Рішення

від 03.02.2015 по справі 910/20304/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20304/14 03.02.15 р.

За позовом Кезер Компрессорен Се

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ГРАД"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ефект"

про припинення порушення прав власника знаків для товарів та послуг

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гаврик А.В. за довіреністю № НАВ 098031 від 10.07.2014 р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Кезер Компрессорен Се звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ГРАД" про припинення порушення прав власника знаків для товарів та послуг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.10.2014 р.

Ухвалою від 22.10.2014 р. розгляд справи відкладено на 12.11.2014 р.

Ухвалою від 12.11.2014 р. розгляд справи відкладено на 26.11.2014 р. та витребувано від ТОВ "Інтернет Інвест" відомості про реєстранта (власника) веб-сайту http://tehnograd.kiev.ua/.

Ухвалою від 26.11.2014 р. розгляд справи відкладено на 02.12.2014 р. та повторно витребувано від ТОВ "Інтернет Інвест" відомості про реєстранта (власника) веб-сайту http://tehnograd.kiev.ua/.

27.11.2014 р. через канцелярію суду надійшла відповідь на запит суду, у якій зазначено, що ТОВ «Інтернет Інвест» послуги з реєстрації доменного імені http://tehnograd.kiev.ua/ не надає та одноіменний веб-сайт на своїх технічних майданчиках не розміщувало.

Ухвалою від 02.12.2014 р. залучено до участі у справі ТОВ «Компанія Ефект» у якості іншого відповідача, розгляд справи відкладено на 15.01.2015 р.

29.01.2015 р. від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої просить суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ГРАД» використовувати позначення «KAESER» , «SIGMA», «KAESER KOMPRESSOREN», в тому числі в мережі Інтернет, в тому числі на веб-сайті http://tehnoqrad.kiev.ua/ ; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЕФЕКТ» використовувати позначення «KAESER» , «SIGMA», «KAESER KOMPRESSOREN» в мережі Інтернет, в тому числі на веб-сайті http://tehnoqrad.kiev.ua/ ; стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО- ГРАД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЕФЕКТ» судові витрати.

Ухвалою від 15.01.2015 р. розгляд справи відкладено на 03.02.2015 р.

Представники відповідачів у судове засідання 03.02.2015 р. вкотре не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимог суду, неодноразово викладених в ухвалах, не виконали. Жодних заяв, клопотань від відповідачів через відділ діловодства суду не надходило.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 03.02.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як на підставу заявлених вимог позивач посилається на те, що він являється власником знаків для товарів і послуг «KAESER» за міжнародною реєстрацією № 1017027, «KAESER KOMPRESSOREN» за міжнародною реєстрацією № 629116, «SIGMA» за міжнародною реєстрацією № 1017804, правова охорона яких поширюється, зокрема на територію України, що підтверджується відповідними витягами з міжнародного реєстру марок. Знаки для товарів та послуг охороняються відповідно до вимог національного законодавства України для товарів 7 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг, зокрема для машин та апаратів для генерації стисненого повітря, вакууму та потоку, окрім іншого компресорів (належним чином засвідчені копії витягів додані до позовної заяви).

В березні 2014 року позивач дізнався, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ГРАД» (надалі - відповідач-1) шляхом розміщення інформації на веб-сайті http://tehnoqrad.kiev.ua/ в розділі за електронною адресою: http://tehnoarad.kiev.ua/ru/filtr dlia kompressora kaeser.html використовує знаки для товарів і послуг «KAESER» за міжнародною реєстрацією № 1017027, «KAESER KOMPRESSOREN» за міжнародною реєстрацією № 629116, «SIGMA» за міжнародною реєстрацією № 1017804, власником, яких є позивач.

21 березня 2014 року позивач направив лист-вимогу до відповідача-1 (за адресою: 87541, Донецька обл., м. Маріуполь, бульвар Комсомольський, буд. 68, кв. 131) з вимогою припинити використання та видалити на веб-сайті http://tehnoqrad.kiev.ua/ в розділі за електронною адресою: http://tehnoqrad.kiev.ua/ru/filtr dlia kompressora kaeser.html усі зображення, тексти, що містять знаки для товарів і послуг «KAESER», «KAESER KOMPRESSOREN», «SIGMA». Проте, лист-вимога повернулась позивачеві за закінченням терміну зберігання.

