Рішення

від 02.02.2015 по справі 910/26874/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015Справа №910/26874/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Агробіопродукт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Согдіана»

про стягнення 33 547, 62 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Безсусідня Ю.В.

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Агробіопродукт» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Согдіана» (далі -відповідач) про стягнення заборгованості, яка складається з 2 213, 43 грн. - 3 % річних, 16 610, 00 грн. - інфляційних втрат, 14 724, 19 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.12.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

20.01.2015 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 2 213, 43 грн. - 3 % річних, 16 610, 00 грн. - інфляційних втрат, 14 724, 19 грн. - пені.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та заяву про уточнення позовних вимог.

Суд прийняв до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 04112, м. Київ, вул. Гонти, буд. 3-А.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 р. та від 18.12.2014 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 03.12.2014 р. з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», при цьому, поштове повідомлення або конверт з ухвалою суду від 18.12.2014 р. до суду не повернулись.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 02.02.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.04.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Агробіопродукт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Согдіана» укладено договір № 52/10 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується поставити відповідачу товар - насіння сої, а відповідач зобов'язується прийняти даний товар та оплатити його за встановленими цінами відповідно до умов договору.

Згідно п. 2.1 договору, загальна вартість товару складає 150 375, 00 грн., враховуючи ПДВ 20 % - 25 062, 50 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата товару, що поставляється позивачем відповідно до умов договору, здійснюється відповідачем шляхом перерахування безготівкових коштів в гривнях по поточний рахунок позивача.

Оплата за товар виконується відповідачем наступному порядку:

50 000, 00 грн. у строк до 15.04.2013 р.,

100 375, 00 грн. у строк до 01.08.2013 р.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 6.1 договору).

Умовами п. 7.2 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання свої обов'язків щодо оплати товару (прострочення термінів розрахунків), відповідач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0, 2 % від невиплаченої (простроченої) суми за кожний день такого невиконання. Пеня нараховується протягом трьох років.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. (суддя Балац С.В.) у справі № 910/23619/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Агробіопродукт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Согдіана» про стягнення 123 783, 00 грн., встановлено, що спір між сторонами виник внаслідок порушення з боку відповідача грошових зобов'язання за договором № 52/10 купівлі - продажу сільськогосподарської продукції від 05.04.2013 р., відповідач оплату вартості отриманого ним товару на користь позивача здійснив частково в сумі 50 000,00 грн., що призвело до виникнення у відповідача заборгованості в сумі 100 375,00 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 22 484, 00 грн. - пені та 924, 00 грн. - 3 % річних за період з 01.08.2013 р. по 20.11.2013 р.

Суд частково задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Агробіопродукт». Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОГДІАНА" (04112, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Гонти, буд. 3-А; ідентифікаційний код 25288433, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОБІОПРОДУКТ" (03062, м. Київ, Святошинський район, вул. Стрийська, буд. 3; ідентифікаційний код 36113608, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основний борг в сумі 100 375,00 (сто тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 00 коп.; пеню в сумі 4 037,00 (чотири тисячі тридцять сім) грн. 00 коп.; 3 % річних в сумі 924,00 (дев'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 2 106,72 (дві тисячі сто шість) грн. 72 коп.

04.02.2014 р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. видано наказ.

12.03.2014 р. держаним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Нідзельською А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 42404020 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 р. у справі № 910/23619/13.

Отже, відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факти, встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. у справі № 910/23619/13 не доказуються при розгляді даної справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач проводив розрахунки на виконання судового наказу від 04.02.2014 р. у справі № 910/23619/13 наступним чином:

- 26.08.2014 р. перераховано грошові кошти у розмірі 10 000, 00 грн. на розрахунковий рахунок позивача;

- 05.09.2014 р. перераховано 5 000, 00 грн.;

- 04.11.2014 р. перераховано 10 000, 00 грн.;

-11.11.2014 р. перераховано 82 442, 72 грн., що підтверджується банківськими виписками (в матеріалах справи).

Отже, у період з серпня 2014 р. по листопад 2014 р. відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 107 442, 72 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. у справі № 910/23619/13 набрало законної сили 04.02.2014 р., а відповідач виконав свої зобов'язання за договором № 52/10 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 05.04.2013 р. щодо сплати заборгованості лише 11.11.2014 р., а тому просить суд стягнути з останнього 14 724, 19 грн. - пені, 2 213, 43 грн. - 3 % річних, 16 610, 00 грн. - інфляційних втрат за період з 04.02.2014 р. по 10.11.2014 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до п. 7.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, відповідно до п. 7.2. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків щодо оплати товару (прострочення термінів розрахунків), відповідач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0, 2 % від невиплаченої (простроченої) суми за кожний день такого невиконання. Пеня нараховується протягом трьох років.

Оскільки положення договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій не припиняється зі сплином 6 місяців.

Разом з тим, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що в останніх допущені помилки у визначенні розміру нарахування пені та інфляційних втрат, проте 3 % річних нараховані вірно.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 14 590, 71 грн. та інфляційних втрат у розмірі 16 405, 25 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон) та 3 % річних у розмірі 2 213, 43 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, зокрема, обґрунтованим розміром до стягнення з відповідача пені є сума 14 590, 71 грн., 3 % річних у розмірі 2 213, 43 грн. та інфляційні втрати у сумі 16 405, 25 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Агробіопродукт» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Согдіана» (04112, м. Київ, вул. Гонти, буд. 3-А, ідентифікаційний код - 25288433), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Агробіопродукт» (03062, м. Київ, вул. Стрийська, буд. 3, ідентифікаційний код - 36113608) 14 590 (чотирнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 71 коп. - пені, 2 213 (дві тисячі двісті тринадцять) грн. 43 коп. - 3 % річних, 16 405 (шістнадцять тисяч чотириста п'ять) грн. 25 коп. - інфляційних втрат та 1 808 (одну тисячу вісімсот вісім) грн. 58 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 05.02.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.