Ухвала

від 04.02.2015 по справі 401/4042/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/364/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Андріянов О. В.

Доповідач Чельник О. І.

УХВАЛА

іменем України

04.02.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Чельник О.І.

суддів: Белінської І. М., Бубличенко В. П.

при секретареві: Постоєнко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до фермерського господарства «Кириченко В.В.», третя особа: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Кіровоградській області, про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до фермерського господарства «Кириченко В.В.», третя особа реєстраційна служба Головного управління юстиції у Кіровоградській області про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона є власником двох земельних ділянок загальною площею 6,32 га, які розташовані на території Подорожненської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області. Право власності на вказані земельні ділянки вона набула після смерті матері - ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Вказувала, що спірні земельні ділянки були передані в оренду строком на 15 років ФГ «Кириченко В.В.» на підставі договорів оренди, укладених між її матір'ю - ОСОБА_5 та ФГ «Кириченко В.В.», які були зареєстровані в Світловодському міськрайонному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру». Зазначала, що, зверталась до відповідача із заявою про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, але відповідач їй відмовив, посилаючись на існування договорів оренди. Вважає, що зазначені договори оренди не відповідають вимогам чинного законодавства, в них відсутні істотні умови, передбачені Законом України «Про оренду землі», у графі «строк дії договору» маються виправлення строку на 15 років, які ніким не застережені в установленому законом порядку, тому просить суд визнати їх недійсними.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах, встановлених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з такого.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України). Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено істотні умови договору оренди землі. Частиною другою зазначеної статті встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як на підставу визнання недійсними договорів оренди позивач посилався на відсутність в них передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотних умов, а саме: не зазначено існуючи обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта чи його частини; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами по справі, що 01 лютого 2010 року між ОСОБА_5 та ФГ «Кириченко В.В.» було укладено договори оренди земельних ділянок площею 2,25 га та 4,07 га, які розташовані на території Подорожнянської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, строком на 15 років (а.с.10,12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла. Після її смерті спірні земельні ділянки успадкувала ОСОБА_3 та на підставі свідоцтва про право власності №1350316 та №1350882 від 18 березня 2013 року є власником зазначених земельних ділянок (а.с.7,8,9).

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Правильним є висновок суду про те, що законні права орендодавця під час укладення та підписання договорів оренди порушені не були.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №6-94 цс13 та №6-78 цс13 від 25 грудня 2013 року, №6-111 цс14від 17 вересня 2014 року у справах за позовом про визнання недійсним договору оренди, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України.

Щодо невизначення розміру та строків оплати, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, судом встановлено, що оспорювані договори оренди містять розділ «орендна плата», де зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або в натуральній формі у строк з 01.09 по 31.12 з урахуванням індексів інфляції.

Доводи позивача про те, що у договорах маються виправлення у розділі «строк дії договору» з 20 років на 15 років колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що дійсно, у оспорюваних договорах містяться не застережені виправлення, проте строк дії договору зменшено на п'ять років (з 20 до 15), тому зазначене жодним чином не порушує прав та законних інтересів позивача.

Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону. В межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги підстав для його скасування або зміни не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня.

Головуючий:

Судді: