Рішення

від 03.02.2015 по справі 922/5736/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р.Справа № 922/5736/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Бабиніні Д.О.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Айсберг-Фіш". м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан XXL", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 41 861,17 грн. за участю представників сторін:

позивача - Ружинський В.В. за довіреністю № 1 від 05.01.2015 р.

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айсберг-Фіш". м. Дніпропетровськ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан XXL", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 41 861,17 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов`язків за Договором поставки №4406 від 16.09.2013 р., в частині повної та своєчасної оплати за отриманий від позивача товар, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст. ст. 526, 530, 610, 611, 625, 692 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 193, 199, 230, 231 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 33 764,63 грн., інфляційні нарахування в розмірі 2532,32 грн., 3% річних в розмірі 499,53 грн., 5% річних в розмірі 1688,23 грн., 10% штрафу в розмірі 3376,46 грн. та судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 14.01.2015 року о 11:15 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.01.2015 року розгляд справи було відкладено на 03.02.2015 року о 11:30 год.

Представник позивача в призначене судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі. Проте, до господарського суду Харківської області 19.01.2015 року повернулась ухвала суду від 12.12.2014 року, з поштовою довідкою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходження відповідача є таким: 61067, Харківська область, м.Харків, Ленінський район, провулок Добродецького, буд. 2.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

16.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айсберг-Фіш". м. Дніпропетровськ (позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Океан XXL", м. Харків (відповідачем, покупцем) було укладено Договір поставки №4406 (Договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1.1. та 1.2. Договору, постачальник зобов'язався передати у власність покупця рибоморепродукцію (товар), а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити отриманий товар. Ціна та асортимент товару зазначаються в додатках (прайс-листах або специфікаціях) до даного Договору, що є його невід'ємною частиною та діють на протязі окремого періоду часу.

Так, пунктом 2.1 - 2.2 Договору, передбачено, що при укладенні даного Договору постачальник засобами електронного, факсимільного, поштового зв'язку або нарочним надсилає покупцю поточний прайс-лист (специфікацію). Згодою Покупця на одержання товару відповідно до поточного прайс-листа (специфікації) є його заявки (замовлення) Постачальнику на поставку відповідного товару із зазначенням асортименту, кількості, ціни, загаль ної вартості партії товару, терміну та адреси доставки. Сторони домовились, що постачання товару буде здійснюватись партіями з попереднім узгодженням заявок за допомогою засо бів електронного, факсимільного або телефонного зв'язку. Документом, що підтверджує узгодження постачання товару в кількісному, ціновому, вартісному виразі та відповідному асортименті з боку Покупця є заявка (замовлення), з боку Постачальника - оформлена товарна накладна.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Пунктом 3.1. та 3.2. Договору, постачальник при постачанні товару надає Покупцю наступні документи: товарну накладну, тарну накладну, податкову накладну (у разі необхідності), у випадку повернення товару - коригуючи накладні, а також в оригіналах або в завірених належним чином копі ях документи, що підтверджують якість товару. Асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється, зазначається у товарних накладних. Сторони домовились, що товар вва жається прийнятим за відповідним асортиментом і у відповідній кількості, якості та за ціною, що визначені у товарній накладній, якщо Покупець підписав таку накладну.

Відповідно до п.2.7. Договору, перехід права власності на товар виникає у Покупця після підписання товарної накладної. Датою передачі товару є дата, що за значена у підписаній Покупцем товарній накладній.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 34 564,81 грн., що підтверджується податковими накладним та видатковими накладними №ХК-0001803 від 19.05.2014 року на суму 2671,75 грн., №ХК-0001632 від 07.05.2014 року на суму 3331,06 грн., №ХК-0000939 від 18.03.2014 року на суму 9330,00 грн., №ХК-0000869 від 12.03.2014 року на суму 8092,00 грн., №ХК-0000643 від 20.02.2014 року на суму 11140,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.1., 5.2. Договору передбачено, що загальна вартість Договору визначається, як сума вартості товару, отриманого Покупцем на підставі товарних накладних на кож ну партію товару, на протязі дії цього Договору. Покупець сплачує за товар Продавцю ціну визначену у товарних накладних, яка вказана з урахуванням ПДВ, вартістю тари та доставки Постачальником товару Покупцю (у разі доставки Постачальником).

Відповідно до п.6.1. Договору, покупець зобов'язаний оплатити в повному розмірі кожну отриману партію товару грошовими коштами в національній валюті України шляхом їх безготівкового перерахування на поточний рахунок Постачальника, (або внесення готівкою в касу Постачальника) протягом 7 кале ндарних днів з моменту поставки, при цьому день поставки зараховується в період відстрочки платежу.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав товар на загальну суму 34 564,81 грн., проте сплачено останнім лише частково, з урахуванням чого не сплаченою залишилась сума в розмірі 33 764,63 грн.

Крім того, вказана сума заборгованості підтверджується також складеним та підписаним сторонами у справі Актом звірки взаємних розрахунків, який міститься в матеріалах справи. (арк.с. 41)

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 33 764,63 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 2532,32 грн., 3% річних в розмірі 499,53 грн., 5% річних в розмірі 1688,23 грн., 10% штрафу в розмірі 3376,46 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем, інфляційних нарахувань у розмірі 2532,32 грн. та 3% річних в розмірі 499,53 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.1 - 7.4. Договору, сторонами погоджено, що за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору Сторони несуть відповідальність згідно положень цього Догово ру та діючого законодавства України. В разі прострочення оплати за товар, Покупець, зобов'язаний оплатити Постачальнику повну вартість товару із урахуванням інде ксу інфляції, 3 (три) % річних від простроченої суми, 5 (п'ять) % від розміру заборгованості за користування чужими грошовими кош тами та сплатити неустойку у вигляді пені та штрафу. У разі, якщо прострочення по сплаті заборгованості складе більше 10 (десяти) календарних днів, Покупець, крім сплати платежів, що передбачені п.п.7.2., 7.3. даного Договору зобов'язаний додатково сплатити Постачальнику штраф в розмірі 10 (десяти) відсотків від суми заборгованості.

Перевіривши нарахування надані позивачем, 5% річних в розмірі 1688,23 грн., 10% штрафу в розмірі 3376,46 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан XXL", м. Харків (61067, Харківська область, м.Харків, Ленінський район, провулок Добродецького, буд. 2, код ЄДРПОУ 38771919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг-Фіш" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул.Дзержинського, буд. 7, кв. 55, код ЄДРПОУ 35863179) суму основного боргу в розмірі 33 764,63 грн., інфляційні нарахування в розмірі 2532,32 грн., 3% річних в розмірі 499,53 грн., 5% річних в розмірі 1688,23 грн., 10% штрафу в розмірі 3376,46 грн. та судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.02.2015 р.

Суддя А.М. Буракова

922/5736/14