Рішення

від 27.01.2015 по справі 910/26572/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2015Справа №910/26572/14 За позовом Приватного акціонерного товариства

"Українська охоронно-страхова компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіт-Карго"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Мельніченко О.Д. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 27 січня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

28 листопада 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 10710 від 25.11.2014 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіт-Карго" (відповідач) страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 20 846,00 грн. (двадцять тисяч вісімсот сорок шість гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальником позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху особою, яка перебуває у трудових відносинах з відповідачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року (суддя Котков О.В.) порушено провадження у справі № 910/26572/14, розгляд справи призначено на 23.12.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року відкладено розгляд справи, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу до 27.01.2014 року, у зв'язку із неявкою представників сторін в судове засідання.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2013 року між позивачем (далі по тексту - Страховик) та Товариством з

обмеженою відповідальністю «Кіт-Карго» (надалі - Страхувальник) було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія № АС6086997 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Поліс).

Об'єктом Договору страхування є автомобіль «Рено», державний реєстраційний номер АА 5024 ХО.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій, зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 07.11.2013р. по вул. Новопирогівській в м. Києві, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер АА 5024 ХО, що знаходився під керуванням Сірого Валерія Микитовича, та автомобіля «Тойота», державний реєстраційний номер АА 4204 НО, що знаходився під керуванням Єкімової Т.А.

В результаті ДТП «Тойота», державний реєстраційний номер АА 4204 НО, було пошкоджено, що підтверджується довідкою № 9297091, виданою органами МВС України (копія довідки в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Єкімова Т.А. страхове відшкодування в розмірі 20 846,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями в кількості 11 штук (належним чином засвідчені копії платіжок містяться в матеріалах справи). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № 12518 від 16.01.2014р. (належним чином засвідчена копія страхового акту міститься в матеріалах справи).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Зі змісту постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 11.12.2013р. у справі № 752/21105/13-п (належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи) дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Сірим В.М. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. Останнього визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4, 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У відповідності до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що автомобіль «Рено», державний реєстраційний номер АА 5024 ХО, належить відповідачеві, а гр. Сірий В.М. на час ДТП перебував Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіт-Карго" у трудових відносинах та працював на посаді водія-експедитора, що вбачається з постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 11.12.2013р. у справі № 752/21105/13-п, наказу № 116 Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіт-Карго" та подорожнього-листа б/н б/д (копія наказу та листа в справі).

В абзаці 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» встановлено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).

Пунктом 5 вищезазначеної постанови встановлено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що власнику автомобіля «Тойота», державний реєстраційний номер АА 4204 НО, внаслідок ДТП, що трапилося 07.11.2013р., була завдана матеріальна шкода, розмір якої, згідно звіту № 1820 від 28.11.2013р., складає - 22 429,07 грн. (належним чином засвідчена копія звіту міститься в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повідомив Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" про дорожньо-транспортну пригоду лише 20 листопада 2014 року, що підтверджується заявою про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (копія заяви в справі), проте відповідно до ч. 1.4 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Як свідчать матеріали справи, відповідач звернувся до Страховика з повідомленням із простроченням в 13 днів.

За ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником); якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

У відповідності до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи положення ст. ст. 993, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», зважаючи на встановлену Голосіївським районним судом м. Києва винність гр. Сірого В.М. в спричиненні ДТП, що мало місце 07.11.2013р., а також перебування гр. Сірого В.М. на час вчинення ДТП у трудових відносинах з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіт-Карго", приймаючи до уваги те, що Страхувальник звернувся до Страховика з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, обґрунтованими, за викладених в позові підстав, є доводи про те, що відповідач прийняв на себе обов'язок та зобов'язаний відшкодовувати завдану гр. Сірим В.М. шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер АА 5024 ХО, в розмірі - 20 846,00 грн. (сума відшкодованої шкоди).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача в сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіт-Карго" (ідентифікаційний код 32554433, адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 13), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (ідентифікаційний код 23734213, адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145, р/р 2650184950001, АБ «Київська Русь», МФО 319092), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 20 846,00 грн. (двадцять тисяч вісімсот сорок шість гривень) та судові витрати в сумі - 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.

Копію даного рішення направити відповідачу по справі № 910/26572/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.02.2015р.

Суддя О.В. Котков