Постанова

від 30.01.2015 по справі 826/19832/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2015 року 09:51 № 826/19832/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Онопрієнка О.П.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.08.2014 року №0009672201, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось дочірнє підприємство «Управління баштових кранів» товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.08.2014 року №0009672201, мотивуючи позовні вимоги тим, що висновки в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не містять жодних доказів того, що договори, укладені між позивачем та контрагентом суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави та суспільства або моральним засадам, а правочини не спричинили реального настання юридичних наслідків. Крім того, реальність здійснених між позивачем та ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» операцій чітко підтверджується фактом реалізації на експорт, придбаного у останнього товару, покупцю-нерезиденту Компанією OLEOS TRADING LIMITED згідно вантажно-митних декларацій.

В позовній заяві позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21.08.2014 року №0009672201.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити з огляду на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В наданих суду письмових запереченнях представник відповідача повідомив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки реальність вчинення господарських операцій між ДП «УБК» ВАТ «Будмеханізація» з «Укрінвестальянс ЛТД» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, а відтак у ДП «УБК» ВАТ «Будмеханізація» не було підстав для подальшого обліку вказаних операцій.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновків про наступне.

На підставі наказу №1561 від 04.08.2014 р., виданого ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно із ст. 20, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ДП «Управління баштових кранів» товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» (код ЄДРПОУ 04012856) при взаємовідносинах з ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» (код ЄДРПОУ 38385065) за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р., за результатами якої складено відповідний акт №893/26-54-22-01/04012856 від 08.08.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення: п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п.п.200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ДП «Управління баштових кранів» ВАТ «Будмеханізація» занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет суму 677482 грн., в тому числі: за березень 2014 року на суму ПДВ - 427004,00 грн.; за квітень 2014 року на суму ПДВ - 94539,00 грн., за травень 2014 року на суму ПДВ - 155939 грн.; відповідно до вимог ст. 134 Податкового кодексу України у ДП «Управління баштових кранів» ВАТ «Будмеханізація» відсутнє право на формування витрат по операціях з ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» за березень 2014 року.

13.08.2014 року до ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подано заперечення №432 до акту від 08.08.2014 року №893/26-54-22-01/04012856 про результати документальної позапланової виїзної перевірки, за наслідками розгляду яких листом №17631/10/26-54-22-01 від 20.08.2014 року повідомлено, що висновки за результатами перевірки, викладені в акті від 08.08.2014 року №№893/26-54-22-01/04012856, залишаються без змін.

На підставі акта перевірки та виявлених порушень, ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0009672201 від 21.08.2014 року, яким Дочірньому підприємству «Управління баштових кранів» ВАТ «Будмеханізація» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 677482,00 грн. за основним платежем, 338741,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Незгода позивача з прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінвестальянс ЛТД» (постачальник) та дочірнім підприємством «Управління баштових кранів» відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» (покупець) укладено договір поставки №2702-2014, предметом якого є поставка олії соняшникової нерафінованої наливної, що відповідає по якості ДСТУ 4492:2005: «Олія соняшникова нерафінована», а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити постачальникові його вартість.

При цьому, поставка товару відбувається на підставі специфікацій до цього договору, які підписуються повноважними представниками сторін та є невід'ємною частиною цього договору, в яких сторонами узгоджується ціна, кількість, умови поставки, умови оплати, інші необхідні умови поставки конкретного погодженого об'єму товару.

Поставка товару здійснюється партіями. Партія товару - кількість товару, що поставляється постачальником на підставі однієї видаткової накладної або товаро-транспортної чи залізничної накладної. Погоджений об'єм - погоджена постачальником та покупцем кількість товару, що поставляється згідно відповідної специфікації до цього договору.

Згідно п. 3.6 даного договору датою поставки товару (партії товару) є дата підписання сторонами видаткової накладної (партії товару). З моменту підписання видаткової накладної до покупця переходить право власності на товар.

14.03.2014 року ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» та ДП «Управління баштових кранів» відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» уклали специфікацію №2 до договору поставки №2702-2014 від 27.02.2014 року, згідно якої партію товару кількістю 160 тонн вартістю 1403200,00 грн. поставити в строк з 14.03.2014 року по 23.03.2014 року на умовах EXW, м. Харків, вул. Золочівська, буд. 1 згідно офіційних правил тлумачення термінів ІНКОТЕРМ в редакції 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» на виконання умов договору поставки та специфікації №2 до нього виписано на адресу дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» видаткову накладну №39 від 23.03.2014 року на суму 294496,60 грн.; видаткові накладну №29 від 15.03.2014 року на суму 356939,00 грн.; видаткову накладну №34 від 20.03.2014 року на суму 226967,00 грн.; видаткову накладну №28 від 15.03.2014 року на суму 301688,00 грн.; видаткову накладну №27 від 14.03.2014 року 212935,60 грн.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем також надано податкові накладні №29 від 23.03.2014 р., №13 від 15.03.2014 р., №22 від 20.03.2014 р., №12 від 15.03.2014 р., №11 від 14.03.2014 р., рахунки на оплату №36 від 23.03.2014 р., №26 від 15.03.2014 р., №31 від 20.03.2014 р., №25 від 15.03.2014 р., №24 від 14.03.2014 р.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінвестальянс ЛТД» (постачальник) та дочірнім підприємством «Управління баштових кранів» відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» (покупець) 18.03.2014 р. укладено договір купівлі-продажу №18032014, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити олію соняшникову нерафіновану, українського походження, врожаю 2013 року в порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2 даного договору загальна кількість товару складає 300 метричних тон +/- 10%.

