Постанова

від 04.02.2015 по справі 826/18913/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18913/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й. Суддів:Борисюк Л.П., Собківа Я.М., При секретарі:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нектон-Сервіс» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності пред'явило позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нектон-Сервіс» про стягнення заборгованості по страховим внескам у розмірі 5 043,80 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем подано до Фонду Звіт по формі Ф4-ФСС з ТВП за 3 кв. 2007 року. Із звіту вбачається (розділ V звіту «Розшифровка заборгованості за страхувальником») вбачається, що відповідачем у звіті за 2006 рік визначена сума заборгованості із сплати внесків у розмірі 5043,80 грн. - заборгованість, пов'язана з невиплатою заробітної плати.

Позивач звернувся до суду про стягнення визначеної відповідачем заборгованості, оскільки вважає зазначену суму коштів недоїмкою зі сплати страхових внесків та наполягає на її стягненні.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів не погоджується із огляду на наступне.

Правовідносини, пов'язані зі сплатою страхових внесків регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ (далі - Закон 2240- III), Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464 (далі - Закон 2464-VI).

Відповідно до статті 9 Закону 2240-III фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону , та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Відповідно до абзацу 5 частини 7 Перехідних положень Закону 2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 27 Закону 2240-III, що діяв на час виникнення спірних відносин, страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону 2240-III страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону . Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю , заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону 2240-III, що діяв на час виникнення спірних відносин, не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відсутність фактичного одержання коштів на оплату праці та відповідно фактичних виплат на оплату праці за відповідний період не звільняє відповідача від сплати вищевказаних внесків.

Разом з тим, хибним є висновок суду першої інстанції, що заборгованість відповідача є такою, строк сплати якої фактично не настав внаслідок несплати останнім заробітної плати, тому дана заборгованість не вважається простроченою і стягненню в судовому порядку не підлягає, з огляду на те, що строк виконання обов'язку страхувальника чітко визначений як день призначений для виплати заробітної плати, а не день фактичного здійснення виплати заробітної плати.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України в постановах від 06.02.2012 року та від 30.05.2011 року. Згідно постанови від 30.05.2011 року по справі №21-54а11 перед судом постало питання правомірності вимоги, сформованої УПФ України щодо сплати страхових внесків в умовах, коли на підприємстві не виплачувалася заробітна плата.

Верховний Суд України, проаналізувавши норми статті 20 Закону №1058-IV , дійшов висновку, що наведені норми права не дають підстав вважати, що положення абзацу шостого частини шостої статті 20 Закону №1058-IV , відповідно до якого перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), звільняють страхувальника від обов'язку сплати страхових внесків у 20-денний строк із дня закінчення звітного періоду у зв'язку з неодержанням останнім цих коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 94, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити.

Стягнути з ТОВ «Нектон-Сервіс» (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 25, ЄДРПОУ 22960930) на користь Центральної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (01601, м. Київ, Спортивна площа, 3, р/р 25606292575003, ПАТ «КБ «Надра» м. Київ, Центр, МФО 380764, ЄДРПОУ 26079358) кошти в сумі 5043, 80 грн. (п'ять тисяч сорок три гривні 80 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.