Рішення

від 05.02.2015 по справі 904/10133/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.02.15р. Справа № 904/10133/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТ ЛАЙН", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИЛАЙТ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 27 367,39 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Каланчук Л.Н. - представник (дов. б/№ від 20.07.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕТ ЛАЙН" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИЛАЙТ" про стягнення заборгованості у розмірі 27 367,39 грн., з яких 21 359,63 грн. основна заборгованість, 35 66,32 грн. інфляційні втрати, 614,44 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2014 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.01.2015.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 19.01.2015 на 03.02.2015.

02.02.2015 представник відповідача надіслав до господарського суду Дніпропетровської області відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що визнає позов в частині основної заборгованості у розмірі 21 359,63 грн., а в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат просить суд відмовити.

Відповідач у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. 02.02.015 надіслав клопотання, в якому зазначає, що директор не може бути присутнім на засіданні у зв'язку з відпусткою та направити іншого представника також не має змоги, у зв'язку з тим, що всі співробітники підприємства знаходяться у відпустці.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.02.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 23 381,78 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною № 15350 від 08.11.2013 на суму 1 758,00 грн.;

- видатковою накладною № 16172 від 22.11.2013 на суму 503,52 грн.;

- видатковою накладною № 16173 від 22.11.2013 на суму 11 188,69 грн.;

- видатковою накладною № 16264 від 25.11.2013 на суму 6 636,24 грн.;

- видатковою накладною № 18078 від 27.12.2013 на суму 441,12 грн.;

- видатковою накладною № 18094 від 27.12.2013 на суму 1 758,00 грн.;

- видатковою накладною № 39 від 09.01.2014 на суму 1 096,21 грн. (а.с.10,12,14,16,18,20,22).

Відповідач отримав товар на підставі довіреностей:

- № 1 від 08.01.2014;

- № 242 від 27.12.2013;

- № 236 від 26.12.2013;

- № 180 від 21.11.2013;

- № 181 від 21.11.2013;

- № 169 від 08.11.2013 (а.с.11,13,15,17,21,23).

Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 2 022,15 грн.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 21 359,63 грн., що підтверджується актом звіряння, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

21.07.2014 позивачем на адресу відповідача направлена вимога від 19.07.2014, в якій просить погасити борг за отриманий товар (а.с.24).

Відповідач надав відповідь № 350 від 06.08.2014, в якій зазначає, що підтверджує заборгованість та просить зачекати з вимогою про виконання зобов'язання до 30.09.2014 (а.с.27).

Відповідач суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 21 359,63 грн. не сплатив, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕТ ЛАЙН" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИЛАЙТ" (покупець) укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України, що кореспондується з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 222 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Відповідач у відзиві на позов визнав суму основного боргу у розмірі 21 359,63 грн.

Частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 21 359,63 грн. підлягає задоволенню.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 08.11.2013 по 24.10.2014 у розмірі 614,44 грн. та інфляційні втрати за період з 08.11.2013 по 24.10.2014 у розмірі 3 566,32 грн.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат (а.с.4), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3 566,32 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.4), судом встановлено, що не вірно взято період нарахування, оскільки позивач почав нараховувати 3% річних на загальну суму поставки товару з першого дня поставки, тоді як повинен був розраховувати суму 3 % річних по кожній накладній окремо. Таким чином, сума 3 % річних, яка підлягає задоволенню становить 581,32 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача складає 1 702,82 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИЛАЙТ" (49040, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, буд. 38, кв. 331; ідентифікаційний код 34366976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТ ЛАЙН" (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34; ідентифікаційний код 24722726) - 21 359,63 грн. основний борг, 581,32 грн. 3% річних, 3 566,32 грн. інфляційні втрати та 1 702,82 грн. судовий збір, про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 09.02.2015.

Суддя Я.С. Золотарьова