Рішення

від 06.02.2015 по справі 904/92/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.02.15р. Справа № 904/92/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "Механомонтаж", м. Бердянськ, Запорізька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Базис", м. Дніпропетровськ

про стягнення 30 988,50 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Григоряк Ю.Д. - представник (дов. б/№ від 23.01.2015)

від відповідача: Мельник В.В. - представник (дов. № 1 від 27.01.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Механомонтаж" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Базис" про стягнення заборгованості за договором № 19-13 від 11.11.2013 в розмірі 30 988,50 грн., з яких 19 162,23 грн. основний борг та 11 826,27 грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 19-13 від 11.11.2013, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 27.01.2015.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 27.01.2015 на 02.02.2015.

02.02.2015 представник відповідача надав підписаний з його боку акт звірки взаєморозрахунків станом на 21.01.2015, з якого вбачається, що відповідач визнав суму основного боргу у розмірі 19 162,23 грн.

02.02.2015 до господарського суду Дніпропетровської області надійшов зустрічний позов від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Базис" до Приватного акціонерного товариства "Механомонтаж" про стягнення неустойки за договором № 19-13 від 11.11.2013 у розмірі 15 429,60 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2015 повернуто зустрічну позовну заяву з додатками на підставі п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач відзив на позов не надав, тому відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.02.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2013 між Приватним акціонерним товариством "Механомонтаж" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГП Базис" (замовник) було укладено договір № 19-13 (а.с.9).

Відповідно до пункту 1.1 договору за завданням замовника підрядник зобов'язується на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором строк роботи по технічному переобладнанню АЗС по вул. Гагаріна, 2, а замовник зобов'язується прийняти від підрядника роботи та оплатити їх.

Пунктом 2.1 договору ціна договору визначається у кошторисах з розрахунком договірної ціни, які є невід'ємною частиною договору і складає 333 664,80 грн., в тому числі ПДВ 20%, включаючи вартість обладнання.

Згідно з пунктом 2.2 договору договірна ціна є твердою і може бути змінена лише за згодою сторін, оформленою письмово.

15.07.2014 між Приватним акціонерним товариством "Механомонтаж" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГП Базис" (замовник) було укладено додаткову угоду до договору № 19-13 від 11.11.2013, в якій сторони дійшли згоди, що загальна ціна договору визначається по факту виконання робіт і складає 441 421,88 грн. (а.с.11).

На виконання умов договору, позивач виконав роботи на загальну суму 441 421,88 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт (а.с.13,18,26,45,53) та актами виконаних робіт (а.с.14-16,19-24,27-43,46-51,54-62).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що роботи за договором вважаються виконаними після підписання акта виконаних робіт.

Відповідно до пункту 6.1 договору за погодження сторін після підписання договору замовник сплачує підряднику аванс для придбання матеріалів та інших витрат, пов'язаних з виконанням робіт. Розмір авансу становить 30%.

Згідно з пунктом 6.3 договору остаточний розрахунок за виконані підрядником роботи з урахуванням сплаченого авансу та етапів робіт замовник виконує не пізніше 5-и банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт та виставлення підрядчиком рахунку на оплату.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату (а.с.12,17,25,44,52.)

Відповідачем було частково оплачено суму підрядних робіт на суму 422 259,64 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.75-80).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані підрядні роботи складає 19 162,23 грн.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 19 162,23 грн. не оплачено, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 6.3 договору, строк оплати виконаних робіт є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 19 162,23 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1.9 Постанови Пленуму вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Відповідно до пункту 8.4 договору за порушення строку оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику неустойку у формі пені за кожний день прострочення у розмірі 0,1% від вартості виконаних та неоплачених робіт.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 30.04.2014 по 17.11.2014 у сумі 11 826,27 грн.

Перевіривши розрахунок (а.с.8), судом встановлено, що позивачем при нарахуванні пені не враховано п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме враховано день фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення пені. Також, позивачем не вірно взято період нарахування, а саме не враховано п. 6.3 договору, в якому встановлено, що остаточна оплата здійснюється не пізніше 5-и банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату, тоді як позивач почав нараховувати пеню з 6-го календарного дня .

Таким чином сума пеня, яка підлягає стягненню становить 9 322,90 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача складає 1 679,41 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Базис" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Кожем'яки, буд. 17, кв. 88; ідентифікаційний код 35935164) на користь Приватного акціонерного товариства "Механомонтаж" (71122, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Героїв Сталінграда, 18; ідентифікаційний код 01415134) - 19 162,23 грн. основний борг, 9 322,90 грн. пеню, 1 679,41 грн. судовий збір, про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 09.02.2015.

Суддя Я.С. Золотарьова