Ухвала

від 24.06.2009 по справі к-25253/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029,

м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“24” червня 2009 р.                                                                                                    №К-25253/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                        Сергейчука

О.А.

Суддів                                                                     Бившевої

Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання                           Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: неявка;     

відповідача:  неявка;  

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у

Комінтернівському районі м. Харкова

на постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від

17.04.2006 р.

та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20.06.2006 р.

у справі №2а-0009/2006 (22-а-3492/2006)

за позовом               ОСОБА_1

до                               Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про                             визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у

Комінтернівському районі м. Харкова та зобов'язання про прийняття на облік

платника податків

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Комінтернівського

районного суду м. Харкова з позовом до Державної податкової інспекції у

Комінтернівському районі м. Харкова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у

Комінтернівському районі м. Харкова) про визнання неправомірними дій Державної

податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова та зобов'язання про

прийняття на облік платника податків.

Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.04.2006 р. у

справі №2а-009/2006 (22-а-3492/2006) (суддя Кучма А.Ю.), яку залишено без змін

ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20.06.2006 р. (головуючий

суддя - Міненкова Н.О., судді Ларенко В.І., Гальянова І.Г.), позовні вимоги

задоволено повністю. Дії ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова у частині

відмови керівнику Громадської організації «Інститут підтримки

культурно-історичних традицій», код 33479284, у прийнятті організації на

податковий облік визнано неправомірними. Зобов'язано ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова прийняти Громадську

організацію «Інститут підтримки культурно-історичних традицій», код 33479284,

на податковий облік у повному складі засновників, з видачею довідки за ф. 4-ОПП

та внесенням до реєстру неприбуткових організацій та установ.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, не погоджуючись з постановою

Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.04.2006 р. та ухвалою

Апеляційного суду Харківської області від 20.06.2006 р. у справі №2а-009/2006

(22-а-3492/2006), звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати

та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному

обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх

сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ

у Комінтернівському районі м. Харкова не підлягає задоволенню з наступних

підстав.

Так, предметом даного спору є визнання неправомірними дій ДПІ у

Комінтернівському районі м. Харкова щодо відмови у прийнятті Громадської

організації «Інститут підтримки культурно-історичних традицій», код 33479284,

на податковий облік, у зв'язку з відсутністю у засновника юридичної особи

особового ідентифікаційного номеру, що унеможливлює її прийняття на податковий

облік.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги та визнаючи вказані

дії ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова неправомірними, виходили,

зокрема, з того, що ОСОБА_1 є громадянином України та за своїми релігійними

переконаннями має право проводити розрахунки, в тому числі і з бюджетом, на

підставі загальногромадянського паспорту, з відповідною відміткою, без

присвоєння особового індивідуального коду. Також послалися на те, що податковим

органом не доведено обґрунтованості своїх вимог в частині встановленого

законодавством обов'язку засновників або керівників підприємство мати особовий

індивідуальний код (ідентифікаційний код).

Проте, суд касаційної інстанції не

може в повній мірі погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій,

оскільки вони зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин справи.

Так, відповідно до п.п. 4.1 п. 4 Порядку обліку платників податків, зборів

(обов'язкових платежів), затвердженого Наказом ДПА України від 19.02.1998 р. за

№80 (далі - порядок), юридичні особи, крім військових частин, повинні у

20-денний термін після одержання свідоцтва про державну реєстрацію звернутися

до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням для взяття на

податковий облік, а військові частини в десятиденний термін з моменту одержання

свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб'єкта господарської

діяльності інформують про це органи державної податкової служби за місцем своєї

дислокації.

 Пунктом 4.7 Порядку передбачений

перелік документів для взяття на облік платників податків - юридичних осіб. А

згідно з п.4.13 цього Порядку усі документи, перелічені в пунктах 4.7 - 4.12,

подає особисто власник, засновник (власники, засновники) або уповноважена ним

(ними) особа (заявник), або призначений керівник, або головний бухгалтер.

Документи приймаються лише за наявності паспорта особи, яка подає документи,

довідок про присвоєння ідентифікаційного номера з ДРФО власників, засновників

(фізичних осіб), директора та головного бухгалтера.

Тобто, вказаними правовими нормами встановлений певний порядок для взяття

на облік юридичної особи як платника податків.

Однак, судами попередніх інстанцій не було досліджено дій позивача щодо

дотримання вимог вказаного Порядку, що унеможливлює встановлення правомірності

дій податкового органу стосовно відмови в прийнятті юридичної особи на

податковий облік.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове

рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене

судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального

права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно

з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які

були дослідженні в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій при

розгляді справи не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу 

адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і

вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та

свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх

переконливості.

Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок

вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у

справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної

ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі,

подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду,

не вистачає.

За вказаних обставин, рішення судів попередніх інстанцій про визнання

неправомірними дій податкового органу та його зобов'язання прийняти Громадську

організацію «Інститут підтримки культурно-історичних традицій», код 33479284,

на податковий облік є передчасними.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 86

Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість висновку

суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та

апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки

передбачені ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі

перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або

вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими

інстанціями.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове

рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального

законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності

з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин,

а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або

виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим

визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для

даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є

вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,

дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України

підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної

інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм

матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до

неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної

інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами

першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального

права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом

касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а

справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір

відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі

м. Харкова на постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від

17.04.2006 р. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20.06.2006 р.

у справі №2а-009/2006 (22-а-3492/2006) задовольнити частково.

Постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.04.2006 р. та

ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20.06.2006 р. у справі

№2а-009/2006 (22-а-3492/2006) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не

підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного

судочинства України.

Головуючий

(підпис)

О.А. Сергейчук

Судді

(підпис)

Л.І. Бившева

(підпис)

Л.В. Ланченко

(підпис)

Н.Г. Пилипчук

(підпис)

О.І. Степашко

З оригіналом згідно Відповідальний секретар      А.О. Сватко