04 липня 2014 року позивач повторно звернувся до відповідача-1 (за адресою: 04116, м. Київ, вул. Старокиївська 10Г, оф. 544) з вимогою припинити використання та видалити на веб-сайті http://tehnoqrad.kiev.ua/ в розділі за електронною адресою: http://tehnoqrad.kiev.ua/ru/filtr dlia kompressora kaeser.html усі зображення, тексти, що містять знаки для товарів і послуг «KAESER», «KAESER KOMPRESSOREN», «SIGMA». Лист-вимога був отриманий відповідачем-1 16 липня 2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого додана до позовної заяви.

Проте, відповідач-1 не припинив порушення прав власника на знаки для товарів та послуг, які належать позивачу.

Позивач зазначає, що факт використання відповідачем-1 знаків для товарів і послуг «KAESER» за міжнародною реєстрацією № 1017027, «KAESER KOMPRESSOREN» за міжнародною реєстрацією № 629116, «SIGMA» за міжнародною реєстрацією № 1017804, власником, яких є Позивач в мережі Інтернет, зокрема на сайті http://tehnoqrad.kiev.ua/ за електронною адресою: http://tehnoqrad.kiev.ua/ru/filtr dlia kompressora kaeser.html, підтверджується Протоколом огляду доказів №77АБ3936510 складеним Новопашиною У.С., нотаріусом м. Москва, 11.09.2014 року.

Таким чином, позивач зазначає, що відповідачем-1 порушено його право на використання вказаних знаків для товарів та послуг.

Вимоги до відповідача-2 ґрунтуються на тому, що веб-сайт http://tehnoqrad.kiev.ua/ зареєстровано ТОВ «Компанія Ефект» в інтересах клієнта.

Відповідно до п. 1.2. Правил домену .UA - «Правила домену.UA» розроблені адміністратором домену .UA з дотриманням чинних правил ICANN (RFC#1591, ІСР-1), з урахуванням рекомендацій ICANN, CENTR, US DoC, WIPO, а також міжнародного досвіду, та є умовами надання адміністратором домену .UA третім особам послуг з адміністрування та технічного супроводу домену .UA.

Відповідно до вказаних Правил домену .UA, а саме п. 2.7. розділу 2 Правил домену .UA у процесі делегування доменного імені в публічному домені беруть участь:

Реєстрант - особа, що бажає користуватися та розпоряджатися певним доменним іменем в публічному домені;

Реєстратор - суб'єкт господарювання, який надає реєстранту послуги, необхідні для технічного забезпечення делегування і функціонування доменного імені.

Адміністратор - адміністратор публічного домену, в якому відбувається делегування. Особа, що виконує функції адміністратора публічного домену, має бути суб'єктом господарювання.

Станом на момент розгляду справи, відповідно згідно даних веб-сайту http://hostmaster.ua. реєстрантом веб-сайту http://tehnoqrad.kiev.ua/ є відповідач-2.

Таким чином, позивач стверджує, що відповідачем-2, як і відповідачем-1, використовується веб-сайт http.//tehnoqrad.kiev.uа/. А, отже, відповідачем-2 також порушено право позивача на використання вищевказаних знаків для товарів та послуг.

Відповідно до ст. 4 Мадридської угоди про Міжнародну реєстрацію знаків 1891 року з дати реєстрації, зробленої в Міжнародному бюро відповідно до положень статей 3 та 3 ter, у кожній зацікавленій Договірній країні знаку надається така сама охорона, як і у випадку, коли б він був заявлений там безпосередньо. Таке ж положення міститься і у ст. 4 Протоколу до Мадридської угоди, де зазначено, що з дати реєстрації або внесення запису, зробленого відповідно до положень статей 3 і 3 ter, охорона знака в кожній зацікавленій Договірній стороні буде такою же, якби цей знак був заявлений безпосередньо у Відомстві цієї Договірної сторони.

Відповідно до ст. 418 Цивільного кодексу України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 419 Кодексу визначено, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного. Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ. Перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності.

Згідно зі ст. 420 Кодексу, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Як встановлено ст. 424 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такі обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб'єктів цих прав. Майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах.

Згідно зі ст. ст. 426, 427 Кодексу, способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

Частиною 3 ст. 434 Цивільного кодексу України встановлено, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в встановленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Відповідно до ст. 492 Цивільного кодексу України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Статтею 494 Кодексу встановлено, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Статтею 495 Кодексу передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

1) право на використання торговельної марки;

2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.

Використанням знака визнається:

- нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

- застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом:

- зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;

- зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

- позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;

- позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що доменне ім'я - ім'я, що використовується для адресації комп'ютерів і ресурсів в Інтернеті.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про телекомунікації», адреса мережі Інтернет - визначений чинними в Інтернеті міжнародними стандартами цифровий та/або символьний ідентифікатор доменних імен в ієрархічній системі доменних назв; домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється; домен другого рівня - частина адресного простору мережі Інтернет, що розташовується на другому рівні ієрархії імен у цій мережі; Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.

Відповідно до п. п. 3-4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» використанням знака визнається: застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Відповідно до ч. 3 ст. 237 Господарського кодексу України свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу.

Частиною 5 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визначено, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом:

- зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;

- зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

- позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;

- позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Відповідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 432 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач являється власником знаків для товарів і послуг «KAESER» за міжнародною реєстрацією № 1017027, «KAESER KOMPRESSOREN» за міжнародною реєстрацією № 629116, «SIGMA» за міжнародною реєстрацією № 1017804.

Підставою для звернення до суду першої інстанції стало те, що позивачу стало відомо, що знаки для товарів і послуг «KAESER» за міжнародною реєстрацією № 1017027, «KAESER KOMPRESSOREN» за міжнародною реєстрацією № 629116, «SIGMA» за міжнародною реєстрацією № 1017804, використовуються на веб-сайті http://tehnoqrad.kiev.ua/ в розділі за електронною адресою: http://tehnoqrad.kiev.ua/ru/filtr dlia kompressora kaeser.html, який зареєстрований відповідачем-2.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про телекомунікації", домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється; домен.UA - домен верхнього рівня ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, створений на основі кодування назв країн відповідно до міжнародних стандартів, для обслуговування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет; домен другого рівня - частина адресного простору мережі Інтернет, що розташовується на другому рівні ієрархії імен у цій мережі.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про телекомунікації", адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет включає комплекс оргаізаційно-технічних заходів, необхідних для забезпечення функціонування технічних засобів підтримки адресування, у тому числі серверів доменних назв українського сегмента мережі Інтернет, реєстру домену.UA в координації з міжнародною системою адміністрування мережі Інтернет, спрямованих на систематизацію та оптимізацію використання, обліку та адміністрування доменів другого рівня, а також створення умов для використання простору доменних імен на принципах рівного доступу, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції.

Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України "Про телекомунікації" адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет здійснюється уповноваженою організацією для: створення реєстру доменних назв і адрес мережі українського сегмента мережі Інтернет; створення реєстру доменних назв у домені .UA; створення та підтримки автоматизованої системи реєстрації та обліку доменних назв і адрес українського сегмента мережі Інтернет; забезпечення унікальності, формування та підтримки простору доменних назв другого рівня в домені .UA; створення умов для використання адресного простору українського сегмента мережі Інтернет на принципах рівного доступу, оптимального використання, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції; представництва та захисту у відповідних міжнародних організаціях інтересів споживачів українського сегмента мережі Інтернет.

Жодного іншого обов'язку зазначеним законом на уповноважену організацію не покладено.

Відповідно до п. 1 Правил домену .UA домен верхнього рівня .UA є складовою частиною всесвітньої системи доменних імен, що її адмініструє "Інтернет корпорація з присвоєння доменних імен та номерів".

Термін "особа" в межах цих Правил охоплює як фізичних, та і юридичних осіб.

В межах цих Правил домени за їх призначенням розподіляються на дві категорії:

Публічні, тобто такі, що адмініструються в інтересах певної спільноти;

Приватні, тобто такі, що адмініструються певною особою у своїх власних інтересах.

Оскільки домен є адміністративно визначеною підмножиною ієрархічного простору доменних імен, правила домену нижчого рівня можуть лише конкретизувати та/або доповнювати певні положення правил публічного домену вищого рівня, але не можуть їм суперечити. Правила доменів, делегованих в домені .UA встановлюються їх адміністраторами в момент делегування, за згодою адміністратора вищого рівня і не можуть суперечити цим Правилам.

Відповідно до пп. 2.7 п. 2 зазначених Правил в процесі делегування доменного імені в публічному домені беруть участь:

Реєстрант - особа, що бажає користуватися та розпоряджатися певним доменним іменем в публічному домені;

Реєстратор - суб'єкт господарювання, який надає реєстранту послуги, необхідні для технічного забезпечення делегування і функціонування доменного імені.

