Рішення

від 27.01.2015 по справі 911/5419/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа № 911/5419/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліквідність», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідводтрубопровідбуд», смт.Макарів

про стягнення 29237,98 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Горностай А.В.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліквідність» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідводтрубопровідбуд» (далі - відповідач) про стягнення 29237,98 грн.

Провадження у справі №911/5419/14 порушено відповідно до ухвали суду від 19.12.2014 року та призначено справу до розгляду на 13.01.2015 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 13.01.2015 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 27.01.2015 року.

В судовому засіданні 27.01.2015 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач в судове засідання 27.01.2015 року повторно не з'явився, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд, встановив наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліквідність» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРПІДВОДТРУБОПРОВІДБУД» (відповідач) було досягнуто домовленості щодо поставки товару.

Позивачем було виставлено відповідачу Рахунок № 90 від 16.12.2011 року на оплату партії товару на суму 14532,68 грн., який відповідачем оплачено 16.12.2011 року на суму 4305,88 грн., 16.08.2013 року на суму 4000,00 грн., 10.06.2014 року на суму 4626,80 грн., 27.03.2013 року на суму 1600,00 грн. 16.12.2011 року позивачем за видатковою накладною № 78 здійснено відвантаження відповідачеві усієї партії товару на суму 14532,68 грн. (оплачено повністю).

Після чого, позивачем було виставлено відповідачу Рахунок № 92 від 21.12.2011 року на оплату партії товару на суму 60280,88 грн., який оплачений відповідачем 23.12.2011 року на суму 20000,00 грн., 27.12.2011 року на суму 11784,38 грн., 23.04.2012 року на суму 2917,62 грн. 29.12.2011 року позивачем видатковою накладною № 82 здійснено відвантаження відповідачеві усієї партії товару на суму 60280,88 грн. (оплачено на суму 34702 грн.).

Позивачем було виставлено відповідачу Рахунок № 290 від 06.09.2012 року на оплату партії товару на суму 850,04 грн., який було оплачено 06.09.2012 року на суму 850,04 грн., 10.09.2012 року позивачем видатковою накладною № 212 здійснено відвантаження відповідачеві усієї партії товару на суму 850,04 грн. (оплачено повністю).

Позивачем було виставлено відповідачу Рахунок № 293 від 07.09.2012 року на оплату партії товару на суму 639,00 грн., який оплачено відповідачем 07.09.2012 року на 639,00 грн., 07.09.2012 року позивачем видатковою накладною № 209 здійснено відвантаження відповідачеві усієї партії товару на суму 639,00 грн. (оплачено повністю).

Позивачем було виставлено відповідачу Рахунок № 314 від 12.09.2012 року на оплату партії товару на суму 629,00 грн., який було оплачено відповідачем 13.09.2012 року на суму 629,00 грн., 17.09.2012 року позивачем видатковою накладною № 227 здійснено відвантаження відповідачеві усієї партії товару на суму 629,00 грн. (оплачено повністю).

Позивачем було виставлено відповідачу Рахунок № 318 від 13.09.2012 року на оплату партії товару на суму 2739,40 грн., який було оплачено відповідачем 13.09.2012 року на суму 2739,40 грн., 21.09.2012 року позивачем видатковою накладною № 245 здійснено відвантаження відповідачеві усієї партії товару на суму 2739,40 грн. (оплачено повністю).

Позивачем було виставлено відповідачу Рахунок № 352 від 24.09.2012 року на оплату партії товару на суму 332,00 грн., який було оплачено відповідачем 25.09.2012 року на суму 332,00 грн., 24.09.2012 року позивачем видатковою накладною № 248 здійснено відвантаження відповідачеві усієї партії товару на суму 332,00 грн. (оплачено повністю).

Позивачем було виставлено відповідачу Рахунок № 410 від 20.06.2013 року на оплату партії товару на суму 2189,20 грн., який було оплачено відповідачем на суму 2189,20 грн., 21.06.2013 року позивачем видатковою накладною № 181 здійснено відвантаження відповідачеві усієї партії товару на суму 2189,20 грн. (оплачено повністю).

Таким чином, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 82192,20 грн., а відповідач оплатив лише частину поставленого товару на суму 56613,32 грн. решта товару залишилась неоплаченою на суму 25578,88 грн.

Оскільки, відповідач своєчасно та в повному обсязі товар не оплатив, 14.11.2013 року позивачем надсилав на адресу відповідача претензію, яка отримана відповідачем 20.11.2013 року, однак залишена без відповіді та задоволення.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 25578,88 грн. основного боргу, що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У зв'язку з простроченням оплати товару позивач просить стягнути з відповідача 2928,25 грн. пені, 280,85 грн. інфляційних та 450 грн. 3% річних за період з 11.06.2014 року по 15.12.2014 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки

Дослідивши наданий позивачем розрахунок позову судом встановлено відсутність підстав для стягнення пені, оскільки між сторонами не укладалось угоди щодо застосування відповідного виду забезпечення зобов'язання.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 547 Цивільного кодексу України визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, оскільки неустойка (пеня, штраф) є забезпеченням виконання зобов'язання, її застосування відбувається в порядку, визначеному чинним законодавством. Оскільки, між сторонами відсутні домовленості про застосування відповідного виду забезпечення основного зобов'язання та розміру пені, чинне законодавство (яке застосовується до спірних відносин поставки) визначає лише умови застосування та розмір обчислення неустойки, однак не передбачає безумовних підстав нарахування пені, вимога позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нараховані інфляційні та річні у відповідності до вимог чинного законодавства та фактичних обставин справи, здійснені позивачем розрахунки є арифметично вірними, тому вимоги про стягнення 280,85 грн. інфляційних та 450 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 25578,88 грн. основного боргу, 280,85 грн. інфляційних та 450 грн. 3% річних . В решті позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПІДВОДТРУБОПРОВІДБУД» (08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 20 б, код 33272196) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліквідність» (03127 м. Київ, вул. Васильківська, 49, корп.1, кв. 88, код 37559766) 25578,88 грн. основного боргу, 280,85 грн. інфляційних, 450 грн. 3% річних та 1644,02 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 06.02.2015