Рішення

від 05.02.2015 по справі 917/2705/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2015 р. Справа №917/2705/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Мета", вул.Молодіжна,44, смт. Власівка, Світловодський район, Кіровоградська область,27552

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Куйбишева, 22-А, м. Полтава, 36024) в особі відокремленого підрозділу Філії "Полтавський райавтодор" ДП "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Фрунзе, 4, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область,38751

про стягнення 625 544,12 гривень заборгованості

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Сірачинська Я.І. дов. б/н від 27.01.2015 року

від відповідача: Урбанська О.В. дов. №01-11/01-2 від 06.01.2015 року

Рішення приймається після перерви оголошеної в судовому засіданні 29.01.2015 року на підставі статті 77 ГПК України.

У судовому засіданні 05.02.2015 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 625 544,12 грн. заборгованості за договором про надання транспортних послуг № 14/10-тр від 14.10.2011 року, яка складається з: 470 931,77 грн. основного боргу, 31 027,44 грн. пені, 104 416,82 грн. інфляційні, 19168,09 грн. 3% річних.

Представник позивача виклав зміст позовних вимог та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає частково в сумі основного боргу 470 931,77 грн., в сумі інфляційних 104 416,82 грн. та в сумі 3% річних 19168,09 грн., в частині пені відповідач визнає позовні вимоги в сумі 9 304,10 грн. Також відповідач просить суд визначити у рішенні спосіб його виконання шляхом надання відстрочки виконання рішення строком на один місяць з моменту набуття рішенням законної сили.

Крім того, представник відповідача подав письмову заяву про застосування позовної давності до стягнення пені нарахованої позивачем за періоди: з 31.07.2013 р. - 24.12.2013 р. у сумі 38,20 грн. (РФ №0000096 від 14.06.2013 р.); з 01.08.2013 р. - 24.12.2013 р. у сумі 1 354,81 грн. (РФ №0000103 від 17.06.2013 р.); з 02.08.2013 р. - 24.12.2013 р. у сумі 2 273,50 грн. (РФ №0000105 від 18.06.2013 р.); з 03.08.2013 р. - 24.12.2013 р. у сумі 2 829,22 грн. (РФ №0000107 від 19.06.2013 р.); з 06.08.2013 р. - 24.12.2013 р. у сумі 1 834,71 грн. (РФ №0000109 від 20.06.2013 р.); з 07.08.2013 р. - 24.12.2013 р. у сумі 1 949,18 грн. (РФ №0000111 від 21.06.2013 р.); з 21.08.2013 р. - 24.12.2013 р. у сумі 2669,64 грн. (РФ №0000120 від 09.07.2013 р.); з 23.08.2013 р. - 24.12.2013 р. у сумі 2 408,58 грн. (РФ №0000122 від 11.07.2013 р.); з 24.08.2013 р. - 24.12.2013 р. у сумі 2 145,37 грн. (РФ №0000124 від 12.07.2013 р.); з 28.08.2013 р. - 24.12.2013 р. у сумі 1 547,27 грн. (РФ №0000127 від 15.07.2013 р.); з 29.08.2013 р. - 24.12.2013 р. у сумі 1 348,72 грн. (РФ №0000129 від 16.07.2013 р.); з 20.09.2013 р. - 24.12.2013 р. у сумі 1324,14 грн. (РФ №0000140 від 07.08.2013 р.) (арк. с. 202-204).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

14.10.2011 року між Філією "Полтавський райавтодор" ДП "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "А-Мета", (позивач, виконавець) було укладено договір про надання транспортних послуг № 14/10-тр (договір) (арк. с. 11-13). За умовами договору виконавець зобов'язався протягом строку його дії надавати замовнику транспортні послуги, а замовник зобов'язався приймати ці послуги і оплачувати їх вартість (п.1.1. договору).

Загальна ціна цього договору становить 50 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ. Оплата вартості обсягу транспортних послуг здійснюється замовником на підставі рахунку протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання. Оплата вартості наданих транспортних послуг здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування замовником відповідної грошової суми на поточний банківський рахунок виконавця, вказаний у цьому договорі. Ціна перевезень та одиниці вимогу перевезень вказуються сторонами в "Протоколі узгодження вартості транспортних послуг", який є доповненням до даного договору (п.4.1.- 4.4.договору).

10.01.2012 року між сторонами підписано протокол №2 узгодження ціни по договору №14/10-тр від 14.10.2011 року на транспортні послуги (арк. с. 14).

За період з 10 червня по 07 серпня 2013 року позивач надав відповідачу послуг з транспортних перевезень на загальну суму 617 319,78 грн., що підтверджується підписаними сторонами товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі виконаних робіт по наданню транспортних послуг та рахунками фактури (арк. с. 26-176).

Як зазначає позивач, відповідач лише частково оплатив надані послуги і за ним рахується заборгованість в розмірі 470 931,77 грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Також позивачем на підставі п. 6.2. договору та ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу пеню в сумі 31 027,44 грн., 3% річних в сумі 19168,09 грн. та інфляційні в сумі 104416,82грн., які позивач також просить суд стягнути з відповідача.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг.

