Рішення

від 03.02.2015 по справі 910/25783/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2015Справа №910/25783/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс ЛТД»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Лог Україна»

Про стягнення 1 312 292,24 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

від позивача: Зубко І.М. представник за довіреністю № 17/11 від 17.11.2014 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Лог Україна» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором перевезення вантажу № 2507 від 25.07.2013 р. в розмірі 1 101 090,47 грн. (з яких: 775 000,86 грн. - сума основного боргу; 39 008,50 грн. - пеня; 4 642,79 грн. - 3 % річних; 282 438,35 грн. - штрафні санкції), у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо оплати отриманих послуг перевезення за Договором перевезення вантажу № 2507 від 25.07.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2014 р. порушено провадження у справі № 910/25783/14; розгляд справи призначено на 16.12.2014 р.; зобов'язано сторін надати суду певні документи.

15.12.2014 р. представник позивача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва частково подав документи по справі; подав заяву на підставі ст. 22 ГПК України про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 1 312 292,24 грн. (з яких: 735 000,83 грн. - сума основного боргу; 71 929,47 грн. - пеня; 8 172,93 грн. - 3 % річних; 497 189,01 грн. - 0,5 % штрафні санкції).

Приписами пункту 3.10. постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір - 1 312 292,24 грн.

15.12.2014 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 910/25783/14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 15.01.2015 р.

Представник позивача подав в судовому засіданні 15.01.2015 р. заяву на підставі ст. 69 ГПК України про продовження строку вирішення спору у даній справі на п'ятнадцять днів.

Представник відповідача повторно в судове засідання 15.01.2015 р. не з'явився, вимоги попередніх ухвал Господарського суду міста Києва в справі № 910/25783/14 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що представник відповідача повторно в судове засідання 15.01.2015 р. не з'явився, вимоги попередніх ухвал Господарського суду міста Києва в справі № 910/25783/14 сторони в повному обсязі не виконали, суд ухвалою від 15.01.2015 р. відклав розгляд даної справи на 03.02.2015 р. та в черговий раз зобов'язав сторін виконати вимоги попередніх ухвал суду в даній справі в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2015 р. було продовжено строк розгляду спору в справі № 910/25783/14.

Представник позивача в судовому засіданні 03.02.2015 р. підтримав збільшені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 03.02.2015 р. в черговий раз не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду в даній справі не виконав.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/22599/14.

У судовому засіданні 03.02.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Європа Транс ЛТД» (надалі - Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Лог Україна» (надалі - Замовник) був укладений Договір перевезення вантажу № 2507 від 25.07.2013 р. (надалі - Договір), відповідно до умов якого Замовник замовляє, а Перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором перевезення.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з п. 2.1.1. Договору, Замовник зобов'язаний надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого замовлення на перевезення, що є невід'ємною частиною цього договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та ї телефони, назва та характеристика вантажу, об'єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги.

Пунктом 2.1.2. Договору визначено, що Замовник зобов'язаний забезпечити оформлення товарно-супровідних документів (CMR, TIR-CARNET для міжнародних перевезень) і, в разі необхідності інших митних документів в узгоджений термін.

У відповідності до пунктів 2.1.3. та 2.1.4. Договору, Замовник зобов'язаний до прибуття транспортних засобів під завантаження належним чином підготувати вантаж до перевезення - затарити, промаркувати, згрупувати по вантажоодержувачам (якщо таких декілька); провести завантаження транспортного засобу в спосіб, що не перешкоджає проведенню митного контролю, забезпечує збереження вантажу протягом перевезення, безпечний рух і маневрування транспортного засобу.

За умовами п. 2.1.5. Договору, Замовник зобов'язаний організувати вантажно-розвантажувальні роботи, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу не більше чим: за 48 годин на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території України та 48 годин на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території інших держав на кожну партію вантажу, що транспортується одним автомобілем у міжнародному сполученні (за виключенням вихідних і святкових днів, якщо автомобіль було подано менш, ніж за 36 годин до початку таких і за 24 години при перевезеннях по Україні (12 годин на завантаження і оформлення документів і 12 годин на розвантаження і оформлення документів).

