Рішення

від 30.01.2015 по справі 917/2374/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2015 р. Справа №917/2374/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Амарант", вул.Миру, 3, м.Полтава, 36022

до Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Росія", с.Кирило-Ганнівка, Зіньківський район, Полтавська область, 38151

про стягнення 120250,61грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Представники:

від позивача: Омельчук М.М.

від відповідача: Панченко О.О.

У судовому засіданні 30.01.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки №070801 від 07.08.2013р. у розмірі 120250,61грн.

Позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача 74855,90грн. - суми основного боргу за поставку пального, 820,34грн. - пені, 7485,59грн. - штрафу та 37088,78грн. перерахунок за поставлений, але не оплачений товар.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позов від 15.01.2015р. вхід. №331.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд, встановив:

07.08.2013р. між ТОВ «Торговий Дім Амарант» (постачальник) та СБК «Росія» (покупець) було укладено договір поставки №070801, згідно з яким ТОВ «Торговий Дім Амарант» було зобов'язано поставити, а СБК «Росія» прийняти та оплатити пальне в кількості та за ціною, відповідно до умов Договору.

Відповідно до п.5.1 Договору покупець здійснює оплату за товар в українських гривнях шляхом банківського переведення на поточний рахунок постачальника, на підставі виставлених рахунків на умовах, зазначених у Додатках до Договору, проти анступних документів: рахунку-фактури наданого постачальнику, видакової накладної, податкової видаткової накладної на товар.

Відповідно до умов Договору поставки №070801 від 07.08.2013р. ТОВ «Торговий дім Амарант» здійснило поставку пального СБК «Росія» на суму 223 389,50 грн. на підставі видаткових накладних від 07.08.2013р., від 17.10.2013р., від 05.02.2014р., від 05.02.2014р.

Як зазначає позивач у позовній заяві, заборгованість СБК «Росія» перед ТОВ «Торговий Дім Амарант» за договором поставки № 070801 від 07.08.2013 р. станом на 16.10.2014р. становить 74 855,90 грн.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін). Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором чи товаророзпорядчими документами не визначено іншого строку оплати. Отже обов'язок оплатити продукцію у покупця визначений саме після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього.

Не отримуючи оплати товару, позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою. Так, вимога про оплату отриманого товару від 16.10.2014р. вих. №8 була направлена відповідачу та отримана ним 17.10.2014р., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач відповідь на претензію не надав, суму боргу не сплатив.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 74855,90грн.. підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежним виконанням) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та сплата неустойки.

Відповідно до п.6.3. Договору поставки №070801 від 07.08.2013р. у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату такого прострочення, від несплаченої суми за кожний день прострочення. Крім того Покупець зобов'язаний сплатити Продавцеві загальну суму боргу з урахуванням визначеного індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до п.6.4. Договору поставки №070801 від 07.08.2013р. у випадку прострочення оплати товару відповідно до умов даного Договору більш ніж на 10 календарних днів покупець сплачує продавцеві штраф в розмірі 10% від суми простроченої оплати.

Так, відповідачу нараховано пеню у розмірі 820,34грн. за період з 01.10.2014р. по 16.10.2014р. та штраф - 7 485,59 грн. (10% від суми простроченої оплати).

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені у розмірі 820,34грн. за період з 01.10.2014р. по 16.10.2014р. та суми штрафу у розмірі 7485,59грн., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням перерахунку ціни за поставлений, але не оплачений товар, що становить 37088,78грн.

Позивач у позові посилається на те, що у зв'язку з тим, що СБК «Росія» не виконало своїх зобов'язань перед ТОВ «Торговий Дім Амарант» в частині оплати у термін зазначений в Договорі поставки пального, та відповідно до п. 4.4. Договору поставки №070801 від 07.08.2013р., ціна на Товар є динамічною та може змінюватись, (визначатись та коригуватись) постачальнику, залежно від зміни цін на ринку Товарів, індексу інфляції, зміни курсу української гривні стосовно курсів іноземних валют.

Тому, враховуючи підвищення ринкової ціни на пальне станом на 16.10.2014р. ТОВ «Торговий Дім Амарант» перерахував вартість пального за такими цінами:

- відповідно до додатку №2 від 17.10.2013р. до Договору поставки пального №070801 від 07.08.2013р., паливо моторне альтернативне, А-80 (за ціною 9,40грн. за 1л.) в кількості 155,41 л., яка залишилась несплаченою, позивач перерахував за ціною 16,30 грн. за 1 л. пального.

- відповідно до додатку №3 від 05.02.2014р. до Договору поставки пального №070801 від 07.08.2013р., паливо моторне альтернативне, А-80 (за ціною 10,50грн. за 1л.) в кількості 2 680 л. позивач перерахував за ціною 16,30 грн. за 1 л. пального.

- відповідно до додатку №4 від 05.02.2014р. до Договору поставки пального №070801 від 07.08.2013р. дизельне пальне (за ціною 10,50грн. за 1л.) в кількості 4 310 л. позивач перерахував за ціною 15,25 грн.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ст. 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Згідно ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 706 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.

Як вбачається з позовної заяви, позивач, на підставі п. п. 4.4 розділу 4 «Ціна Товару» Договору № 070801 поставки пального від 07.08.2013 року, враховуючи підвищення ринкової ціни на пальне, станом на 16.10.2014 року здійснило перерахунок вартості пального, поставленого на виконання Договору № 070801 поставки пального від 07.08.2013 року, відповідно до видаткових накладних № 12 від 07.08.2013 року, № 13 від 17.10.2013 року, № 1 від 05.02.2014 року, № 2 від 05.02.2014 року.

Відповідності до п. п. 8.2 розділу 8 «Інші положення» Договору № 070801 поставки пального від 07.08.2013 року визначено, що «…Будь - які зміни та доповнення до даного Договору повинні бути оформлені письмово у вигляді додатків до даного Договору й підписані уповноваженими представниками Сторін…».

Позивачем не надано суду доказів укладення додатків до Договору, які б надавали позивачу правову підставу в односторонньому порядку змінювати ціну товару, що за собою тягне збільшення суми заборгованості за вищевказаним Договором, шляхом перерахування вартості вже поставленого пального з урахуванням підвищення ринкової ціни на пальне.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, а також подані представниками сторін додаткові докази, заслухавши їх пояснення, всебічно повно та об'єктивно за своїм внутрішнім переконанням оцінивши всі обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Росія" ( с.Кирило-Ганнівка, Зіньківський район, Полтавська область, 38151, п/р 2600213072 у "Райффайзен банк "Аваль", МФО 380805, ЄДРПОУ 03770862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Амарант", вул.Миру, 3, м.Полтава, 36022, п/р 2600530608501 в ПАТ "Банк Кредит Дніпро", СФО 305749, ЄДРПОУ 37775053) суму основного боргу у розмірі 74855,90грн., 820,34грн. - пені, 7485,59грн. - штраф, а також 1663,24грн. судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 03.02.2015р.

Суддя Кльопов І.Г.