Ухвала

від 04.02.2015 по справі 826/14586/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14586/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕК» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 00012412205 від 09.09.2014 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 09 жовтня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2014 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі наказу № 963 від 21.08.2014 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЖЕК» (код ЄДРПОУ 37727895) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 32155487) за період 01.03.2014 року по 31.03.2014 року, за результатом якої складено акт перевірки № 13300/26-59-22-05/35254430 від 22.08.2014 року.

На підставі даного акту перевірки податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення № 00012412205 від 09.09.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 21 476,00 грн.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення був акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 32155487) щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року» № 2445/26-55-22-07/32155487 від 14.08.2014. У зв'язку з чим, податковий орган дійшов висновку, що за результатами звірки ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року, а також не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ «ЖЕК» (замовник) та ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» (виконавець), в особі директора Сингаєвської О.О. було укладено договір № 01-02/2014 від 28.02.2014 року.

Згідно даного договору вбачається, що предметом договору було надання послуг щодо обслуговування будинку та прибудинкової території за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 30-а.

Згідно п. 2.1 договору, виконавець надає замовнику наступні послуги:

2.1.1 Комплексне обслуговування будинку за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 30-а.

2.1.2 Обслуговування прибудинкової території за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 30-а.

2.1.3 Комунальне обслуговування будинку за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 30-а.

Відповідно до п. 3.1 договору, вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в актах про надані послуги.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: додаткові угоди № 1, № 2, № 3 до договору щодо зміни пункту договору «місцезнаходження та реквізити сторін», акти здачі-прийняття робіт № 87 (прибирання прибудинкової території), № 88 (ремонт фасадної частини, обслуговування системи відео нагляду будинку, прибирання території сходових клітин), № 89 (ремонт цоколя будинку, миття вікон в будинку, прибирання прибудинкової території), податкові накладні № 87, № 88, № 89, виписки банку, фотографії будинку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковий орган, на основі припущень, прийняв помилкове рішення, оскільки порушення податкового законодавства контрагентом платника податків не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Що стосується висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, колегія суддів зазначає наступне.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не надав суду жодного вироку суду ані по відношенню до ТОВ «ЖЕК», ані до його контрагента - ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» та лише посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЕКО-СЕРВІС», не зазначаючи жодних порушень ТОВ «ЖЕК», в той час як позивач підтвердив реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам із вищевказаним контрагентом.

Крім цього, суд зазначає, що сам факт відсутності підприємства за місцем реєстрації не може бути доказом фіктивності його фінансово-господарської діяльності. Цей факт може бути встановлено лише на підставі рішення суду. Однак, такого рішення суду відповідачем не надано.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001242205 від 09.09.2014 року, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 05.02.2015 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Старова Н.Е.

Мєзєнцев Є.І.