Рішення

від 27.01.2015 по справі 917/2564/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

27.01.2015р. Справа № 917/2564/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елсис", вул. Харківське шоссе, 6А, м.Полтава, Полтавська область, 36008

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Юкон Транс ЛТД", вул. Я. Мудрого, 17б, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500

про стягнення 25822,96 грн.

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Олефір О.І.

Представники сторін:

від позивача: Козир В.П. дов. ЕЛ-987 від 26.11.2014

від відповідача: представник не з"явився

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за Договором поставки №10-06/14 від 10.06.2014 сумі 25822,96 грн., а саме: 22605,00 грн. заборгованість з повернення попередньої оплати за непоставлений товар 3217,96 грн. неустойки.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, та до суду надіслав відзив на позовну заяву (вх. канцелярії суду №1205 від 30.01.2015р.) в якому позовні вимоги визнає повністю та просить суд розглянути справу без участі його представника. Суд поданий відзив прийняв та залучив до матеріалів справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛСИС» ( далі - ТОВ «ЕЛСИС») та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою ( далі - ТОВ фірма «ЮКОН ТРАНС ЛТД») 10 червня 2014 року укладено договір поставки № 10-06/14 (далі - договір).

За умовами Договору, постачальник ТОВ фірма «ЮКОН ТРАНС ЛТД») зобов'язувався поставити і передати покупцеві (ТОВ «ЕЛСИС») обладнання, а покупець зобов'язувався прийняти це обладнання та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

Предметом постачання було обладнання, визначене специфікацією до даного договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до пунктів 3.1-3.4 договору доставка обладнання на підприємство покупця мала бути здійснена за адресою: 36008, м.Полтава, вул. Харківське шосе, 6а, в погоджений сторонами строк, а саме: 45 календарних днів з дня здійснення покупцем попередньої оплати відповідно до п. 5.3 договору. Також сторони погодили, що доставка обладнання здійснюється постачальником самостійно, а вартість доставки входить у загальну ціну даного договору.

У відповідності до п. 5.1 договору вартість поставки обладнання становить 45210,00 грн., в тому числі ПДВ 7535,00 грн. В пункті 5.3 договору сторони погодили умови оплати, а саме:

попередня оплата- 50 %, що становить 22605,00 гривень, в т.ч. ПДВ 3767,50 грн.;

решта суми - 50 %, що становить 22605,00 гривень, в т.ч. ПДВ 3767,50 грн., покупець перераховує на поточний рахунок продавця на протязі 5 банківських днів після отримання обладнання та підписання акту приймання-передачі;

розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі. Кошти перераховуються покупцем на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 6.1 договору на постачальника покладено обов'язок поставити покупцеві обладнання у відповідності до вимог даного договору та надати всі визначені даним договором супроводжуючі документи щодо обладнання...

Позивач, на виконання пп.1 п. 5.3 договору здійснив перерахування попередньої оплати вартості обладнання в сумі 22605,00 грн. на поточний рахунок відповідача, зазначений в договорі, що підтверджується платіжним дорученням від 04.07.2014 року № 1481.

Відповідач же свій обов'язок за договором з поставки товару не виконав, у встановлений п. 3.2 договору строк обладнання не поставив. Згідно строку, встановленого п.3.2 договору, поставка мала б відбутися не пізніше 18 серпня 2014 року.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами від 26.08.2014 р. № 374, від 06.10.2014 р. № 443, від 15.10.2014 р. № 453 з вимогою надати пояснення щодо затримки поставки, поставити товар або повернути суму авансового платежу (попередньої оплати).

Листами від 08.09.2014 p., від 14.10.2014 р. відповідач повідомляв про неможливість

здійснення поставки та обіцяв поставити обладнання до кінця вересня, жовтня, але свої зобов'язання й не виконав.

20.11.2014 р. позивач направив на адресу відповідача претензією (вих. № 536), яка залишена останнім без реагування.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.3 договору у випадку не поставлення обладнання у строк, визначений у п. 3.2 цього договору, постачальник несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання поставки від вартості обладнання. При цьому нарахування пені здійснюється за весь час невиконання зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня. Отже, договірні правовідносини між сторонами щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначений угодою сторін розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 р. у справі № 3-114гс11)

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3217,96 грн. пені за період з 19.08.2014 р. по 28.11.2014 р., суд прийшов до висновку, що останні є правомірними та підлягає задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнити повністю.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 4 7 , 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 47 1 , 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Юкон Транс ЛТД» (ідентифікаційний код 22518795, місцезнаходження: 37500, м.Лубни, вул. Я.Мудрого, 17-б; п/р 260033014287 в ПАТ «Банк Національний кредит» м.Лубни, МФО 320702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елсис» (ідентифікаційний код 37306286, місцезнаходження: 36008, м.Полтава, вул. Харківське шосе, буд. 6А; адреса для листування: 36014, м.Полтава, а/я 223; п/р 26002293836000 в ПАТ «Укрсиббанк» м.Харків, МФО 351005) заборгованість за Договором поставки №10-06/14 від 10.06.2014р. в розмірі 25 822,96 грн. з яких: 22 605,00 грн. - заборгованість з повернення попередньої оплати за непоставлений товар, 3217, 96 грн. неустойка за невиконання зобов'язання, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 02.02.2015р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.