Рішення

від 02.02.2015 по справі 922/5644/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2015 р.Справа № 922/5644/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" м. Богодухів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос Україна", м. Харків про стягнення 24 502,00грн. за участю представників сторін:

позивача - Мєльнік Д.М., дов. б/н від 26.01.2015р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 24 502,00грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився. До господарського суду Харківської області повернулась ухвала про порушення провадження у справі, яка направлялась на адресу відповідача та повернута підприємством зв'язку посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

Відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України та постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і повернуто з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

11.07.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Насос України" (відповідач) виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (позивач) рахунок-фактуру № СФ-9991 від 11.07.2014р. на оплату електродвигуна 55 кВт 1500 об ІМ2081 (далі товар) на загальну суму 24 502,00грн.

Позивач здійснив на користь відповідача попередню оплату за товар на вказану вище суму, що підтверджується копією платіжного доручення № 6040 від 16.07.2014р. В призначенні платежу позивачем зазначено: оплата за електродвигун згідно рахунку № 9991 від 11.07.2014р.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд встановив наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, укладеним у спрощений спосіб.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідач на адресу позивача поставив товар, однак при прийманні електродвигуна за якістю позивачем було встановлено його невідповідність якісним показникам, про що, за участю представника відповідача, було складено акт від 13.08.2014р., у зв'язку з чим позивач вищезазначений товар не прийняв.

Таким чином, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав та інший товар належної якості поставлений не був.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право за своїм вибором, зокрема: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Позивач 12.09.2014р. направив на адресу відповідача претензію з вимогою повернути сплачені позивачем грошові кошти в сумі 24 502,00рн.

Дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару належної якості покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати заміни товару від продавця, або вимагати повернення сплаченої за товар суми.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, при чому доведеної до продавця.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати, оскільки відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, товар належної якості не поставив.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар, за який було проведено попередню оплату, а також відсутні докази повернення суми попередньої оплати в повному обсязі.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідач не поставив позивачу товар, не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати, докази на підтвердження повернення ним суми попередньої оплати в розмірі 24 502,00,00грн. у справі відсутні, суд дійшов висновку що позовні вимоги є цілком обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат між сторонами керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.11, 610, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.181, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос України", код ЄДРПОУ 38634943 (61145, м. Харків, вул. Новгородська, 3/1, р/р 2600311053879 в ПАТ "Укрсоцбанк" м. Харків, МФО 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод", код ЄДРПОУ 36537542 (62103, Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6, р/р 26003060712525 у ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" м. Харків, МФО 351533) - 24 502,00грн. попередньої оплати, 1 827,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.02.2015 р.

Суддя Т.А. Лавренюк