Рішення

від 02.02.2015 по справі 910/27012/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015Справа №910/27012/14

За позовом Дочірнього підприємства "Бест Лайн Медісон" доТовариства з обмеженою відповідальністю "УКРСТАЛЬСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ" простягнення 191642,00 грн. Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Симоненко О.Л. довіреність №15 від 29.12.2014; від відповідачане з'явилися. Суть спору: Дочірнє підприємство "Бест Лайн Медісон" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСТАЛЬСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ" про стягнення 191642,00 грн., з яких: 155892,00 грн. заборгованість по орендній платі та 35750,00 грн. заборгованість за комунальні (експлуатаційні) послуги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди нежитлового приміщення №24 від 17.10.2013 позивач передав відповідачу в оренду майно, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по сплаті орендних та комунальних платежів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2014 порушено провадження у справі №910/27012/14 та призначено до розгляду.

23.01.2015 позивач, через відділ діловодства суду, подав пояснення по справі, в яких зазначив, що відповідно до п. 7.1 договору орендна плата перераховується та сплачується згідно з офіційним індексом інфляції опублікованим на момент виставлення рахунку, а до складу комунальних послуг входить відшкодування орендарем вартості витрат на електроенергію, водопостачання, газопостачання, вивіз сміття, відшкодування сплаченої орендодавцем суми податку на землю, витрати на прибирання та витрати на утримання паркувальних місць для автомобілів, які відповідач за листопад-грудень 2013 сплатив в повному обсязі, тобто погодив.

В судовому засіданні 02.02.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.

Відповідач своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 02.02.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2013 між Дочірнім підприємством "Бест Лайн Медісон" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРСТАЛЬСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №24, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення під офіс, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Рибальська, будинок 22, загальною площею 114,0 кв. м. (п.п. 2.1, 2.2 договору).

Відповідно до п. п. 4.1, 4.3 договору днем початку оренди є 01 листопада 2013 року, і в цей день орендодавець передає, а орендар приймає приміщення на підставі двостороннього акту прийняття приміщення.

Як свідчать матеріали справи, позивач в перший день оренди передав відповідачу акт прийняття приміщення в оренду, втім відповідач даний акт не повернув.

В той же час, пунктом 4.8 договору сторони погодили, що у випадку, якщо орендар протягом 2 (двох) календарних днів з дати початку оренди не надав орендодавцю підписаний двосторонній акт прийняття приміщення та не надав письмових заперечень з переліком виявлених суттєвих недоліків та/або дефектів, то вважається, що орендар приступив до володіння та користування приміщенням з дати початку оренди, зазначеної у п. 4.1 договору і з цієї дати нараховується орендна плата, яку орендар зобов'язується сплачувати у розмірі та порядку, визначеному у п. 7.1 та 7.2 договору.

Отже, враховуючи вищевикладене, орендар вважається таким, що приступив до фактичного володіння та користування орендним приміщенням з 01.11.2013, про що свідчать і часткові оплати орендних платежів та комунальних послуг, а відтак, зобов'язаний сплачувати орендну плату належним чином.

Так, пунктом 7.1 договору сторони встановили, що з 1 грудня 2013 року по 30 вересня 2014 року орендна плата становить 22000,00 грн., в т.ч. ПДВ, за місяць та сплачується орендарем щомісячно до 5-го числа поточного місяця, за який нараховується орендна плата. Орендна плата перераховується та сплачується згідно з офіційним індексом інфляції на момент виставлення рахунку.

При цьому, орендна плата не включає наступні обов'язкові платежі: витрати на електроенергію, газопостачання, водопостачання, вивіз сміття та інші комунальні (експлуатаційні) послуги. Компенсація вартості зазначених витрат орендодавця, окрім оплати електроенергії здійснюється орендарем протягом трьох банківських днів з моменту отримання від орендодавця відповідного рахунку, у розмірі, пропорційному площі орендованого приміщення до загальної площі приміщень будинку. Оплата за електроенергію здійснюється відповідно до лічильника, відшкодування витрат, пов'язаних із забезпеченням електропостачання здійснюється орендарем протягом п'яти банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку (п. 7.3 договору).

Цей договір є чинним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та є дійсним до 31 жовтня 2014 року (п.п. 5.1, 6.1 договору).

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 285 ГК України та п. 11.1.3 договору орендар зобов'язаний вчасно сплачувати орендодавцю орендну плату та інші платежі відповідно до умов цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з січня 2014 по вересень 2014 позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату орендних та комунальних платежів на загальну суму 191642,00 грн.

Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення № 24 від 17.10.2013 щодо здійснення плати за оренду та комунальні послуги, сплату належним чином не здійснив внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період з березня 2014 по вересень 2014 в сумі 155892,00 грн. по орендній платі та за період з січня 2014 по вересень 2014 в сумі 35750,00 грн. по комунальним платежам, яка заявлена до стягнення.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендних та комунальних (експлуатаційних) платежів підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 191642,00 грн.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСТАЛЬСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, ідентифікаційний код 37044682) на користь Дочірнього підприємства "Бест Лайн Медісон" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22, ідентифікаційний код 25589040) 191642 (сто дев'яносто одну тисячу шістсот сорок дві) грн. 00 коп. основного боргу та 3832 (три тисячі вісімсот тридцять дві) грн. 84 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.02.2015.

Суддя Т.В.Васильченко