Загальний об'єм товару по договору повинен відповідати вимогам ДСТУ 4492:2005 першого ґатунку.

Згідно п. 3 зазначеного договору ціна за одну тону товару складає 9470,00 грн, в т.ч. ПДВ. Оплата за товар, що продається за даною угодою, партію товару здійснюється на умовах відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів по реквізитах, вказаних продавцем в строк 5 банківських днів з моменту відвантаження партії товару, згідно з актами перевантаження терміналу та реєстрації податкових накладних у відповідному державному органі.

Строк поставки товару в період з 18.03.2014 року по 15.04.2014 року (п. 4 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» на виконання умов договору купівлі-продажу №18032014 від 18.03.2014 року виписано на адресу дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» видаткові накладні на загальну суму 2671865,80 грн. за продаж 282,14 тон олії соняшникової нерафінованої.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем також надано податкові накладні №37 від 28.03.2014 р., №36 від 27.03.2014 року, №33 від 25.03.2014 року, №32 від 25.03.2014 року, №31 від 24.03.2014 року, №28 від 23.03.2014 року, №27 від 22.03.2014 року, №25 від 21.03.2014 року, №23 від 20.03.2014 року, рахунки на оплату №43 від 28.03.2014 р., №42 від 27.03.2014 р., №39 від 25.03.2014 року, №38 від 25.03.2014 року, №37 від 24.03.2014 року, №35 від 23.03.2014 року, №34 від 22.03.2014 року, №33 від 21.03.2014 року, №32 від 20.03.2014 року.

19.03.2014 року між дочірнім підприємством «Управління баштових кранів» відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» та Компанією OLEOS TRADING LIMITED укладено договір №1903/01, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити сиру нерафіновану олію із насіння соняшника врожаю 2013 року згідно умов даного договору.

Пунктом 2 даного договору визначено, що загальна кількість товару складає 300 метричних тон +/- 10% за вибором продавця.

Згідно п. 8 зазначеного договору весь товар має бути поставлений в період з 19.03.2014 року по 15.04.2014 року (включно). Поставка пізніше вказаних строків - за письмовою згодою з покупцем.

Датою поставки товару на термінал вважається дата прийому товару згідно реєстру терміналу.

Як вбачається з матеріалів справи, придбаний товар у контрагента був реалізований покупцю-нерезиденту на умовах зазначеного вище договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи ВМД: №000965 від 19.04.2014 року; №000961 від 19.04.2014 року; №001181 від 17.05.2014 року.

Додатково суд звертає увагу, що між дочірнім підприємством «Управління баштових кранів» відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» (комітент) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інарні» (комісіонер) 27.02.2014 року укладено договір комісії №27022014, згідно умов якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітента: реалізацію на експорт з України товару, що належить комітенту; укладати експортні договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати інші необхідні для здійснення продажу документи в інтересах комітента; а також діяти в інтересах комітента в рамках вже укладених зовнішньоекономічних експортних контрактів; укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом; інші дії, пов'язані з вищевказаними операціями, необхідні для виконання доручень комітента.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору в матеріалах справи міститься звіт комісіонера №7/05/14 від 30.05.2014 року; акт про надання послуг №15 від 30.05.2014 року; податкова накладна №1 від 30.05.2014 року; акти прийому-передачі товарів до договору комісії; виписані ТОВ «Дівілон» на користь ТОВ «Інарні» ТТН; посвідчення про якість, податкові накладні.

При цьому, суд зазначає, що надані до суду податкові накладні мають всі обов'язкові реквізити, визначені у п.201.1. ст.201 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача використано акт ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 20.06.2014 року №2168/20-34-22-01-05/38385065 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» (податковий номер 38385065) з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2014 по 31.03.2014», за результатами якої встановлено, що операції з придбання та реалізації мали нереальний товарний характер, товар не перевозився, не зберігався і не вироблявся.

Суд зазначає, що податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагента, що містяться в матеріалах справи, який був на момент їх видачі зареєстрований у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і йому відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за недостовірні відомості про них, які можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, з 01.01.11 року набрала чинності ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої доводи податкового органу про недійсність правочину, що суперечить інтересам держави, повинні бути доведені рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідачем не надано до суду доказів щодо недійсності правочинів між позивачем та його контрагентом. (Ухвала ВАСУ від 09.07.13 р. справа №К/9991/67466/12).

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року N 10 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), визначено, що Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Відповідно до п.8 зазначеного Порядку, Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими та видатковими накладними, а відтак позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі акту перевірки контрагента, оскільки інформація, викладена в зазначеному документі була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Суд також враховує положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, яким визначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009672201 від 21.08.2014 року.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 06.02.2015 р.

Суддя Є.В. Аблов