Ухвала

від 06.02.2015 по справі 2а-3280/12/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

06 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а-3280/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина Л.В., Скрипченка В.О.

за участю секретаря - Цуцкірідзе М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Продексим, ЛТД» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на хибність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо встановлення ознак нікчемності правочину з поставки нафтопродуктів, укладеного з приватним виробничо-комерційним підприємством «Аверс», просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 11 квітня 2012 року №0002441600, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Продексим, ЛТД» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 232 475 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 116 237,5 грн.

За наслідками розгляду адміністративного позову Херсонським окружним адміністративним судом 07 листопада 2012 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову ТОВ «Продексим, ЛТД».

Суд першої інстанції визнав неправомірним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 11 квітня 2012 року №0002441600.

Приймаючи означене рішення, Херсонський окружний адміністративний суд виходив з того, що укладений між позивачем та ПВКП «Аверс» договір не віднесений законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання його недійсним. Також, суд зазначив, що в підтвердження факту поставки паливно-мастильних матеріалів позивач надав всі первинні бухгалтерські та податкові документи, зауважень щодо наявності та правильності оформлення яких у податкового органу немає. Суд не взяв до уваги посилання ДПІ у м.Херсоні про оформлення товарно-транспортних накладних з порушенням вимог Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155, зазначивши, що податковим органом не конкретизовано в чому саме ці накладні складено невірно, чи мають ці недоліки суттєвий характер та чи є такими, що позбавляють ТТН юридичної сили.

В апеляційній скарзі ДПІ у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, не зазначаючи у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову ТОВ «Продексим, ЛТД» у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що у контрагента позивача ПВКП «Аверс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засобі, у зв'язку з чим, на підставі ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, угода зазначеного підприємства з позивачем має ознаки нікчемності. В акті перевірки наведено достатню доказову базу того, що правочин між ТОВ «Продексим, ЛТД» та ПВКП «Аверс» є недійсним, у якому позивач виступає «вигодонабувачем».

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що згідно із п.п.20.1.1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, на підставі наказу Державної податкової служби у Херсонській області від 19.03.2012р. №89, у період з 19.03.2012р. по 23.03.2012р., головним державним податковим ревізором-інспектором відділу боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПС у Херсонській області було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Продексим, ЛТД» (код за ЄДРПОУ 36236014) з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту при проведенні господарських операцій з ПВКП «Аверс» (код за ЄДРПОУ 24948399) за період вересень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №7/16-005/36236014 від 23 березня 2012 року.

У висновках акту перевірки вказано про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 232 475 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що на формування податкового кредиту позивача у перевіряємому періоді мало вплив здійснення договірних відносин з контрагентом ПВКП «Аверс» згідно договору поставки №12 від 20.09.2010р. При проведенні перевірки ревізор-інспектор використав дані податкової звітності ПВКП «Аверс» (декларацій по податку на прибуток за 3 кв. 2011 року, податкового розрахунку сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку і суми утриманого з них податку (форма 1ДФ), з якої встановив відсутність у юридичної особи складських приміщень, транспортних засобів, цистерн для зберігання ПММ для ведення господарської діяльності, відсутність необхідної кількості персоналу (працювало 3 особи). Надані під час проведення перевірки товарно-транспортні накладні, за висновками відповідача, не відповідають формі 1-ТТН «Товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів», чим порушено Інструкцію від 20.05.2008р. №281/171/578/155 «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах організаціях України» та Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000р. №1644-ІІІ. Також, податковим ревізором-інспектором під час проведення даної перевірки було здійснено порівняння податкової звітності з ПДВ за вересень ТОВ «Продексим, ЛТД» та ПВКП «Аверс» з даними системи «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», за результатами якого встановлено розбіжність між показниками вказаних підприємств у вигляді обсягу 22725 грн. (ПДВ 4545 грн.).

Тобто, виявлені порушення в акті перевірки фактично ґрунтуються на фіктивній діяльності контрагента ПВКП «Аверс» та не відповідності товарно-транспортних накладних законодавчим нормам в частині перевезення небезпечних вантажів.

На підставі акту перевірки №7/16-005/36236014 від 23.03.2012р. ДПІ у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби 11 квітня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002441600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 348 712,50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 232475 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 116237,5 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «Продексим, ЛТД» про визнання недійсним вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено порушень позивачем, зафіксованих актом перевірки №7/16-005/36236014 від 23.03.2012р., щодо завищення податкового кредиту через відсутність реальності поставок паливно-мастильних матеріалів від ПВКП «Аверс». Колегія суддів погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 , обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що 20 вересня 2010 року між ПВКП «Аверс» (Продавець) та ТОВ «Продексим, ЛТД» (Покупець) було укладено договір поставки №12, за умовами якого Продавець поставляє Покупцю нафтопродукти (дизпаливо, бензин); Продавець доставляє товар на умовах самовивозу або транспортом, представленим Продавцем, з наступним відшкодуванням транспортних витрат Покупцем; кількість та ціна товару визначаються додатково в накладних та рахунках-фактурах.

На виконання умов вказаного договору у вересні 2011 року ПВКП «Аверс» поставлено ТОВ «Продексим, ЛТД» товару на загальну суму 1570491 грн., в тому числі ПДВ 261748,5 грн.

Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними №4 від 02.09.2011р., №5 від 02.09.2011р., №7 від 03.09.2011р., №9 від 05.09.2011р., №16 від 09.09.2011р., №22 від 13.09.2011р., №19 від 13.09.2011р., №24 від 14.09.2011р., №27 від 16.09.2011р., №28 від 16.09.2011р., №29 від 19.09.2011р., №34 від 21.09.2011р., №36 від 21.09.2011р., №38 від 23.09.2011р., №39 від 23.09.2011р., №42 від 27.09.2011р., №50 від 28.09.2011р., №52 від 29.09.2011р., №54 від 30.09.2011р.