При отриманні від Перевізника інформації в порядку п. 2.2.6. Договору, Замовник зобов'язаний в найкоротші строки надати перевізнику інструкції (на вимогу Перевізника - письмові) про наступні дії водія. Для перевізника пріоритетними є інструкції державних органів (митниці, міліції, пожежної інспекції, ветеринарної служби та інших). Замовник відшкодовує Перевізнику витрати, пов'язані із запитування або виконанням інструкції Замовника, якщо виконання цих інструкцій виходять за межі обов'язків Перевізника, визначених цим Договором та замовленням, і ці витрати є наслідком вини Перевізника (п. 2.1.6. Договору).

Відповідно до п. 2.1.10. Договору, Замовник зобов'язаний своєчасно оплачувати послуги Перевізника.

Згідно з п. 2.2.8. Договору, у випадку простою автомобіля на кордоні з причини. Що не залежить від Перевізника та Замовника (черга, закриття кордонів), термін доставки вантажу автоматично збільшується на час простою.

Пунктами 3.1. і 3.2. Договору визначено, що ціни на послуги узгоджується сторонами в замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах Перевізника; у випадку, якщо сторонами в замовленні на перевезення визначено вартість перевезення вантажу в іноземній валюті, то розрахунки здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату розвантаження.

У відповідності до пунктів 4.1. та 4.2. Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з поточного банківського рахунку Замовника на поточний банківський рахунок Перевізника, протягом 5-ти банківських днів після отримання рахунка-фактури Перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної; днем здійснення платежу вважається день надходження грошових сум на поточний банківський рахунок Перевізника.

Згідно з п. 5.5. Договору, у випадку затримки оплати, вказаних у п. 3.1., 4.1. Договору, Замовник виплачує Перевізнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати та штрафні санкції в розмірі 0,5 від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати. Неустойка у вигляді пені та штрафних санкцій нараховується на весь час існування заборгованості.

Пунктом 8.2. Договору визначено, що за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 8.3. Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р. Якщо жодна із сторін за два місяці до закінчення строку дії Договору не попередить іншу сторону про припинення/розірвання Договору, то цей Договір зберігає свою силу кожного разу ще на один календарний рік.

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» на підставі Договору перевезень вантажу № 2507 від 25.07.2013 р. за заявками №№ 307-308 від 14.07.2014 р., 341 від 16.07.2014 р., 309 від 14.07.2014 р., 328 від 25.07.2014 р, 317-318 від 14.07.2014 р., 586 від 31.07.2014 р, 342 від 16.07.2014 р, 322 від 09.07.2014 р., 319 від 18.07.2014 р., 324-325 від 21.07.2014 р., 327 від 22.07.2014 р., 373 від 28.07.2014 р., 320-321 від 18.07.2014 р., 369-370 від 28.07.2014 р., 326 від 22.07.2014 р., 374 від 28.07.2014 р., 371 від 28.07.2014 р., 405 від 04.08.2014 р., 384-385 від 31.07.2014 р., 400-401 від 05.08.2014 р., 433 від 06.08.2014 р., 429-430 від 06.08.2014 р., 447-448 від 08.08.2014 р., 402-405 від 04.08.2014 р. (належним чином засвідчені копії яких додано до матеріалів справи) було надано послуги Товариству з обмеженою відповідальністю «Євро-Лог Україна» щодо перевезення вантажів за маршрутом Україна - Європа. Перевезення були здійснені 28.07.2014 р., 30.07.2014 р., 31.07.2014 р., 04.08.2014 р., 06.08.2014 р., 07.08.2014 р., 08.08.2014 р., 11.08.2014 р., 12.08.2014 р., 13.08.2014 р., 18.08.2014 р. та 19.08.2014 р. автомобілями ТОВ «Європа-Транс ЛТД».

Послуги з перевезення були виконані позивачем повністю про що свідчать відмітки про отримання вантажів в міжнародних товарно-транспортних накладних № б/н від 17.07.2014 р., А № 411473 від 18.07.2014 р., № 6601, А № 397905 від 21.07.2014 р., А № 397708 від 16.07.2014 р., А № 397677, А № 383927 від 21.07.2014 р., А № 344614 від 21.07.2014 р., А № 394506, А № 411467 від 22.07.2014 р., А № 397519 від 22.07.2014 р., А № 398923, А № 411034 від 25.07.2014 р., А № 384158 від 25.07.2014 р., А № 398310 від 04.08.2014 р., А № 410238, А № 381295 від 09.08.2014 р., А № 383676 від 30.07.2014 р., А № 398968 від 30.07.2014 р., А № 270780 від 04.08.2014 р., А № 397663 від 31.07.2014 р., А № 378141 від 31.07.2014 р., А № 410157 від 31. 07.2014 р., А 410006, А № 383854, А № 410919 від 04.08.2014 р., А № 383931 від 07.08.2014 р., А № 398335 від 07.08.2014 р.. А № 389192 від 08.08.2014 р., А № 398194 від 08.08.2014 р., А № 266997 від 11.08.2014 р., А № 410958 від 06.08.2014 р., А № 410961 від 06.08.2014 р., А № 411467 та А № 383656 від 08.08.2014 р. (належним чином засвідчені копії яких додано до матеріалів справи).