Частини перша статті 901 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що підписаними сторонами товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі виконаних робіт по наданню транспортних послуг та рахунками фактури (арк. с. 26-176) підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг на загальну суму 617 319,78 грн.

Отже, відповідач підписавши договір про надання транспортних послуг № 14/10-тр року від 14.10.2011 року, товарно-транспортні накладні, актами приймання-передачі виконаних робіт по наданню транспортних послуг взяв на себе зобов'язання з оплати наданих послуг.

Крім того, заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 470 931,77 грн. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01 грудня 2014 року та повністю визнається відповідачем.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2. договору, за прострочення оплати згідно п. 4.2. даного договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на період стягнення пені.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 31 027,44 грн. (розрахунок арк. с. 22-25).

Під час судового розгляду справи представником відповідача була подана письмова заява про застосування позовної давності щодо стягнення пені в сумі 21 723,34 грн. нарахованої позивачем за періоди: з 31.07.2013 р. - 24.12.2013 р. у сумі 38,20 грн. (РФ №0000096 від 14.06.2013 р.); з 01.08.2013 р. - 24.12.2013 р. у сумі 1 354,81 грн. (РФ №0000103 від 17.06.2013 р.); з 02.08.2013 р. - 24.12.2013 р. у сумі 2 273,50 грн. (РФ №0000105 від 18.06.2013 р.); з 03.08.2013 р. - 24.12.2013 р. у сумі 2 829,22 грн. (РФ №0000107 від 19.06.2013 р.); з 06.08.2013 р. - 24.12.2013 р. у сумі 1 834,71 грн. (РФ №0000109 від 20.06.2013 р.); з 07.08.2013 р. - 24.12.2013 р. у сумі 1 949,18 грн. (РФ №0000111 від 21.06.2013 р.); з 21.08.2013 р. - 24.12.2013 р. у сумі 2669,64 грн. (РФ №0000120 від 09.07.2013 р.); з 23.08.2013 р. - 24.12.2013 р. у сумі 2 408,58 грн. (РФ №0000122 від 11.07.2013 р.); з 24.08.2013 р. - 24.12.2013 р. у сумі 2 145,37 грн. (РФ №0000124 від 12.07.2013 р.); з 28.08.2013 р. - 24.12.2013 р. у сумі 1 547,27 грн. (РФ №0000127 від 15.07.2013 р.); з 29.08.2013 р. - 24.12.2013 р. у сумі 1 348,72 грн. (РФ №0000129 від 16.07.2013 р.); з 20.09.2013 р. - 24.12.2013 р. у сумі 1324,14 грн. (РФ №0000140 від 07.08.2013 р.) (арк. с. 202-204).

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог по стягненню неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, договором збільшення строку позовної давності щодо стягнення неустойки (пені, штрафу) не передбачено.

Частиною 1 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а у пункті 5 цієї статті вказано, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3,4 ст. 267 ЦК України).

З огляду на вище викладене та заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 21 723,34 гривень пені не підлягають задоволенню як такі, що пред'явлені поза межами, встановленого п.1 ч.2. ст. 258 Цивільного кодексу України, спеціального строку позовної давності в один рік.

В частині стягнення пені в сумі 9 304,10 грн. суд позовні вимоги задовольняє.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 19168,09 грн. та інфляційні в сумі 104416,82грн. (розрахунок арк. с. 17-21).

Дані нарахування, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявленої суми, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 470 931,77 грн. основного боргу, 9304,10 грн. пені, 19 168,09 грн. 3% річних, 104 416,82 грн. інфляційних обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи), відповідачем визнаються і підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В поданому до суду відзиві на позов відповідач прохає суд відстрочити виконання рішення по даній справі на 1 місяць з моменту набрання рішенням законної сили.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, відповідач посилається на скрутне матеріальне становище підприємства, що виникло внаслідок недофінансування з державного бюджету. Проте жодних доказів на підтвердження викладеного відповідачем суду не надано.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Проте, розстрочення виконання судового рішення може бути надано судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

Розглянувши обґрунтування заявленого відповідачем клопотання про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області, суд дійшов висновку, що ті обставини, на які заявник посилається, як на підставу надання відстрочки виконання рішення, не є винятковими.

Посилання відповідача на важкий фінансовий стан підприємства не є винятковими обставинами. Доказів наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідачем суду не надано.

З огляду на зазначене, клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення задоволенню не підлягає.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до чинного процесуального законодавства України (ст. 121 Господарського процесуального кодексу України) відповідач не позбавлений права звернутись з вищезазначеним клопотанням після прийняття даного рішення, оскільки відстрочення виконання рішення може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49,78,82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Куйбишева, 22-А, м. Полтава, 36024, ідентифікаційний код 32017261) в собі відокремленого підрозділу Філії "Полтавський райавтодор" Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Фрунзе, 4, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область,38751, ідентифікаційний код 03446676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А-МЕТА" (вул. Молодіжна,44, смт. Власівка, Світловодський район, Кіровоградська область,27552, ідентифікаційний код 34395750) 470 931,77 грн. основного боргу, 9304,10 грн. пені, 19 168,09 грн. 3% річних, 104 416,82 грн. інфляційних, 12076,53 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.02.2015 р.

Суддя Тимощенко О.М.