Рішення

від 26.01.2015 по справі 911/4906/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"26" січня 2015 р. Справа № 911/4906/14

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», м. Боярка

до Іванківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок», Білоцерківський р-н., с. Іванівка

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ освіти Білоцерківської районної державної адміністрації

про стягнення 2 903,38 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Грановський О.В. предст. дов. №1-3 від 12.01.2015;

відповідач - не з'явився;

третя особа - Биковець О.І предст., дов. №3 від 09.01.2015.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» до Іванківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділу освіти Білоцерківської районної державної адміністрації про стягнення 2 903,38 грн. заборгованості по оплаті робіт з технічного обслуговування газопроводу та газового обладнання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.11.2014 у справі №911/4906/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 12.01.2015 року.

12 січня 2015 року через канцелярію суду відповідач подав відзив, у якому проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Також, 12 січня 2015 року через канцелярію суду свої письмові пояснення надала третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ освіти Білоцерківської районної державної адміністрації. В даних поясненнях Відділ освіти Білоцерківської районної державної адміністрації зазначає, що не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.01.2015 розгляд справи було відкладено на 26.01.2015 та продовжено строк розгляду спору, в порядку ст. 69 ГПК України.

Відповідач, у судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання, в якому просив проводити розгляд справи за відсутності повноважного представника відповідача.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши подане клопотання та заслухавши з даного приводу думку присутніх у судовому засіданні представників позивача та третьої особи, суд вирішив задовольнити клопотання відповідача та проводити розгляд справи за відсутності повноважного представника Іванківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок».

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, 26.01.2015 у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представника позивача та третьої особи, суд,

встановив:

У грудні 2011 року та в березні, квітні, червні позивачем проведені роботи з технічного обслуговування газопроводу та газового обладнання на території відповідача загальною вартістю 2903,38 грн., про що складено акти прийомки виконаних робіт, а саме: акт № 270 від 31 грудня 2011 року на суму 896,63 грн.; акт № 270 від 31 березня 2012 року на суму 896,63 грн.; акт № 270 від 30 квітня 2012 року на суму 555,06 грн. та акт № 270 від 30 червня 2012 року на суму 555,06 грн. Вказані акти були прийняті та підписані представником відповідача з проставлянням печатки останнього (копії актів містяться в матеріалах справи).

23 жовтня 2014 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 2254, в якій просив оплатити вартість виконаних робіт, проте вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення (копії вимоги та доказів її надсилання містяться в матеріалах справи).

У зв'язку з вказаними обставинами, позивач був змушений звернутись з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за надані, але неоплачені послуги у розмірі 2 903,38 грн.

Господарський суд зазначає, що цивільні права і обов'язки виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) - тобто погодженою дією двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 205 Господарського кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Також згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Враховуючи те, що зміст правочину між позивачем та відповідачем був зафіксований у актах прийомки виконаних робіт, суд прийшов до висновку, що сторони не порушили вимог ч.1 ст. 208 ЦК України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та, відповідно до ст. 638 ЦК України, досягли домовленості з усіх його істотних умов.

Відтак, факт надання послуг позивачем та прийняття їх відповідачем свідчить про укладення між сторонами правочину, у відповідності до ст.ст. 202, 205, 207 Цивільного кодексу України, який відповідає вимогам ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України та містить ознаки договору про надання послуг.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення свого грошового зобов'язання вартість прийнятих послуг не сплатив, доказів оплати суду не надав.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що подані позивачем акти прийомки виконаних робіт складені без врахування вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: замовником вказаний не відповідач, і Відділ освіти Білоцерківської районної державної адміністрації та вказаний код ЄДРПОУ не відповідача, у зв'язку з чим дані акти не можуть вважатись належними та допустимими доказами позовних вимог.

Суд не погоджується з такими запереченнями відповідача, оскільки акти підписані уповноваженою особою, що підтверджується проставленням оригінальної печатки відповідача (відповідно до п. 5.26 НСУ ДСТУ 4163-2003, Вимоги до оформлення документів, відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи), мають порядкові номери та дату укладення, назву робіт, одиниці розцінки та виміру, кількість, ціну, суму кожної з робіт та загальну вартість робіт, вказується об'єкт, щодо якого проведені роботи, та його адреса.

Крім того, відповідач не заперечує дійсність вказаних актів, їх зміст, повноваження особи, що їх підписала, не заперечує того, що виконані роботи та надані послуги були здійсненні щодо газопроводу та газового обладнання відповідача за адресою - с. Іванівка, вул. Жовтнева, буд. 54 (школа), що є фактичною адресою відповідача, а також не вказує про наявність фактів підробки таких актів, тощо.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 2 903,38 грн.

З приводу того, що відповідач є бюджетною установою та фінансується з коштів бюджету, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.12.2 Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2011 №1223, зареєстрованого в Мінюсті 05.12.2011 за №1401/20139, чинного на період виконання робіт, передбачено, що відповідальність за взяті зобов'язання та цільове використання бюджетних коштів несуть розпорядники та одержувачі бюджетних коштів згідно із законодавством.

При цьому слід вказати, що в листі від 05.10.2004 року № 07-06/2014-8670 «Про запровадження Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України» Державне казначейство України звернуло увагу на те, що погашення не бюджетних фінансових зобов'язань не проводиться, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством, зокрема, списання кредиторської заборгованості за рішенням судів. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 затверджено порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ.

Таким чином, відповідач, як бюджетна установа, не звільняється від виконання зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, а обставина відсутності бюджетного фінансування не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.

З приводу тверджень третьої особи, що відповідач не є самостійним розпорядником бюджетних коштів, оскільки єдиним розпорядником казначейського рахунку, з якого здійснюється фінансування видатків шкіл Білоцерківського району, в тому числі відповідача, є відділ освіти Білоцерківської райдержадміністрації та того, що відповідач не погоджував з третьою особою виконання роботи з технічного обслуговування газопроводу та газового обладнання на території відповідача, необхідно вказати наступне.

Згідно зі ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за усе належне їй майно; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язання юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язання її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Відповідно ж до статей 174-176 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим та територіальні громади, по-перше, відповідають за своїми зобов'язаннями за своє майно, крім майна, на яке згідно з законом не може бути накладене стягнення; по-друге, вони не відповідають за зобов'язання створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом, і, по-третє, вони не відповідають за зобов'язання один одного.

Таким чином, відповідач, як окрема юридична особа, є самостійним у взятті зобов'язання та самостійно несе відповідальність у разі їх порушення.

До того ж, варто зазначити, що відсутність бюджетного фінансування не є тою обставиною, що визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання. Так, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

При цьому, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (від 18.10.2005) та у справі «Бакалов проти України» (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Про помилковість позиції про те, що відсутність бюджетного асигнування є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, викладено також у постанові Верховного Суду України від 13.10.2009 Судової палати в адміністративних справах.

Також, суд зазначає, що відсутність погодження на проведення вищевказаних робіт з Відділом освіти Білоцерківської районної державної адміністрації, не може бути підставою для звільнення від оплати виконаних робіт, за умови їх прийняття відповідачем.

Враховуючи вищевказане суд прийшов до висновку, що заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача 2 903,38 грн. заборгованості по оплаті робіт з технічного обслуговування газопроводу та газового обладнання є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Іванківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок» (09145, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Іванівка, вул. Жовтнева, 54, код ЄДРПОУ 25566346) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Шевченка, 178, код ЄДРПОУ 20578072) - 2 903 (дві тисячі дев'ятсот три) грн. 38 коп. боргу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 09.02.2015р.

Суддя О.В. Щоткін