Рішення

від 02.02.2015 по справі 922/5613/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2015 р.Справа № 922/5613/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Бабиніні Д.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Май Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Весь спектр", м. Сватове про стягнення заборгованості в розмірі 123 028,51грн. за участю представників сторін:

позивача - Німець А.А. за довіреністю № 02 від 05.01.2015 року,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Май Україна", м. Київ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Весь спектр", м. Сватове про стягнення заборгованості в розмірі 123 028,51 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов`язків за Договором купівлі - продажу №75 від 01.01.2012 р., в частині повної та своєчасної оплати за отриманий від позивача товар, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст. ст. 509, 526, 625 Цивільного Кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 113 987,58 грн., пеню в розмірі 9040,93 грн. та судовий збір в розмірі 2460,58 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.12.2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 12.01.2015 року о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.01.2015 року розгляд справи було відкладено на 02.02.2015 року об 11:15 год., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

До господарського суду Харківської області 02.02.2015 року від представника позивача надійшло клопотання по справі (вх. № 3609), відповідно до якого позивач просить суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи, які були прийняті судом до розгляду, досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, докази отримання процесуальних документів в матеріалах справи відсутні. У зв'язку із призупиненням приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, працівниками відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) господарського суду Харківської області складено акти суду від 13.01.2015 року про неможливість направлення поштової кореспонденції за місцезнаходженням відповідача до смт. Слов'яносербськ (Луганська обл.).

Також, 26.01.2015 року господарським судом Харківської області, на офіційному веб-порталі "Судова влада України" було розміщено оголошення, для Товариства з обмеженою відповідальністю "Весь спектр", в якому господарський суд повідомляв відповідача про відкладення розгляду справи № 922/5613/14 на 02.02.2015 року, електронний витяг вищевказаного оголошення долучено судом до матеріалів справи.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

01.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Май Україна" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Весь спектр" (відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 75 (Договір), у відповідності даного Договору продавець поставляє, а покупець отримує продукти харчування (товар) в кількості та по ціні вказаними у товарних накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Покупець отримав товар від Продавця за видатковою накладною № 3903 від 27 червня 2014 року на загальну суму 113 987,58грн., копія якої надана до справи та досліджена судом.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 14.12.2012 року, що є невід'ємною частиною Договору купівлі - продажу № 75 від 01.01.2012 р., оплата товару здійснюється Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця на умовах 100% сплати на протязі 15 календарних днів з дати отримання товару Покупцем.

Порушуючи умови і терміни розрахунків, а саме п.2.2 Договору Покупець станом на 06 листопада 2014 року заборгував Продавцю суму боргу за поставлений товар в розмірі 113 987,58 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3903 від 27 червня 2014 року, це й стало підставою звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 113 987,58грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2 Договору передбачена відповідальність (пеня) за порушення термінів сплати вартості продукції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірений розрахунок, наданий позивачем та встановлено, що позивачем розрахунок пені здійснено без урахування п. 2.2 Договору, відповідно до якого Покупець здійсняє сплату на протязі 15 днів с дня отримання товару, але відповідно до наданого розрахунку пені, позивач починає нараховувати період заборгованості з 12.07.2014 року, що є помилковим, бо цей день є останнім для здійснення сплати відповідачем суми боргу за поставлений товар.

Тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення пені у розмірі 9000,33грн., в частині нарахованої пені в розмірі 40,60 грн. суд відмовляє.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 113 987,58 грн. - основного боргу та 9000,33 грн. - пені, обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 655, 837, 854, 879 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 317, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Весь спектр" (93700 пгт.Слов'яносербськ, Луганська обл., вул. Горького,86, код ЄДРПОУ 23489311, п/р 26000000007904 в ПАТ "ОТП банк", у м.Києві, МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Май Україна" (04074, м. Київ, вул. Замковецька,5, код ЄДРПОУ 35442324, п/р 26000011058190 в ПАТ "Укрсоцбанк", у м. Києві, МФО 300023) суму основного боргу в розмірі 113 987,58 грн., 9000,33 грн. пені та 2459,76 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 40,60 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 03.02.2015 р.

Суддя А.М. Буракова

922/5613/14