Рішення

від 02.02.2015 по справі 910/26899/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015Справа №910/26899/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Камет Ойл»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліандра»

про стягнення 861 953, 63 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Бірюк О.В.

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Камет Ойл» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліандра» (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 735 747, 70 грн. та пені у сумі 126 205, 93 грн., що складає 861 953, 63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару за договором № 5НП поставки нафтопродуктів від 06.02.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.12.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 02098, м. Київ, вул. Юрія Шумського, буд. 1, офіс 120.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 р. та від 18.12.2014 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, при цьому, до суду повернулися конверти з ухвалами суду від 03.12.2014 р. та від 18.12.2014 р. з відмітками «інші причини, що не дали змоги виконати», «вибули».

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 02.02.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Камет Ойл» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліандра» укладено договір № 5 НП поставки нафтопродуктів, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується оплатити і прийняти нафтопродукти, в кількості і асортименті відповідно до поданої заявки та за ціною, вказаною у додатку.

Відповідно до п.п. 2.2 та 2.3. договору, ціна на нафтопродукти обговорюється для кожної партії окремо і зазначається у відповідному додатку до договору. Продаж товару здійснюється на умовах СРТ - пункт призначення відповідача або ЕXW - резервуар нафтобази зберігання, вказаної позивачем у відповідності з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів в редакції «ІНКОТЕРМС 2010».

Згідно п.п. 4.6 та 4.7 договору, кількість поставленого відповідачеві товару визначається підписаними сторонами актами приймання-передачі та видатковими накладними. Загальна вартість цього Договору визначається вартістю отриманих нафтопродуктів відповідачем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії нафтопродуктів визначається позивачем в рахунках-фактурах та накладних.

Пунктами 5.10 та 5.11. договору визначено, що датою поставки товару вважається:

5.10.1. За базою поставки EXW:

при передачі Товару на нафтобазі зберігання - дата, вказана у видатковій накладній:

5.10.2. За базою поставки СРТ:

а) при відвантаженні залізничним транспортом дата відмітки станції відправлення, вказана у залізничній накладній та/або квитанції:

б) при відвантаженні автомобільним транспортом - дата, вказана в товарно-транспортній накладній.

Товар вважається поставленим позивачем та прийнятим відповідачем по кількості і якості, а право власності на товар - таким, що перейшло від позивача відповідачу, з дати, вказаної а документах, перерахованих в п. 5.10. Договору.

Умовами п. 6.3. договору передбачено, що відповідач протягом 1-го банківського дня з дати, вказаної в рахунку-фактурі, здійснює 100% передоплату товару в повному об'ємі і за вартістю, визначеною у рахунку-фактурі, в безготівковому порядку. Відпуск товару здійснюється тільки після надходження на розрахунковий рахунок позивача грошової суми в повному обсязі, зазначеної в рахунку-фактурі. позивач виставляє відповідачу рахунок-фактуру по цінам, попередньо обговореним сторонами для кожної партії окремо і зазначеним у відповідному додатку до договору. У випадку відстрочення розрахунків сторони погоджують терміни розрахунків у відповідному додатку до договору, де вказують, що проводитимуть оплату на умовах відстрочення платежів.

Взаєморозрахунки сторін відповідно до Акту звірки повинні бути проведені Сторонами не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, відповідно до умов Договору, коштами (п. 6.7. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору, у разі неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті відповідно до п.6.3. цього договору, а також порушення п.6.7. цього договору, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (діючої в період, за який нараховується пеня) від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання позивачем та відповідачем і діє до 31.12.2013 р., а в частині взаєморозрахунків - до їх повного проведення. Закінчення терміну дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання (п. 10.1. договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачеві нафтопродуктів на загальну суму 1 084 933, 50 грн., що підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів від 29.03.2013 р., видатковою накладною № 92 від 29.03.2013 р., рахунком на оплату № 94 від 28.03.2013 р. та актом приймання - передачі нафтопродуктів № 25/10 від 25.10.2013 р., видатковою накладною № 428 від 25.10.2013 р., рахунком на оплату № 427 від 25.10.2013 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 349 185, 80 грн., що підтверджується актом взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 р. по 01.10.2014 р., який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками (копія в матеріалах справи), в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 735 747, 70 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №2 щодо сплати заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 93 від 03.11.2014 р., в якій просив погасити заборгованість до 24.11.2014 р. перерахувавши суму основного боргу на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується копією фіскального чеку № 9026 від 03.11.2014 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 735 747, 70 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 126 205, 93 грн. - пені за період з 14.01.2014 р. по 24.11.2014 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 5 НП поставки нафтопродуктів від 06.02.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором поставки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 1 084 933, 50 грн., який прийнятий останнім по актам приймання-передачі нафтопродуктів та видатковим накладним без зауважень.

Однак відповідач оплати поставленого товару в повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 5 НП поставки нафтопродуктів від 06.02.2013 р., та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 735 747, 70 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 126 205, 93 грн. - пені за період з 14.01.2014 р. по 24.11.2014 р.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні моменту прострочення грошового зобов'язання.

За розрахунком суду, з урахуванням пунктів 6.7., 7.1. договору, обґрунтованою є сума пені в розмірі 25 418, 57 грн., які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 07.10.2014 р. по 24.11.2014 р., а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Камет Ойл» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліандра» (02098, м. Київ, вул. Юрія Шумського, буд. 1, офіс 120, ідентифікаційний код - 37653939), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Камет Ойл» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 65, ідентифікаційний код - 38506296) 735 747 (сімсот тридцять п'ять тисяч сімсот сорок сім) грн. 70 коп. - основного боргу, 25 418 (двадцять п'ять тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 57 коп. - пені та 15 223 (п'ятнадцять тисяч двісті двадцять три) грн. 32 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 04.02.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.