В підтвердження виконання умов договору поставки №12 від 20.09.2010р. у вересні 2011 року у справі, також, містяться видаткові накладні №РН-0000327 від 02.09.2011р., №РН-0000326 від 02.09.2011р., №РН-0000328 від 03.09.2011р., №РН-0000330 від 05.09.2011р., №РН-0000335 від 09.09.2011р., №РН-0000341 від 13.09.2011р., №РН-0000338 від 13.09.2011р., №РН-0000344 від 14.09.2011р., №РН-0000347 від 16.09.2011р., №РН-0000363 від 27.09.2011р., №РН-0000370 від 28.09.2011р., №РН-0000373 від 29.09.2011р., №РН-0000376 від 30.09.2011р., №РН-0000359 від 23.09.2011р., №РН-0000360 від 23.09.2011р., №РН-0000357 від 21.09.2011р., №РН-0000349 від 19.09.2011р., №РН-0000355 від 21.09.2011р., №РН-0000348 від 16.09.2011р.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України. Жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарського договору з контрагентом відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Перевезення поливно-мастильних матеріалів здійснювалося на підставі товарно-транспортних накладних №327 від 02.09.2011р., №326 від 02.09.2011р., №328 від 03.09.2011р., №330 від 05.09.2011р., №330/1 від 05.09.2011р., №335 від 09.09.2011р., №335/1 від 09.09.2011р., №341 від 13.09.2011р., №338 від 13.09.2011р., №338/1 від 13.09.2011р., №338/2 від 13.09.2011р., №344 від 14.09.2011р., №347 від 16.09.2011р., №363 від 27.09.2011р., №370 від 28.09.2011р., №373 від 29.09.2011р., №376 від 30.09.2011р., №359 від 23.09.2011р., №360 від 23.09.2011р., №357 від 21.09.2011р., №349 від 19.09.2011р., №355 від 21.09.2011р., №348 від 16.09.2011р.

В акті перевірки №7/16-005/36236014 від 23.03.2012р. Державна податкова служба в Херсонській області зазначає про невідповідність наданих товарно-транспортних накладних вимогам законодавства, зокрема, Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155. Однак, ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції податковим органом не конкретизовано в чому саме ці накладні складені невірно, чи мають ці недоліки суттєвий характер, або є такими, що позбавляють ці накладні юридичної сили. Більше того, при дослідженні перерахованих вище товарно-транспортних накладних, колегією суддів встановлено, що накладні на перевезення дизпалива та бензину А-95 не містять в собі порушення Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, заповнені відповідно до вимог чинного законодавства, містять в собі повну інформацію щодо перевізників, вантажоотримувача та вантажовідправника, вид транспорту, найменування товару, вартість товару, підписи та печатки сторін.

ТОВ «Продексим, ЛТД» в подальшому реалізовувало отримане від ПВКП «Аверс» дизельне паливо ТОВ ТД «Горностаївський райагрохім», СТОВ «Птахівник», ДП «Агрофірма Рубанівська», ТОВ «Група компаній «Содружество», продовжуючи тим самим ведення своєї господарської діяльності та фіксування її результатів в податковій звітності.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що не заперечується відповідачем, позивач мав в оренді офісне приміщення на підставі договору оренди №2/2010 від 22.03.2010р., а також 11.02.2011р. уклав договір №5 з ПП «Нафтовий союз» на відповідальне зберігання нафтопродуктів за адресою: м.Херсон, вул. Р.Люксембург, 6.

ТОВ «Продексим, ЛТД» доведено суду, що при укладенні договору воно переконалося у тому, що підприємство-контрагент було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.

Судова колегія вважає, що позивачем було виконано всі зобов'язання за договором: отримано товар та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи; договір укладений позивачем з метою використання придбаного товару у власній господарській діяльності. Зазначені обставини ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції відповідачем спростовані не були.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо не буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Суд вважає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Водночас, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Оскільки встановлено, що виконання договору з контрагентом підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України . Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України , не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПВКП «Аверс».

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ зазначає, що контрагент позивача не міг здійснювати господарську діяльність через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з поставки ППМ. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, апелянт не надав пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб, транспортних засобів тощо достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентом постачальником товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що до складу податкового кредиту, який підлягає оподаткуванню за основною ставкою, ТОВ «Продексим, ЛТД» за даними Декларації за вересень 2011 року віднесено суму 232475 грн., а за даними системи «Автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за вересень 2011 року ТОВ «Продексим, ЛТД» від постачальника ПВКП «Аверс» рознесено обсяг операції 1286017,5 грн. (ПДВ 257203,5 грн.). З цього приводу, колегією суддів, при дослідженні податкової звітності товариства за вересень 2011 року, встановлено, що податковий кредит за вересень 2011 року був розподілений товариством наступним чином: сума в розмірі 232475,18 грн. була включена до складу податкового кредиту та вказана у графі 10.1 податкової декларації з ПДВ за вересень 2011 року; сума в розмірі 24728,32 грн. не була включена до складу податкового кредиту на підставі п.198.5 ст.198 ПК України та вказана у графі 10.2 податкової декларації з ПДВ за вересень 2011 року.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПВКП «Аверс», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2012 року №0002441600.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 185 , 195 , 196 , 198 , 200 , 205 , 206, 254 КАС України , апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Продексим, ЛТД» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2012 року №0002441600 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Скрипченко В.О.