Рішення

від 06.02.2015 по справі 922/5885/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.02.15р. Справа № 922/5885/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Відновлення інженерних систем" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа"(м. Орджонікідзе, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за надані послуги з реконструкції споруд та мереж каналізації смт. Петропавлівка, очищення КНС від осаду згідно договору № 1193 від 04.12.2013 у розмірі 45 000 грн. 00 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Васильковський О.А. - представник (довіреність б/н від 15.01.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Відновлення інженерних систем" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа" (далі-відповідач), заборгованість за надані послуги з реконструкції споруд та мереж каналізації смт.Петропавлівка, очищення КНС від осаду згідно договору № 1193 від 04.12.2013 року у розмірі 45 000 грн. 00 коп.

Сума позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 1193 від 04.12.2013 в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з реконструкції споруд та мереж каналізації смт. Петропавлівка, очищення КНС від осаду, які були прийняті відповідачем згідно акту № ОУ-000852 здачі-приймання робіт 09.12.2013 року та в порушення вимог пунктів 3.2. та 3.3. спірного договору не оплачені відповідачем.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 20.01.2015.

У судове засідання 20.01.2015 представник відповідача не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, крім того, не надав витребуваних судом документів. Поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилась ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2014, було повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.

Позивачем витребувані судом документи 20.01.2015 також були надані не в повному обсязі.

Так, ухвалою суду від 20.01.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 05.02.2015, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

У судовому засіданні 05.02.2015 представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача вдруге у судове засідання не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2014 та від 20.01.2015 були надіслані на адресу відповідача, що зазначена у Спеціальному витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 05.02.2015 (53300, Дніпропетровська область, м. Орджонікідзе, вул.Калініна, 62/60) (а.с.53).

При цьому, вдруге поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилась ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2015, було повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.

Так, слід наголосити, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Оскільки неможливість присутності в судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була, надані позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 04.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Відновлення інженерних систем" (далі-виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа" (далі-замовник, відповідач) було укладено договір № 1193 (далі-договір) (а.с.9-11), відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався надати такі послуги: на об'єкті реконструкція споруд та мереж каналізації смт. Петропавлівка, очищення КНС від осаду (пункт 1.1. договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 30.03.2014, а в частині виконання взятих на себе зобов'язань - до повного їх виконання сторонами (пункт 12.1. договору).

Відповідно до пункту 1.2. договору результатом наданих послуг за даним договором є підписані з обох сторін акти здачі-прийняття наданих послуг.

Склад (види) та вартість послуг визначаються відповідно до ДБН Д.1.1-1-2000 (Правила визначення вартості будівництва), відомчих ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи: СОУ Д.2.4-15-52:2007 "Гідрохімічне очищення систем опалення розчином "Юніт-Аква 101"; ВБН Д.2.4-15-18-2005 "Очищення котельного і теплообмінного обладнання, трубопроводів, тепломереж, водопостачання, каналізації і поверхонь довільної форми за допомогою гідродинамічної установки високого тиску (ГУВТ); ВБН Д.2.4.15-2н-2004 "Внутрішні сантехнічні роботи. Гідрохімічне очищення внутрішніх поверхонь сталевих та чавунних котлів при питомій забрудненості 1250г/м2 і понад 1250 г/м2 за допомогою насосних установок АХ 65-40-200И-СД та АХ125-100-400И-СД" (пункт 1.3. договору).

Згідно пункту 2.1. загальна сума договору складає 45 000 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ (20%): 7 500 грн. 00 коп.

Здавання-приймання наданих послуг здійснюється сторонами за актом здачі-прийняття наданих послуг протягом 2-х днів з моменту повідомлення замовника про готовність послуги до приймання (пункт 5.1. договору).

Так, 09.12.2013 позивачем та відповідачем було підписано акт № ОУ-000852 здачі-прийняття робіт, в якому зазначено, що виконавець та замовник підписали цей акт про те, що виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги): реконструкція споруд та мереж каналізації смт. Петропавлівка, очищення КНС від осаду; загальна вартість робіт без ПДВ - 37 500 грн. 00 коп., ПДВ 20% - 7 500 грн. 00 коп., загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ 45 000 грн. 00 коп. Сторони претензій одна до одної не мають (а.с.12).

За надання послуг згідно пункту 1.1. договору замовник сплачує виконавцю суму, яка буде обумовлена актом (актами) здачі-прийняття наданих послуг (пункт 3.1. договору).

Відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. договору оплата здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання обома сторонами акту (актів) здачі-прийняття наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Сторони погодились, що кінцевий термін оплати замовником прийнятих послуг з урахуванням пункту 3.2. здійснюється не пізніше 30.03.2014.

Так, у строки, визначені пунктами 3.2. та 3.3. договору, оплата наданих позивачем послуг з реконструкції споруд та мереж каналізації смт. Петропавлівка, очищення КНС від осаду відповідачем здійснена не була, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 45 000 грн. 00 коп. Так, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо вчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 45 000 грн. 00 коп. , що і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм розділу ІІІ глави 61 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

Так, позивачем та відповідачем у пункті 2.1. договору було визначено, що загальна сума договору складає 45 000 грн. 00 коп.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

У пункті 5.1. договору сторонами узгоджено, що здавання-приймання наданих послуг здійснюється сторонами за актом здачі-прийняття наданих послуг протягом 2-х днів з моменту повідомлення замовника про готовність послуги до приймання.

На виконання вказаного пункту договору 09.12.2013 позивачем та відповідачем було підписано акт № ОУ-000852 здачі-прийняття робіт, згідно якого виконавцем були проведені роботи обумовлені пунктом 1.1. договору; загальна вартість робіт з ПДВ - 45 000 грн. 00 коп. Сторони претензій одна до одної не мають.

Отже, позивач виконав роботи, а відповідач їх прийняв на загальну суму 212 780,82 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), який підписаний та скріплений печатками сторін.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо заперечень відповідача щодо строку та якості виконання робіт. А також, з вищезазначеного акту вбачається, що акт підписаний без заперечень (сторони претензій одна до одної не мають). Позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за договором.

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

В порушення умов пунктів 3.2. та 3.3. договору та вище вказаних положень закону, відповідачем роботи по договору не оплачені.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою вих № 592 від 05.12.2014 (а.с. 13) про сплату заборгованості в 7-ми денний строк з моменту отримання вимоги, але вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а.с.13-14). Докази направлення вказаної вимоги цінним листом з описом вкладення містяться в матеріалах справи (а.с.15).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пунктів 3.1. та 3.2. договору, строк оплати виконаних позивачем робіт на суму 45 000 грн. 00 коп. є таким, що настав.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів перерахування оплати за виконану позивачем роботу відповідач не надав.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 45 000 грн. 00 коп. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 827 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа" (53300, Дніпропетровська область, м. Орджонікідзе, вул. Калініна, 62/60; ідентифікаційний код 31824136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Відновлення інженерних систем" (03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2, офіс 609; ідентифікаційний код 37080909) - 45 000 грн. 00 коп. основного боргу, 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко