Рішення

від 29.01.2015 по справі 923/1700/14-908/5513/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/149/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2015 Справа № 923/1700/14-908/5513/14

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 923/1700/14-908/5513/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Радужне", с. Абрикосівка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінодел", м. Краматорськ

про стягнення 41276,76 грн.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Радужне" звернулося до Господарського суду Херсонської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінодел" про стягнення заборгованості в сумі 29 353, 00 грн., пені в сумі 3732,60 грн., трьох процентів річних в сумі 1178,26 грн. та інфляційних в сумі 7012,90 грн., за Договором поставки винограду від 18.09.13 р.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.12.2015 року матеріали справи № 923/1700/14 направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Так, ухвалою Господарського суду Запорізької області, прийнято до провадження справу № 923/1700/14-908/5513/14, призначено до розгляду в судовому засіданні, зобов'язано сторін надати докази.

Представники сторін в судове засідання 29.01.2015 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Так, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

З наявного в матеріалах справи Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 25.11.2014 року (а.с. 88) вбачається, що місцезнаходження відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Прилуцька, буд. 12, кв. 46.

За змістом статті 64 ГПК України вбачається, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

На адресу суду надійшло повідомлення з позначкою „за заначеною адресою не проживає" а саме те, що підприємство відповідача не знаходиться за адресою вказаною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Судом було здійснене також повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи шляхом надсилання телефонограми 08.01.2015 року та 26.01.15 року, які наявні в матеріалах справи, що підтверджується витягом з журналу реєстрації телефонограм та факсограм. Однак вказані телефонограми відповідачем не прийняті, про що судом складено відповідний акт від 26.01.2015 року.

Враховуючи викладене, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача, позицію відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 18.03.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Радужне», далі Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінодел», як Покупцем, укладено договір поставки винограду, далі Договір, відповідно до предмету якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити виноград Одеський чорний у кількості 60 тн., за ціною 1850, 00 грн., загальною вартістю 111000, 00 грн., далі Товар.

Пунктами 1.2., 1.3 Договору визначено, що постачальник передає Товар Покупцю окремими партіями в асортименті, об'ємах та за ціною, узгодженими з Покупцем, відповідно до п. 1.1. Договору. Поставка Товару оформлюється первинними документами, де вказано: повне найменування Товару, його опис та характеристика, кількість Товару, ціна одиниці Товару, загальна кількість. Первинні документи (накладна, ТТН, податкова накладна, акт приймання-передачі Товару, або ін.) є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 1.6 Договору Кожна партія Товару, яка отримана та оплачена Покупцем, вважається закінченою угодою, умови якої виконані договірними сторонами.

Поставка та передача Товару Покупцю здійснюється на умовах с. Абрикосовка - Винзавод с. Козачі Лагері (пункт приймання винограду) на підставі накладних у строк не пізніше 10.10.2013 року, про що зазначено у п. 3.1 Договору. Умовами п. п. 3.2., 3.3. Договору визначено, що датою поставки Товару вважається дата підписання накладної уповноваженим представником Покупця у пункті прийому винограду. Прийом-передача Товару здійснюється представниками обох сторін, які володіють відповідними повноваженнями, на підставі накладних.

Пунктом 4.4. Договору Покупець зобов'язується оплатити вартість Товару в наступному порядку:

- 50 % вартості Товару до 01.10.2013 року;

- 50 % вартості Товару до 01.12.2013 року.

Умовами розділу 7 Договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2013 року. У випадку, якщо по закінченню даного строку, будь-якою із сторін не здійснений повний розрахунок, строк дії договору продовжується до закінчення строку розрахунку між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято Товар на загальну суму 95035,00 грн. Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору свої обов'язки з оплати поставленого на його адресу товару у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 29353, грн., яку він намагається стягнути в судовому порядку.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню в сумі 3732, 60 грн. за період з 01.12.2013 року по 15.05.2014 року з суми 54353, 00 грн. та з 16.05.2014 року по 31.05.2014 року з суми 29353, 00 грн. на підставі п. 5.2. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що за несплату або несвоєчасну сплату Товару за Договором, покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виникнення заборгованості від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також упущену вигоду Постачальника.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних в сумі 1178, 26 грн. за період з 01.12.2013 року з суми 54353, 00 грн. та за період з 16.05.2014 року по 31.10.2014 року з суми 29353, 00 грн., та інфляційні втрати за період за загальний період з грудня 2013 року по жовтень 2014 року в сумі 7012, 90 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк оплати товару, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.

