Рішення

від 02.02.2015 по справі 910/28053/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015Справа №910/28053/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"

до Аграрного фонду

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору

на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Агросвіт"

про стягнення 833,85 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача Деруга Н.О. на підставі довіреності № 237 від 11.12.2014 р.

від відповідача Пронін О.А. на підставі довіреності № 432 від 05.01.2015 р.

від третьої особи не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Аграрного фонду (відповідач) про стягнення з останнього заборгованості в загальній сумі 833,85 грн., яка виникла за Договором складського зберігання зерна № 296/11 від 12.08.2011 р., право вимоги за яким отримав позивач на підставі Договорів відступлення права вимоги № 447-05/14 від 09.10.2014 р., № 448-05/14 від 09.10.2014 р., № 449-05/14 від 09.10.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі Договорів відступлення права вимоги № 447-05/14 від 09.10.2014 р., № 448-05/14 від 09.10.2014 р., № 449-05/14 від 09.10.2014 р., укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Агросвіт" (третя особа), позивач, як новий кредитор, отримав право вимоги до відповідача за Договором складського зберігання зерна № 296/11 від 12.08.2011 р., зокрема, стосовно оплати заборгованості в загальній сумі 833,85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 р. порушено провадження у справі № 910/28053/14, розгляд справи призначено на 02.02.2015 р. о 10:30 год., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Агросвіт" (63544, Харківська область, Чугуївський район, смт. Чкаловське, вул. Польова, буд. 1; ідентифікаційний код 37191417).

28.01.2014 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав письмові пояснення, в яких на виконання вимог ухвали суду від 18.12.2014 р. повідомив, що у провадженні господарських судів або інших органів, які в межах своєї компетенції вирішують господарський спір, немає спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору. В якості додатків до наведених пояснень додано копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивача та відповідача станом на 26.01.2014 р., а також докази направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів третій особі.

28.01.2014 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав письмові пояснення, в яких вказав, що Аграрний фонд є бюджетною організацією, яка утримується за рахунок коштів державного бюджету в межах кошторису, затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства та погодженого з Мінфіном. Відповідач підтвердив надходження від третьої особи до Аграрного фонду на підписання актів виконаних робіт по Договору складського зберігання зерна № 296/11 від 12.08.2011 р. на загальну 833,85 грн., які у зв'язку з відсутністю фінансування не були передані для здійснення оплати до Державної казначейської служби України. Крім того, відсутність фінансування Аграрного фонду позбавляє його можливості здійснити відшкодування за послуги складського зберігання зерна в загальній сумі 833,85 грн. також і новому кредитору (позивачу) згідно Договорів відступлення права вимоги № 447-05/14 від 09.10.2014 р., № 448-05/14 від 09.10.2014 р., № 449-05/14 від 09.10.2014 р. Отже, за змістом наведених пояснень, у відповідача відсутні кошти для здійснення оплати спірної заборгованості, у зв'язку з відсутністю фінансування.

02.02.2015 р. представник третьої особи через відділ діловодства суду подав витребувані судом докази відвантаження відповідачу зерна, яке знаходилось на зберіганні у третьої особи, а саме: товарно-транспортну накладну № 3416 від 17.10.2014 р.

В судове засідання, призначене на 02.02.2014 р., з'явились представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 02.02.2015 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 18.12.2014 р. виконав частково, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032114770 (з ухвалою суду про порушення провадження у справі від 18.12.2014 р.).

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами є, зокрема, нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів.

Натомість, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, інших учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставини, які б перешкоджали вирішенню спору в даному судовому засіданні, судом не встановлені.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 02.02.2015 р. без участі представника третьої особи, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на строк вирішення спору, встановлений ст. 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 02.05.2015 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 02.05.2015 р. фактично визнав позовні вимоги та вказав на відсутність у відповідача коштів для здійснення оплати спірної заборгованості, у зв'язку з відсутністю фінансування.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 02.02.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.08.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Агросвіт", визначеним як Зерновий склад (третя особа), та Аграрним фондом, визначеним Поклажодавець (відповідач) був укладений Договір складського зберігання зерна № 296/11 (далі - Договір зберігання).