Адміністратор - адміністратор публічного домену, в якому відбувається делегування. Особа, що виконує функції адміністратора публічного домену, має бути суб'єктом господарювання.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» роз'яснено, зокрема, що сам по собі факт розміщення на сайті відповідача твору чи об'єкта суміжних прав, тотожного об'єктові інтелектуальної власності, майнові права на який належать позивачу, свідчать про факт порушення таких прав відповідачем за умови, що останнім не подано суду доказів на підтвердження правомірності розміщення ним на своєму сайті спірного об'єкта інтелектуальної власності. Відтворення такого об'єкта з іншого сайту без підтвердження правомірності використання об'єкта інтелектуальної власності не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності. У вирішенні відповідних спорів суд повинен встановити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред'явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права та/або суміжних прав. Дані щодо власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень пункту 4 статті 65, статті 38 ГПК у адміністратора системи реєстрації та обліку доменних імен і адрес українського сегменту мережі Інтернет.

При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що веб-сайт http://tehnoqrad.kiev.ua/, на якому відбувається порушення прав позивача на знаки для товарів і послуг, дійсно належит або використовується саме відповідачем-1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ГРАД".

Суд також звертає увагу на те, що чинним законодавством України не передбачено можливості захисту прав та охоронюваних законом інтересів, які на час розгляду спору не порушені, але можуть бути порушені у майбутньому, шляхом заборони вчиняти певні дії. Таким чином, вимога позивача про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ГРАД» використовувати позначення «KAESER» , «SIGMA», «KAESER KOMPRESSOREN», являється недоведеною та не підлягає задоволенню.

При цьому суд зазначає, що відповідачем-2 (Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЕФЕКТ») надаються лише послуги з реєстрації власнику веб-сайту http://tehnoqrad.kiev.ua/, а надання таких послуг жодним чином не може вважатись використанням знаків для товарів і послуг «KAESER» за міжнародною реєстрацією № 1017027, «KAESER KOMPRESSOREN» за міжнародною реєстрацією № 629116, «SIGMA» за міжнародною реєстрацією № 1017804, що належать позивачу, у зв'язку з чим позовні вимоги до відповідача-2 залишаються без задоволення.

Відповідно до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, суд вважає позовні вимоги недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Крім того, суд відзначає, що відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані ними відомості та обставини справи, подати на вимогу суду пояснення в письмовій формі.

У відповідності до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12. № 6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Явка представників відповідачів у судові засіданні та подання ними доказів необхідні для безпосереднього сповіщення останніми про знані їм відомості та докази у справі, з'ясування наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги в їх сукупності, вирішення інших питань, без оцінки яких неможливий всебічний, повний і об'єктивний розгляд справи по суті.

Згідно із ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, має місце зловживання відповідачами процесуальними правами, яке полягає систематичному в нез'явленні представників відповідачів у судові засідання, ігнорування ухвал суду, що набрали законної сили та підлягають виконанню на всій території України всіма суб'єктами, невиконання вимог ухвал суду без зазначення причин невиконання та неподання витребуваних судом доказів, без зазначення будь-яких причин такого невиконання.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від відповідачів обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ними відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживали відповідачі заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання процесуальних обов'язків, покладених на них судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

Зазначені обставини унеможливлюють вирішення спору по суті зі встановленням усіх обставин, що мають значення для вирішення спору.

Частиною 2 ст. 4 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

В п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.10. "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" вказано, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи може тягти за собою, зокрема, такі наслідки:

- покладення на особу, що припустилася зловживання, державного мита незалежно від результатів вирішення спору (частина друга статті 49 ГПК);

- стягнення штрафу з винної сторони в доход Державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК);

- винесення у встановленому порядку окремих ухвал (статті 90 ГПК).

За таких обставин, враховуючи фактичні обставини справи та суть допущених відповідачами зловживань, з урахуванням наявності у матеріалах справи доказів отримання ними ухвал суду, суд вважає, що належними, адекватними та співрозмірними заходами реагування на неявку відповідачів у судове засідання для дачі пояснень за умови визнання їх явки обов'язковою та на невиконання відповідачами вимог ухвал суду (ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом ухвалами, що набрали законної сили) є застосування до них передбаченого п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України заходу у вигляді стягнення в доход Державного бюджету України штрафу у розмірі 1 700,00 грн.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 4 3 , 4 5 , 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Кезер Компрессорен Се до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ГРАД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ефект" про припинення порушення прав власника знаків для товарів та послуг відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ГРАД" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10-Г, оф. 544; 87541, Донецька обл., м. Маріуполь, бул. Комсомольський, буд. 44; код ЄДРПОУ 37746677) в доход Державного бюджету України штраф у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ефект" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 139, оф. 315/2; код ЄДРПОУ 33638702) в доход Державного бюджету України штраф у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 06.02.2015 р.

Суддя Н.І. Зеленіна