Рішення

від 06.02.2015 по справі 903/35/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 лютого 2015 р. Справа № 903/35/15

за позовом Спільного українсько-польського підприємства «Іванка» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні Логістичні Рішення»

про стягнення 21 129,03 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Самборська О.В., дов.№01 від 30.12.2014 року

від відповідача: н/з

Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть: Позивач - Спільне українсько-польське підприємство «Іванка» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача - ТзОВ «Транспортні Логістичні Рішення» 21 129,03 грн., з них 19 331,56 грн. заборгованості за послуги перевезення та 1797,47 грн. штрафних санкцій.

При обґрунтуванні заявленої вимоги посилається на умови договору про надання транспортних послуг №10/07/2013, заявку на перевезення вантажу №31 від 17.07.2014 року, якою визначались сума фрахту за послуги з перевезення вантажу , строк їх оплати, перелік документів необхідних для оплати. Оскільки відповідачем частково оплачено надані послуги, просить стягнути заборгованість та штраф нарахований згідно п.5.5 договору та наданого розрахунку.

Відповідач пояснень по суті заявлених вимог суду не представив, в судове засідання не зявився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.01.2015 року) №4301032938943.

За даних обставин підстави відкладення розгляду справи відсутні, тому спір розглядається за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

З матеріалів справи, пояснень представника позивача вбачається, що між ТзОВ «Транспортні Логістичні Рішення» (Експедитор) та СУПП «Іванка» у формі ТзОВ (Перевізник) було укладено договір №10/07/2013 про надання транспортних послуг під час перевезень вантажів у міжнародному автомобільному сполученні (а.с.14-17).

У межах даного договору Перевізник бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому Експедитором вантаж до пункту призначення та передати його особі уповноваженій на отримання вантажу, а Експедитор зобов'язується сплатити встановлену за перевезення плату.

Відповідно до умов даного договору (п.2.3,3.1) на кожне окреме завантаження оформлюється транспортне замовлення, що має перелік умов та особливостей конкретного перевезення та є додатком до даного договору.

В п.2.6 зазначено, що при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень, сторони керуються Конвенцією «Про договір міжнародного перевезення вантажів» (Конвенція КДПГ), митною Конвенцією «Про договір міжнародного перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП» (Конвенція МДП), Цивільним кодексом України, Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність», Європейською угодою про перевезення швидкопсувних вантажів, стандартними торгівельними умовами Damco, а також відповідними нормативними документами України і міжнародними нормативними актами.

В заявці №31 від 17.07.2014 року на перевезення вантажу (міжнародне) сторони узгодили маршрут (Німеччина-Україна), дату та місце завантаження, вид вантажу, місце та дату розвантаження, ціну перевезення 1550 євро, а також умови оплати, зокрема б/н розрахунок по курсу НБУ на день вивантаження протягом 10 днів після отримання оригіналів документів.

По п.5.1 договору №10/07/2013 розрахунки за фактично надані Експедитору транспортні послуги, здійснюються в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника, якщо інше не обумовлене сторонами в додаткових угодах. Для розрахунків використовується курс НБУ на дату заванта ження автомобіля, якщо інше не зазначено в Заявці.

Як слідує з п.5.2 приводом для здійснення оплати Експедитором є оригінал рахунку-фактури, що надає Перевізник в одно му примірнику, оригінал СМК-накладної з відміткою одержувача вантажу про прийняття вантажу в двох при мірниках та оригінали інших додаткових документів, що вказані в транспортному замовленні. Вказані доку менти повинні бути надані не пізніше ніж в 14-денний термін після завершення вантажоперевезення. Нена- дання Перевізником вищезгаданих документів дає право Експедитору відмовити у здійсненні оплати до моме нту надання необхідних документів.

Згідно п.5.3 термін оплати послуг Перевізника складає 14 банківських днів з моменту отримання Експедитором доку ментів, що вказані в пункті 5.2. даного договору, якщо інше не обумовлене в транспортному замовленні.

Факт доставки вантажу вантажоодержувачу - ТОВ «Агротехсоюз» підтверджено печаткою на CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна).

Як слідує з позовної заяви документи на оплату послуг, передбаченні в п.5.2 договору перевезення, було направлено відповідачу 31.07.2014 року, а саме рахунок №478 від 23.07.2014 року на суму 24 331,56 грн., акт виконаних робіт, №579 від 23.07.2014 року - 2екз, податкова накладна №81 від 23.07.2014 року, CMR від 23.07.2014 року - 2екз, заявка на перевезення вантажу №31 від 17.07.2014 року, договір про надання послуг №10/07/2013 -2 екз.

За твердженням позивача зазначені документи відповідач отримав 07.08.2014 року.

Однак оплата послуг відповідачем проведена лише на суму 5000 грн. платіжним дорученням №171 від 18.09.2014 року, в якому зроблено посилання на рахунок №478 від 23.07.2014 року, заборгованість по оплаті складає 19 331,56 грн., яка як зазначив представник позивача в судовому засіданні, на момент розгляду справи не погашена, а тому просить її стягнути в судовому порядку.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення вимоги в частині стягнення суми боргу, враховуючи слідуюче.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, що випливають з договорів перевезення у міжнародному сполученні, які регулюються нормами Цивільного та Господарського Кодексів України, транспортними кодексами.

Так за ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За ч.1 ст.916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що договір про переведення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного зако нодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: най- меменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення: місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Згідно ст.4 ГПК України, господарський суд у випадках, передбачених законом або міжна родним договором, застосовує норми права інших держав.

За приписами статей 9 Конституції України та 19 Закону України «Про міжнародні догово ри України», чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верхов ною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, перед баченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який на брав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у від повідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Так, відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір між народного автомобільного перевезення вантажів» - Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956р. в м.Женеві (надалі в тексті-Конвенція). Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожного перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, зна ходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

За ст.ст. 4 та 9 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної нак ладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийнят тя вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується частина2 ст.307 ГКУкраїни.

Статтями 610,612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3 договору №10/07/2013 визначено строки оплати послуг перевезення протягом 14 банківських днів з моменту отримання документів зазначених в п.5.2 договору, а згідно заявки №31 на перевезення вантажу розрахунок проводиться по курсу НБУ на день вивантаження протягом 10 днів після отримання оригіналів документів.

В позовній заяві позивач вказав,що документи на оплату відповідачу було надіслано 31.07.2014 року простим листом та отримано відповідачем 07.08.2014 року, що підтвердив директор підприємства в телефонному режимі, однак доказів в підтвердження зазначеного не надав.

В силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт надіслання відповідачу пакету документів на перевезення вантажу саме 23.07.2014 року та отримання їх 07.08.2014 року, а оскільки часткова оплата послуг була проведена 18.09.2014 року то період прострочки оплати наступив з 19.09.2014 року.

Пунктом 5.5 договору №10/07/2013 визначено, що у випадку прострочення платежу винна сторона оплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день просрочення платежу.

З врахуванням вищезазначеного періоду прострочення оплати сума пені становить1284,36 грн. (19331,56 * 25% : 365 * 97 днів), яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст.49 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст.610,612,908,909,916 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд України,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні Логістині Рішення» (43024, м.Луцьк, пр.Відродження, буд.43, кв.102, ЄДРПОУ 38592701) в користь Спільного українсько-польського підприємства «Іванка» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (80312, Львівська обл.., Жовківський р-н., с.Рата, ЄДРПОУ 23970741) 20 615,92 грн., з них 19 331,56 грн. основного боргу та 1284,36 грн. пені, а також 1782,63 грн. витрат по сплаті судового збору.

3.В решті позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

06.02.2015

Суддя С. В. Костюк