Ухвала

від 03.02.2015 по справі 810/5394/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5394/14 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

03 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. Сукача А.С. Демченко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі за позовом Заготівельно-виробничого приватного підприємства «Регіон-2001» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2014 року Заготівельно-виробниче приватне підприємство «Регіон-2001» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2013 № 0008622204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 02.12.2013 № 0008622204.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 11.11.2013 по 15.11.2013 Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЗВПП «Регіон-2001» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна компанія «Будінвестпроект» за періоди червень-липень 2013 року.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту в розмірі 107 488,00 грн., що призвело до заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточних звітних періодів на загальну суму 107 488,00 грн., в тому числі: за червень 2013 року в сумі 29 385,00 грн., за липень 2013 року в сумі 78 103,00 грн.;

- пп. 1.2 п. 1, пп. 2.2, пп. 2.13, пп. 2.14, пп. 2.15, пп. 2.16 п. 2 та пп. 3.2 п. 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено Акт перевірки від 18.11.2013 № 279/10-06-22-04/31463419 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.12.2013 № 0008622204 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 161 233,00 грн., у тому числі за основним платежем 107 488,00 грн. та 53 745,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

При цьому, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що 03.06.2013 між ЗВПП «Регіон-2001» (Замовник), в особі директора Гришка Сергія Миколайовича та ТОВ «БК «Будінвестпроект» (Виконавець), в особі директора Шутька Володимира Олександровича укладено Договір № 0569 НП про надання послуг (виконання робіт), згідно якого ТОВ «БК «Будінвестпроект» зобов'язується за дорученням ЗВПП «Регіон- 2001 надати наступні послуги:

- навантажування, розвантажування, переміщення, сортування відходів, що утворилися в процесі виробництва (денна зміна);

- навантажування, розвантажування, переміщення, сортування відходів, що утворилися в процесі виробництва (нічна зміна);

- обслуговуванню промислового майданчика загальною площею 20 000 кв. м. за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка.

01 липня 2013 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до указаного вище Договору, яким до п. 1.1 включені навантажувально-розвантажувальні роботи (денна і нічна зміна).

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано акти здачі-прийняття виконаних робіт: № БД000001042 від 14.06.2013 щодо надання послуг (робіт) по навантаженню, розвантаженню, переміщенню, сортуванню відходів утворених в процесі виробництва на загальну вартість робіт у сумі 56 530,32 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 9 421,72 грн.; № БД000001043 від 24.06.2013 щодо надання послуг (робіт) по обслуговуванню промислового майданчика площею 20 000 кв.м. на загальну вартість робіт у сумі 60 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 10 000,00 грн.; № БД000001044 від 27.06.2013 щодо надання послуг (робіт) по навантаженню, розвантаженню, переміщенню, сортуванню відходів утворених в процесі виробництва на загальну вартість робіт у сумі 59 781,60 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 9 963,60 грн.

ТОВ «БК «Будінвестпроект», по вказаним операціям складені та надані позивачу підписані уповноваженою платником особою та скріплені відтиском печатки наступні податкові накладні: № 192 від 14.06.2013 на суму 56 530,32 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 9 421,72 грн.; № 193 від 24.06.2013 на суму сумі 60 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 10 000,00 грн.; № 194 від 27.06.2013 на суму 59 781,60 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 9 963,60 грн.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, до податкової декларації з ПДВ за 7-й місяць 2013 року помилково в рядок 10.1 (колонка Б) і в рядок 17 (колонка Б) та у додаток 5 до декларації з ПДВ до розділу II Податковий кредит, включено ПДВ на загальну суму 78 102,72 грн., на підставі механічної помилки - внесені податкових накладних до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, за придбання послуг від ТОВ «Лафер Менеджмент» (ПН 384895126553), як таких, що отримані у ТОВ «БК Будінвестпроект».

04.11.2013 до початку позапланової документальної перевірки, позивачем самостійно виявлено вказану вище помилку та подано відповідачу, в електронному вигляді, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (прийнято Броварською ОДПІ 04.11.2013). До уточнюючого додатку 5 декларації з ПДВ за 7 місяць 2013 р. до розділу II Податковий кредит внесено коригування постачальника послуг, а саме: замість ТОВ «БК Будінвестпроект», внесено ТОВ «Лафер Менеджмент».

13.11.2013 відповідач направив позивачу лист від 07.11.2013 за вих. № 4245/10/10-06-22-05 про невизнання як податкової звітності. У даному листі контролюючий орган повідомив позивача про те, що подані ним 04.11.2013 засобами телекомунікаційного зв'язку через мережу Інтернет уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2013 р., які складені в порушення вимог п. 46.1 ст. 46, п. 48.1 п. 48.3 ст. 48 ПК України та п. 13, 14.2 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 № 1492, не визнано як податкову звітність.

19.11.2013 позивач подав до Броварської ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за 10-й місяць 2013 р. разом з додатком № 5 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних, у якому провів корегування податкових накладних постачальника з - ТОВ «БК Будінвестпроект» на - ТОВ «Лафер Менеджмент» (прийнято Броварською ОДПІ 19.11.2013).

В липні 2013 року позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Лаффер Менеджмент», що підтверджується договором № 0568 НП про надання послуг (виконання робіт) від 01.07.2013; актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними.

У своєму акті відповідач робить висновок про нікчемність договору, що укладений між позивачем га ТОВ «БК Будінвестпроект» та є, на його думку, таким, що не спричиняє реального настання правових наслідків. Однак, доказів цього та аргументів відповідач суду не надав.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Саме такими відомостями керувався позивач у процесі договірних відносин з контрагентами.

Колегією суддів встановлено, що на час здійснення господарських операцій з ТОВ «БК Будінвестпроект», останнє було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Колегія суддів вважає, що встановлені обставини справи підтверджують дійсність господарських операцій та їх реальний характер, договірні зобов'язання були виконані сторонами належним чином, а тому суму податкового кредиту позивачем було сформовано правомірно.

Таким чином, відповідачем не наведено беззаперечних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та факт здійснення господарських операцій.

Слід також відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження безтоварності здійснених позивачем господарських операцій чи вироків у кримінальних справах щодо наявності вини, умислу, направленого на незаконне заволодіння майном держави, в діях посадових осіб ТОВ «БК Будінвестпроект».

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував доводи позивача та не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 02.12.2013 № 0008622204.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 06.02.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.