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Лог Україна» свої зобов'язання за Договором перевезення вантажу № 2507 від 25.07.2013 р. щодо оплати отриманих послуг перевезення виконав неналежним чином, у зв'язку з чим в нього станом на листопад 2014 року існує заборгованість у розмірі 775 000,83 грн.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог також надав суду належним чином засвідчені копії рахунків № 006536 від 28.07.2014 р. на суму 22 202,75 грн., № 006601 від 28.07.2014 р. на суму 22 057,58 грн., № 006694 від 30.07.2014 р. на суму 22 057,58 грн., № 006914 від 04.08.2014 р. на суму 22 166,72 грн., № 006592 від 29.07.2014 р. на суму 22 202,75 грн., № 007128 від 11.08.2014 р. на суму 22 407,94 грн., № 006624 від 28.07.2014 р. на суму 20 482,04 грн., № 006726 від 28.07.2014 р. на суму 23 663,32 грн., № 006696 від 31.07.2014 р. на суму 22 069,86 грн., № 006697 від 28.07.2014 р. на суму 22 057,58 грн., № 006698 від 28.07.2014 р. на суму 22 057,58 грн., № 006800 від 31.07.2014 р. на суму 22 023,37 грн., № 006982 від 07.08.2014 р. на суму 23 372,67 грн., № 006695 від 28.07.2014 р. на суму 22 057,58 грн., № 007008 від 06.08.2014 р. на суму 22 566,71 грн., № 007151 від 12.08.2014 р. на суму 22 407,94 грн., № 006763 від 04.08.2014 р. на суму 22 023,37 грн., № 007007 від 07.08.2014 р. на суму 22 566,71 грн., № 006983 від 07.08.2014 р. на суму 22 566,71 грн., № 007005 від 08.08.2014 р. на суму 22 407,94 грн., № 007009 від 08.08.2014 р. на суму 22 566,71 грн., № 007277 від 12.08.2014 р. на суму 22 407,94 грн., № 007150 від 08.08.2014 р. на суму 22 407,94 грн., № 007255 від 12.08.2014 р. на суму 24 799,95 грн., № 007254 від 12.08.2014 р. на суму 24 799,95 грн., № 007334 від 13.08.2014 р. на суму 23 276,30 грн., № 007376 від 20.08.2014 р. на суму 31 495,48 грн., № 007251 від 19.08.2014 р. на суму 23 276,30 грн., № 007248 від 18.08.2014 р. на суму 23 593,80 грн., № 007448 від 21.08.2014 р. на суму 25 279,07 грн., № 0072247 від 13.08.2014 р. на суму 23 146,62 грн., № 0072246 від 18.08.2014 р. на суму 23 146,62 грн., № 0072249 від 18.08.2014 р. на суму 23 593,80 грн., № 006725 від 28.07.2014 р. на суму 23 663,32 грн.; копії банківських виписок.

17.09.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Лог Україна» претензію (вих. № 12/09 від 12.09.2014 р.) з вимогою сплатити заборгованість. Однак, відповідач залишив дану претензію без відповіді та реагування.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа Транс ЛТД» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Лог Україна» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором перевезення вантажу № 2507 від 25.07.2013 р. в розмірі 1 101 090,47 грн. (з яких: 775 000,86 грн. - сума основного боргу; 39 008,50 грн. - пеня; 4 642,79 грн. - 3 % річних; 282 438,35 грн. - штрафні санкції), у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо оплати отриманих послуг перевезення за Договором перевезення вантажу № 2507 від 25.07.2013 р.

