Рішення

від 02.02.2015 по справі 922/5639/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2015 р.Справа № 922/5639/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Семенов О.Є.

розглянувши справу

за позовом Прокурор Червонозаводського району м.Харкова в інтересах держави в особі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до Товариство з обмеженою відповідальністю "Антей", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 10 775,84 грн. за участю предствників:

прокурора - Хряк О.О., посв. № 028256 від 15.08.2014 року

позивача - Шафаростова О.М., за дов. № 4 від 12.01.2015 року

відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Червонозаводського району міста Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальність "Антей", про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 9 995,11 грн., 780,84 грн. пені, а також просить суд судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 25-Н від 01 серпня 1999 року щодо своєчасної та повної плати за оренду нежитлового приміщення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 грудня 2014 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 922/5639/14 та призначено справу до слухання у судовому засіданні на 22 грудня 2014 року.

22 грудня 2014 року ухвалою господарського суду Харківської області прийнято до розгляду заяву прокурора Червонозаводського району міста Харкова про уточнення позовних вимог (вх. № 45956 від 18 грудня 2014 року), якою прокурор просить суд стягнути з відповідача на корить позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 9 995,11 грн. та 515,83 грн. пені. Судові витрати просить покласти на відповідача. Даною ухвалою суду також було відкладено розгляд справи № 922/5639/14 на 02 лютого 2015 року.

В призначене судове засідання 02 лютого 2015 року з'явився прокурор та представник позивача, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомляв, свою правову позицію з приводу позовних вимог до суду також не надав.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Окрім того про обізнаність відповідача про час та місце розгляду справи свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення з відміткою поштової установи "за закінченим терміном зберігання" (арк. спр. 65-70).

Таким чином суд вважає, що учасники судового процесу повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 02 лютого 2015 року прокурор та представник позивача не виявили наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 серпня 1999 року між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антей" було укладено договір оренди № 25-Н.

Відповідно до п. 1.1 договору (з доповненнями, внесеними додатковою угодою № 1 від 01 квітня 2000 року), орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 131,0 кв. м. в т. ч.: окремо розташовану будівлю магазину № 4 - площею 90,0 кв. м., допоміжні будівлі - площею 41,0 кв. м., та обладнання: холодильна камера - 1шт., холодильний прилавок "Таїр" - 3 шт., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Решенська, 15 (вул. Сербиченко, 62) Червонозаводського р-н (Жихарь). Вартість об'єкта оренди визначена відповідно до експертного висновку Харківської торгово-промислової палати за станом на 16.06.99, складав 17 500 грн. і затвердженим розпорядженням - РВ ФДМУ по Харківській області від 15.07.99 р. № 984-Р. Приміщення надається для розміщення продовольчого магазину 119.0 кв. м., для розміщення "рюмочної" 12.0 кв. м.

Право орендаря на користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору та Акту прийому - передачі вказаного майна. Передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права державної власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною експертним висновком, складеним згідно з відповідною методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Вартість майна, що повертається орендарем орендодавцю, визначається на підставі акту прийому-передачі на момент припинення договору оренди, звіреного з Актом прийому-передачі державного майна при передачі його в оренду. Майно вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами Акту прийому - передачі (п. п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5 договору).

Згідно п. п. 3.1, 3.2, 3.4 додаткової угодою № 4 від 08 лютого 2008 року до договору оренди № 25-Н від 01 серпня 1999 року, орендна плата визначається на підставі "Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04 жовтня 1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1846 від 27 грудня 2006 року і складає за рік 3 150,00 грн. (бех індексів інфляції та ПДВ). Орендна плата за базовий місяць перерахунку оренди грудень 2006 року становить 573,55 грн. Орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком - січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за січень 2007 року (розраховано згідно з додатком № 1 до цієї додаткової угоди). Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок зміни орендної ставки, за період з 01 січня 2007 року до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена орендарем протягом місяця після її підписання. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами. Орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до Державного бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних від облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до розділу 5 додаткової угоди № 3 від 23 вересня 2002 року, якою було узгоджено нову редакцію деяких пунктів договору оренди № 25-Н від 01.08.1999 р., пункт 5.3 вказаного договору оренди викладено в новій редакції за умовами якої орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату до Державного бюджету, а також всі податки і збори, передбачені законодавством України. Керівник та головний бухгалтер підприємства несуть персональну відповідальність за подання звітності про перерахування до бюджету орендної плати. Щомісяця, до 15 числа місяця, наступного за звітним, надавати до РВ ФДМУ по Харківській області інформацію (копію платіжного доручення з відміткою банку, посвідчену печаткою підприємства), про перерахування до бюджету орендної плати