Відповідно до п. 1.1. Договору зберігання Поклажодавець зобов'язався передати на зберігання Зерновому складу зерно пшениці, жита, ячменя, кукурудзи, гречки (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку Поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а Зерновий склад зобов'язався прийняти таке зерно для зберігання на визначених Договором умовах і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначені ним як одержувач у стані, передбаченому Договором та законодавством.

Пунктом 3.1.5 Договору зберігання передбачено, що після прийняття зерна на зберігання Зерновий склад зобов'язаний видати складські документи на зерно.

На підтвердження прийняття зерна від Поклажодавця (відповідача) Зерновий склад (третя особа) видав складську квитанцію на зерно № 452 від 31.07.2014 р. (АХ № 001946), яка відповідно до п. 24 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та розділу 3 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики від 27.06.2003 р. № 198, є товаророзпорядчим документом, що видається зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу. Підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом та поклажодавцем, та факт прийняття зерна на зберігання.

За вищенаведеною складською квитанцією на зберігання Зерновому складу (третьої особи) було передано 41031 кг зерна пшениці м'якої 3 класу врожаю 2012 року, Зерновий склад зобов'язався зберігати зерно до запитання.

Відповідно до п. 5.4. Договору зберігання Поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна Поклажодавця на зберігання Зерновому складу на підставі актів відшкодування витрат.

Пунктом 5.3 Договору зберігання був встановлений розмір відшкодування витрат за зберігання за тонну на місяць в сумі 17,50 грн.

Оскільки зерно знаходилось на зберіганні у Зернового складу (третьої особи) в період з 26.08.2014 р. по 30.09.2014 р., останнім було надано на підписання Поклажодавцю (відповідачу) акти виконаних робіт з розрахунками обсягів коштів зберігання зерна за вказаний період на загальну суму 833,35 грн., виходячи при цьому з визначеного пунктом 5.3 Договору зберігання розміру відшкодування витрат за зберігання за тонну на місяць.

Згідно п.п. 3.3.2 п. 3.3 Договору зберігання Поклажодавець зобов'язаний, зокрема, відшкодувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження зерна.

Натомість відповідач не виконав свого зобов'язання за Договором щодо відшкодування третій особі витрат зі зберігання зерна, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед третьою особою склала 833,85 грн.

09.10.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд", визначеним як Новий кредитор (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Агросвіт", визначеним як Первісний кредитор (третя особа), були укладені Договори про відступлення права вимоги № 447-05/14, № 448-05/14 та № 449-05/14, відповідно до яких Новий кредитор одержав право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника (відповідача) належного виконання всіх зобов'язань за Договором складського зберігання зерна № 296/11 від 12.08.2011 р., укладеним між Первісним кредитором та Боржником (Основний договір).

Згідно пунктів 2.2 Договорів про відступлення права вимоги № 447-05/14, № 448-05/14 та № 449-05/14 від 09.10.2014 р., під зобов'язанням Боржника за цими договорами розуміється грошовий борг (грошове зобов'язання), що виник (виникло) на підставі Основного боргу, у сумі 359,02 грн. за період з 16.09.2014 р. по 30.09.2014 р., у сумі 187,61 грн. за період з 27.08.2014 р. по 03.09.2014 р. та в сумі 287,22 грн. за період з 04.09.2014 р. по 15.09.2014 р. відповідно до кожного з наведених договорів, а всього в загальній сумі 833,85 грн.

Відповідно до пунктів 4.2 Договорів про відступлення права вимоги № 447-05/14, № 448-05/14 та № 449-05/14 від 09.10.2014 р. Первісний кредитор (третя особа) був зобов'язаний письмово повідомити Боржника (відповідача) про відступлення права вимоги за цими договорами протягом 10 календарних днів з дня набрання чинності цими договорами.

