Рішення

від 02.02.2015 по справі 910/25855/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.02.2015Справа №910/25855/14 За позовом   Підприємства об'єднання громадян "Континенталь" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" до                        Приватного виробничо-комерційного підприємства "ТОПАЗ"           про                     стягнення 5 900,00 грн. Суддя Гумега О.В. Представники:   від позивача:          не з'явився від відповідача:     не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Підприємство об'єднання громадян "Континенталь" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства "ТОПАЗ" (відповідач) про стягнення  5 900,00 грн. на підставі Договору – заявки № 937 про надання послуг на перевезення вантажів від 18.03.2014 р., з яких: 4800,00 грн. основного боргу, 585,60 грн. інфляційних нарахувань та 505,36 грн. пені. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2014 р. порушено провадження у справі № 910/25855/14 та призначено розгляд справи на 15.12.2014 р. об 11:40 год. В судове засідання, призначене на 15.12.2014 р., представник позивача не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду від 24.11.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Представник відповідача в судове засідання, призначене на 15.12.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявку суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 24.11.2014 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 р. відкладено розгляд справи на 26.01.2015 р. о 16:00 год. 22.01.2015 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання, призначене на 26.01.2015 р. В судове засідання, призначене на 26.01.2015 р. представник позивача з'явився. Представник відповідача в судове засідання, призначене на 26.01.2015 р., не з'явився, вимоги ухвал суду від 24.11.2014 р. та від 15.12.2014 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. В судовому засіданні 26.01.2015 р. здійснювався розгляд клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, поданого 22.01.2015 р. через відділ діловодства суду. Клопотання судом  відхилене як безпідставне. В судовому засіданні, призначеному на 26.01.2015 р., судом перевірено виконання сторонами вимог ухвал суду від 24.11.2014 р. та від 15.12.2014 р., в результаті чого встановлено, що сторони вимоги ухвал суду виконали не в повному обсязі. Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 26.01.2015 р., подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 02.02.2015 р. об 11:50 год. В судове засідання, призначене на 02.02.2015 р., представники сторін не з'явилися, про поважні причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Як зазначено в абз. 1, 2 п.п. 3.9.1 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р.), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87  ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811  ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. З огляду на присутність представника позивача в судовому засідання 26.01.2015 р., останній вважається належним чином повідомленими про час і місце наступного судового засідання, призначеного на 02.02.2015 р. об 11:50 год., що підтверджується протоколом судового засідання від 26.01.2015 р. Крім того, в матеріалах справи наявна розписка представника позивача про те, що він повідомлений про відкладення розгляду справи на 02.02.2015 р. об 11:50 год. В абз. 3 п.п. 3.9.1 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Матеріалами справи підтверджується, що ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/25855/14 від 24.11.2014 р., від 15.12.2014 р. та від 26.01.215 р. були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві  (02068, м. Київ, пр-т Петра Григоренка, буд. 1-Б), за якою відповідач фактично отримує поштову кореспонденцію, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032113390. За наведених обставин, вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Втім, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є  не відсутність у судовому засіданні представників сторін, інших учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Обставини, які б перешкоджали вирішенню спору в даному судовому засіданні, судом не встановлені. При цьому судом враховано, що після судового засідання 26.01.2015 р. представник позивача не подавав та не надсилав до суду жодних заяв чи клопотань, в тому числі про зміну позовних вимог або про відмову від позову, а таке свідчить про те, що позивач підтримує позовні вимоги в редакції позовної заяви, за результатами розгляду якої було порушено провадження у даній справі. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 02.02.2015 р. без участі представників сторін, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та зважаючи на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору. Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано. Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 02.02.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва                                                                ВСТАНОВИВ: 18.03.2014 р. між Приватним виробничо-комерційним підприємством "ТОПАЗ" (замовник, відповідач) та Підприємством об'єднання громадян "Континенталь" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" (перевізник, позивач) було укладено Договір-заявку № 937 про надання послуг на перевезення вантажів  (далі – Договір). Відповідно до п. 1 Договору перевізник на умовах даного Договору зобов‘язувався доставити довірений замовником вантаж, а замовник зобов‘язувався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Вартість послуг з перевезення вантажу за вищенаведеним Договором сторони визначили в сумі 4800,00 грн. Відповідно до п. 3 Договору перевізник зобов‘язувався в семиденний термін після розвантаження передати замовнику документи: оригінали трьох примірників ТТН з відміткою печатки та підписом вантажоодержувача (пункт "вантаж одержав"), маршрутний лист, накладні, акт виконаних робіт, рахунок та податкову накладну. Пунктом 10 Договору сторони узгодили, що оплата послуг здійснюється протягом 7 банківських днів з моменту отримання документів, зазначених у п. 3 цього Договору. Позивач стверджує, що ним в повному обсязі були виконані зобов‘язання щодо здійснення перевезення вантажу за Договором, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями наступних документів: товарно-транспортної накладної № ТН000000236 від 19.03.2014 р. (ТТН), акта надання послуг № 48 від 19.03.2014 р., рахунка на оплату № 40 від 19.03.2014 р. та податкової накладної від 19.03.2014 р. № 14. При цьому позивач зазначає, що надані послуги відповідач прийняв в повному обсязі без будь-яких заперечень. Позивач також стверджує, що 26.03.2014 р. надіслав на адресу відповідача лист з документами (податкові накладні, акти наданих послуг, рахунок-фактуру, товарно-транспортні накладні), проте відповідач не здійснив оплату послуг ані у передбачений пунктом 10 Договору строк - протягом 7 банківських днів з моменту отримання документів, ані в подальшому, не зважаючи на неодноразові телефонні звернення позивача. За таких обставин, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1/3-46 від 22.09.2014 р. (вих. № 103-14 від 26.09.2014 р.) щодо оплати заборгованості за спірні послуги, що підтвердив фіскальним чеком № 0007245 0006491 від 29.09.2014 р. Натомість відповіді на претензію відповідач не надав, а надані на підставі Договору послуги вартістю 4800,00 грн. позивачу не оплатив. З огляду на наведене, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 4800,00 грн. на підставі Договору-заявки № 937 про надання послуг на перевезення вантажів  від 18.03.2014 р. Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено, що позивач на виконання умов Договору надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується товарно-транспортною накладною № ТН000000236 від 19.03.2014 р. (ТТН), яка містить відтиск печатки та підпис вантажоодержувача (пункт "вантаж одержав"), а також актом надання послуг № 48 від 19.03.2014 р., який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін, зокрема, відповідача (належним чином засвідчені копії ТТН та акту надання послуг наявні в матеріалах справи). При цьому наведеним актом надання послуг також підтверджується, що відповідач не мав претензій щодо об‘єму, якості та строків наданих позивачем транспортних послуг на підставі Договору-заявки № 937 від 19.03.2014 р. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов‘язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов‘язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 ст. 909 ЦК України). Відповідно ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, п. 2 і п.7 ст. 193 ГК України, договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов  не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до п. 10 Договору сторони узгодили, що оплата послуг здійснюється протягом 7 банківських днів з моменту отримання документів, зазначених у п. 3 цього Договору. Отже, відповідач був зобов‘язаний оплатити 4800,00 грн. протягом 7 банківських днів з моменту отримання документів, зазначених у п. 3 цього Договору (оригінали трьох примірників ТТН з відміткою печатки та підписом вантажоодержувача (пункт "вантаж одержав"), маршрутний лист, накладні, акт виконаних робіт, рахунок та податкова накладна). Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів направлення вищезазначених документів відповідачу 26.03.2014 р., як про це стверджував позивач у позовній заяві, а рівно вказані докази не надані позивачем на виконання вимог ухвал суду. Разом з тим, матеріалами справи, а саме: претензією № 1/3-46 від 22.09.2014 р. (вих. № 103-14 від 26.09.2014 р.) та фіскальним чеком № 0007245 0006491 від 29.09.2014 р., підтверджується факт направлення позивачем відповідачу 29.09.2014 р. документів, зазначених у п. 3 Договору, зокрема, товарно-транспортної накладної, акту надання послуг, податкової накладної, рахунку. Отримання вищенаведеної претензії і доданих до неї документів відповідачем 02.10.2014 р. підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6116605186165. За встановлених обставин та відповідно до п. 10 Заявки, суд прийшов до висновку, що відповідач був зобов‘язаний оплатити 4800,00 грн. протягом 7 банківських днів після 02.10.2014 р.., т.т. по  13.10.2014 р. включно. Натомість відповідач, в порушення умов пункту 10 Договору, не виконав свої зобов‘язання по повній та своєчасній оплаті послуг позивача в сумі 4800,00 грн., докази протилежного в матеріалах справи відсутні. При цьому відповідач в судові засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.   З огляду на вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4800,00 грн. на підставі  Договору визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 585,60 грн. інфляційних нарахувань та 505,36 грн. пені. Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема,  неустойкою.  Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України). Згідно статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до абз. 3 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам роз'яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.   Суд, дослідивши зміст Договору, встановив, що його умовами не передбачено відповідальності відповідача у вигляді сплати неустойки (пені) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті виконаних позивачем послуг. Судом також встановлено, що обов'язок та умови сплати пені у спірному випадку також не визначено певним законодавчим актом. Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 505,36 грн. пені є  безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тож, відповідальність у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми застосовується у разі прострочення грошового зобов'язання. Як встановлено судом, відповідач був зобов‘язаний оплатити надані позивачем послуги в сумі  4800,00 грн. по  13.10.2014 р. включно, т.т. прострочення грошового зобов‘язання в спірному випадку настало з 14.10.2014 р. Натомість, позивач фактично здійснив нарахування інфляційних втрат за період 04.04.2014 р. по 30.09.2014 р., а отже за період, коли у відповідача ще виник обов‘язок з оплати послуг за Договором та підстави для нарахування інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України були відсутні. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 585,60 грн. інфляційних нарахувань за період 04.04.2014 р. по 30.09.2014 р. визнаються судом безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим також задоволенню не підлягають. Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Разом з тим, ч. 2 ст. 49 ГПК України передбачено, що у разі якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Оскільки в силу вимог п. 19 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору за подання позовів до суду звільняються, зокрема, громадські організації інвалідів (спілки та інші об‘єднання громадських організацій інвалідів), їх підприємства, установи та організації, то на підставі ч. 3 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн. покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України. Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва                                                              В И Р І Ш И В: 1.   Позов задовольнити частково. 2.  Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства "ТОПАЗ"  (02068, м. Київ, пр-т Петра Григоренка, буд. 1-Б; ідентифікаційний код 31548345), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Підприємства об'єднання громадян "Континенталь" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" (61166, Харківська обл., м. Харків, вул. Бакуліна, будинок 11, кімната 3-16; ідентифікаційний код 38634000) 4800,00 грн. (чотири тисячі вісімсот гривень 00 коп.) основного боргу. 3. Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства "ТОПАЗ"  (02068, м. Київ, пр-т Петра Григоренка, буд. 1-Б; ідентифікаційний код 31548345), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, судовий збір в розмірі 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.), який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва. 4. В іншій частині позову відмовити. 5. Після набрання рішенням законної сили видати накази. Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 06.02.2015 р.      Суддя                                                                                                           Гумега О.В.