Так, докази у справі свідчать, що Постачальником Постачальником було поставлено на адресу Покупця виноград у загальній кількості 51 380 кг. на загальну суму 95053,00 грн., що підтверджується накладними:

- № 96 від 18.09.2013 року;

- № 99 від 18.09.2013 року;

- № 100 від 19.09.2013 року;

- № 101 від 19.09.2013 року;

- № 102 від 19.09.2013 рок;

- № 104 від 19.09.2013 року;

- № 103 від 20.09.2013 року;

- № 105 від 20.09.2013 року;

- № 106 від 20.09.2013 року.

- № 107 від 21.09.2013 року;

- № 108 від 21.09.2013 року, а також видатковими накладними

- № Р-00000000689 від 18.09.2013 року на суму 19480, 50 грн.;

- № Р-00000000690 від 19.09.2013 року на суму 32430, 50 грн.;

- № Р-000000006993 від 20.09.2013 року на суму 28527, 00 грн.;

- № Р-00000000694 від 21.09.2013 року на суму 14615, 00 грн.

Вказані накладні містять печатку Винзаводу, що кореспондується з п. 3.1. укладеного договору. Зазначені видаткові накладні містять підпис уповноваженої на отримання Товару особи відповідача - Базилюк К.В., за дор. серії К № 47 від 18.09.2013 року (а. с. 95), та печатку його підприємства, що свідчить про отримання Покупцем Товару на загальну суму 95035, 00 грн. Докази повернення прийнятого Товару в матеріалах справи відсутні.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, на адресу Покупця було виставлено рахунок-фактура № Р-00000000017 від 03.10.2013 року про сплату ним грошових коштів в сумі 40700, 00 грн., які сплачено останнім 03.10.2013 року. Однак, умови договору не передбачають обов'язок Постачальника надавати Покупцю рахунки на оплату отриманого товару, а пунктом 4.4. встановлено строк, у який зобов'язання повинно бути виконано - до 01.12.2013 року. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що Постачальником виконано обов'язок щодо поставки Товару в строк, передбачений п. 3.1. Договору, а надані до матеріалів справи видаткові накладні мають характер закінченої угоди в силу приписів п. 1.6 Договору. Втім, отриманий товар Покупцем оплачено частково, а саме 03.10.2013 року сплачено грошові кошти в сумі 40700, 00 грн., та 15.05.2014 року в сумі 25000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку ПАТ "Радужне" за період з 01.10.2013 року по 19.12.2013 року (а.с. 109) та за 16.05.2014 року (а.с. 110).

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач довів суду факт приймання Товару за Договором відповідачем, в т. ч. факт порушення останнім своїх договірних зобов'язань щодо не здійснення оплати поставленого товару, в т.ч. що строк такої оплати настав, а наявність боргу в сумі 29353, 00 грн. підтверджується матеріалами справи. Відповідач доказів оплати боргу за поставлений товар суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Радужне" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінодел" про стягнення боргу в 29353, 00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати поставленого товару з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, а наданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Однак, при здійснені розрахунку пені позивачем було допущено помилки, а саме не враховано що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені (15.05.2014 року не включається в період стягнення пені з суми 54353, 00 грн., оскільки відповідачем було перераховано 25000, 00 грн.) , а також за період з 16.05.2014 року по 31.05.2014 року з суми 29353, 00 грн. нараховано пеню за 16 днів, тоді як вказаний період складає 15 днів. Тому судом з власної ініціативи зроблено її перерахунок. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 3 706, 43 грн. При цьому судом враховано положення п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року (із змінами та доповненнями).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено прострочення оплати відповідачем поставленого товару. Однак, при розрахунку процентів річних позивачем допущено помилки, а саме розраховано за період з 16.05.2014 року по 31.10.2014 року з суми боргу 29353, 00 грн. проценти річних за 181 день, тоді як вказаний період складає 168 днів. Тому судом з власної ініціативи зроблено їх перерахунок. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 1146, 89 грн.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат здійснений у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат за загальний період з грудня 2013 року по жовтень 2014 року в сумі 7012,90 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 29.01.2015 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 611, 629, 638, 639, 712 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 265, 266 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Радужне" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінодел" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінодел", 84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Прилуцька, буд. 12, кв. 46, код ЄДРПОУ 33312152, на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Радужне", 75134, Херсонська область, с. Абрикосівка, вул. Полтавська, буд. 1, код ЄДРПОУ 00413601, основний борг в сумі 29353 (двадцять дев'ять тисяч триста п'ятдесят три) грн. 00 коп., пеню в сумі 3706 (три тисячі сімсот шість) грн. 43 коп., три проценти річних в сумі 1146 (одна тисяча сто сорок шість) грн. 89 коп., інфляційні витрати в сумі 7012 (сім тисяч дванадцять) грн. 90 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1824 (одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн. 45 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Радужне" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінодел" щодо стягнення пені в сумі 26,17 грн. відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Радужне" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінодел" щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 31,37 грн. відмовити.

Повне рішення складено - 03.02.2015 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.