На виконання вищенаведеної умови Договорів про відступлення права вимоги № 447-05/14, № 448-05/14 та № 449-05/14 від 09.10.2014 р., третя особа письмово повідомила відповідача про відступлення Новому кредитору (позивачу) права вимоги за Договором складського зберігання зерна № 296/11 від 12.08.2011 р., а також про те, що сума боргу за вказаним договором підлягає сплаті Новому кредитору. Відповідні повідомлення були одержані відповідачем 10.10.2014 р. за вх. № 2989, 2990.

Крім того, позивач, як новий кредитор, направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості № 2545 від 14.10.2014 р., яка була одержана останнім 14.10.2014 р. за вх. № 3019. В наведеній вимозі, враховуючи несплату відповідачем спірної заборгованості та з огляду на норму ч. 2 ст. 530 ЦК України, позивач вимагав від відповідача протягом 7 днів з дня отримання вимоги сплатити наявну у нього заборгованість шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Відповідач надав відповідь (№ 41-07/1757 від 21.10.2015 р.) на вимогу позивача, в якій фактично підтвердив наявність у нього спірної заборгованості, однак зазначив, що у зв'язку з відсутністю фінансування не має можливості здійснити її оплату.

Оскільки відповідач не виконав свого зобов'язання за Договором складського зберігання зерна № 296/11 від 12.08.2011 р. щодо оплати зберігання зерна в загальній сумі 833,85 грн. та враховуючи умови Договорів про відступлення права вимоги № 447-05/14, № 448-05/14 та № 449- 05/14 від 09.10.2014 р., позивач, як новий кредитор за вказаними договорами про відступлення права вимоги звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 833,85 грн. заборгованості в примусовому порядку.

Відповідач фактично визнав позовні вимоги, оскільки не заперечував наявність в нього заборгованості перед позивачем в сумі 833,85 грн.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк термін виконання боржником обов'язку не встановлено або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, зважаючи на вимоги правових норм, викладених вище, та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач, як новий кредитор на підставі Договорів про відступлення права вимоги № 447-05/14, № 448-05/14 та № 449- 05/14 від 09.10.2014 р. та згідно з п. 1 ст. 512 ЦК України набув від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Агросвіт" (третя особа) право вимоги до відповідача (боржника) щодо сплати заборгованості за Договором складського зберігання зерна № 296/11 від 12.08.2011 р. в загальній сумі 833,85 грн.

Судом також встановлено, що відповідач, всупереч ст. 509 ЦК України, свого зобов'язання по сплаті позивачу (новому кредитору) на його вимогу заборгованості в розмірі 833,85 грн. у строк, обумовлений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу, - не виконав. Так, заборгованість в сумі 833,85 грн. у 7-денний строк з дня отримання вимоги позивача (21.10..2014 р.) відповідачем погашена не була, а рівно вказана заборгованість є непогашеною і станом на час розгляду спору по суті, що не заперечується відповідачем.

Разом з тим, відповідач зазначає про відсутність у нього коштів для здійснення оплати спірної заборгованості, у зв'язку з відсутністю фінансування. Зокрема, пунктом 15 Положення про Аграрний фонд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2005 р. № 543 передбачено, що Аграрний фонд утримується за рахунок коштів державного бюджету в межах кошторису, затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства та погодженого з Мінфіном.

Вищенаведені доводи відповідача суд відхиляє як безпідставні, оскільки відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від обов'язку належного виконання останнім договірного зобов'язання.

Так, згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача, як нового кредитора, про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 833,85 грн., яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов Договору складського зберігання зерна № 296/11 від 12.08.2011 р., право вимоги за яким позивач набув на підставі Договорів про відступлення права вимоги № 447-05/14, № 448-05/14 та № 449- 05/14 від 09.10.2014 р. - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір в сумі 1827,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 27, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вулиця Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код 33642855, ідентифікаційний код 36866830) на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код 38926880) 833,85 грн. (вісімсот тридцять три гривні 85 коп.) заборгованості, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.02.2015 р.

Суддя Гумега О. В.