15.12.2014 р. Господарський суд міста Києва прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 1 312 292,24 грн. (з яких: 735 000,83 грн. - сума основного боргу; 71 929,47 грн. - пеня; 8 172,93 грн. - 3 % річних; 497 189,01 грн. - 0,5 % штрафні санкції), у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо оплати отриманих послуг перевезення за Договором перевезення вантажу № 2507 від 25.07.2013 р.

Враховуючи зазначене, у вирішенні спору має місце нова ціна позову - 1 312 292,24 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином за Договором перевезення вантажу № 2507 від 25.07.2013 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг за вказаним договором виконав неналежним чином, у зв'язку з чим у нього станом на день розгляду справи по суті існує заборгованість у розмірі 735 000,83 грн. основного боргу.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 735 000,83 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Лог Україна» суми основного боргу за Договором перевезення вантажу № 2507 від 25.07.2013 р. у розмірі 735 000,83 грн., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Лог Україна» 8 172,93 грн. три відсотки річних за період з 30.08.2014 р. до 14.01.2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором перевезення вантажу № 2507 від 25.07.2013 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За розрахунком позивача, перевіреним господарським судом, підлягає стягненню з відповідача за порушення грошового зобов'язання 8 172,93 грн. три відсотки річних за період з 30.08.2014 р. до 14.01.2015 р.

Крім того позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Лог Україна» 71 929,47 грн. пені за період з 30.08.2014 р. до 14.01.2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором перевезення вантажу № 2507 від 25.07.2013 р.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 5.5. Договору, у випадку затримки оплати, вказаних у п. 3.1., 4.1. Договору, Замовник виплачує Перевізнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати та штрафні санкції в розмірі 0,5 від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати. Неустойка у вигляді пені та штрафних санкцій нараховується на весь час існування заборгованості.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

За розрахунком позивача, перевіреним господарським судом, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 71 929,47 грн. за період з 30.08.2014 р. до 14.01.2015 р.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Лог Україна» 497 189,01 грн. - 0,5 % штрафних санкцій за період з 30.08.2014 р. до 14.01.2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором перевезення вантажу № 2507 від 25.07.2013 р.

Розглянувши дану вимогу, та дослідивши розрахунок зазначеної вимоги позивача про стягнення штрафної санкції, господарський суд відмовляє в її задоволені з огляду на наступне.

Листом Верховного Суду України від 01.07.2014 р. «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» дано роз'яснення, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.

Також господарський суд зазначає, що крім закріплення у нормах Глави 49 Цивільного кодексу України, неустойка знайшла правове регулювання також у положеннях Господарського кодексу України, де для її визначення застосовується термін «штрафні санкції». Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 2 та частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України надають визначення штрафу та пені як різновидів неустойки.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є:

а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо).

б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В свою чергу пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками:

а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях;

б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;

г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення

Слід відмітити, що законодавець визначив вищеперераховані ознаки штрафу та пені імперативно, не надавши сторонам зобов'язання можливості їх змінювати.

Оскільки сторонами в Договорі перевезення вантажу № 2507 від 25.07.2013 р. обумовлено штрафну санкцію без конкретизації, яким саме видом господарської санкції вона є (неустойка, штраф, пеня) та враховуючи вищезазначені приписи норм права та роз'яснення, господарський суд дійшов висновку, що встановлена в п. 5.5. Договору перевезення вантажу № 2507 від 25.07.2013 р. штрафна санкція, яка обчислюється в розмірі 0,5 від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати, за своєю правовою природою є пенею, так як містить відповідні кваліфікаційні ознаки.

Відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, у господарського суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання за Договором перевезення вантажу № 2507 від 25.07.2013 р. штрафної санкції у розмірі 497 189,01 грн. за період з 30.08.2014 р. до 14.01.2015 р.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Лог Україна» підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Лог Україна» (04073, м. Київ, проспект Московський, 23-Г; код ЄДРПОУ 37896562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» (76018, м. Івано-Франківськ, вулиця Промислова, 29, квартира 20; 03170, м. Київ, вул. Перемоги, 20; код ЄДРПОУ 32605152) 735 000 (сімсот тридцять п'ять тисяч) грн. 83 коп. основного боргу, 71 929 (сімдесят одну тисячу дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 47 коп. пені, 8 172 (вісім тисяч сто сімдесят дві) грн. 93 коп. три відсотки річних та 16 302 (шістнадцять тисяч триста дві) грн. 05 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.02.15.

Суддя Т.М. Ващенко