Договір оренди діє з 01 серпня 1999 року по 01 серпня 2004 року, строком на 5 років. У разі відсутності заяви однією із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. п. 10.1, 10, 6). До вказаного договору між сторонами було підписано додаткові угоди, якими подовжувався термін дії договору, востаннє додатковою угодою № 5 від 01.08.2009 подовжено термін його дії до 01.08.2011 р.

В подальшому, на підставі п. 10.6 договору, який узгоджується з приписами ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір було подовжено на той саме термін та на тих саме умовах, які визначені договором (до 01.08.2015 р. - станом на час розгляду справи в суді).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за актом приймання-передачі від 01 серпня 1999 р. передав відповідачеві майно за договором (акт підписано та скріплено печатками позивача та відповідача, арк. спр. 14) та протягом всього терміну дії договору оренди № 25-Н від 01 серпня 1999 року належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, однак, в порушення умов спірного договору, відповідач не сплачував своєчасно та в повному обсязі орендну плату, в зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість з орендної плати за період з квітня 2013 року по жовтень 2014 року і складає 9 995,11 грн.

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави, оскільки Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець за спірним договором оренди) є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належить до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, кошти отримані від оренди наданих орендодавцем (позивачем) приміщень повинні надходити до державного бюджету.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Окрім того, суд відзначає, що на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. із наступними змінами та доповненнями, відповідно до ч. 1 ст. 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Зважаючи на вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідачем не було спростовано встановлених фактів, які повідомлені прокурором та позивачем стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 25-Н від 01 серпня 1999 року, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 9 995,11 грн. за договором оренди № 25-Н від 01 серпня 1999 року за період з квітня 2013 року по жовтень 2014 року нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, прокурором заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 515,83 грн., яку нараховано на підставі пункту 3.4 договору.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Отже, невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 3.4 договору оренди № 25-Н від 01 серпня 1999 року сторонами передбачено відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведені норми закону, беручи до уваги прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягаючими частковому задоволенню у загальній сумі 490,68 грн. (за періоди: з 11 травня 2014 року по 10 листопада 2014 року; з 11 червня 2014 року по 10 листопада 2014 року; з 11 липня 2014 року по 10 листопада 2014 року; з 11 серпня 2014 року по 10 листопада 2014 року; з 11 вересня 2014 року по 10 листопада 2014 року; з 11 жовтня 2014 року по 10 листопада 2014 року).

Суд зазначає, що прокурором здійснювалось нарахування пені за обраний період поступово із сукупних сум боргу, в той час, як нарахування пені повинно було здійснюватись за кожний місяць та по кожній з сум окремо, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у загальній сумі 490,68 грн. В решті позовних вимог пені у сумі 25,15 грн. суд відмовляє прокурору задоволенні з огляду на викладені вище обставини.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 1 827,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 174, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546-551, 610, 611, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 1, 4, 12, 22, 29, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей" (61109, місто Харків, вулиця Сербиченка, будинок 62, код ЄДРПОУ 24348073) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61024, місто Харків, вулиця Гуданова, будинок 18, код ЄДРПОУ 23148337, р/р 31113094700011 ГУДКСУ у Червоноармійському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, ГУДКСУ в Харківській області) заборгованості з орендної плати у розмірі 9 995,11 грн. та 490,68 грн. пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей" (61109, місто Харків, вулиця Сербиченка, будинок 62, код ЄДРПОУ 24348073) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1 827,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 06.02.2015 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/5639/14