Ухвала

від 04.02.2015 по справі 22-ц/796/1676/2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц\796\1676/2015 Головуючий у 1 інстанції - Супрун Г.Б.

Доповідач - Шахова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Нежури В.А. та Невідомої Т.О.

при секретарі Бугай О.О.

за участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та представників ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

розглянула в відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги представників ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8

на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 5 грудня 2014 року

в справі за скаргою представника ОСОБА_9 - ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішення суду Державної виконавчої служби України,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 5.12.2014 року задоволеноскаргу представника ОСОБА_9 - ОСОБА_2 на дії головного виконавця відділу примусового виконання рішень суду ДВС України. Визнано дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Сіщука В.В. протиправними та скасованопостанови від 20 листопада 2014 року, винесені в рамках виконавчого провадження № 45555868, а саме: про відкриття виконавчого провадження ,про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про арешт на належну боржнику частку в статутнихкапіталах ТОВ «Столиця-Центр Плюс», ТОВ «Столиця-Центр», ТОВ Меридіан», ТОВ «Столиця-Цінні папери», ТОВ «Столиця-Ріелтор та в статутному капіталі ТОВ «Квант-Оптиум» .

Не погодившись з ухвалою суду, представники ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали аналогічні за змістом апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу судутаприйняти ухвалу, якою відмовити в задоволені скарги представника ОСОБА_9 на дії головного виконавця відділу примусового виконання рішень суду ДВС України.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги представники посилаються на те, що судом першої інстанції розглянуто скаргу на дії державного виконавця не об'єктивно, з порушеннями норм процесуального законодавства,які полягають в тому, що до участі в справі не було залучено стягувача ОСОБА_6 та не дослідженні матеріали цивільної справи про поділ майна подружжя, які перебувають в провадженні Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,ухвалою якого від 13.11.2014р. відкрито касаційне провадження по даній справі та зупинено виконання рішення суду до розгляду касаційного провадження. Судом не враховано що про зупинення виконання рішення, головному виконавцю відділу примусового виконання рішень суду ДВС України Сіщуку В.В. стало відомо лише 5.12.2014 року, під час судового розгляду скарги на його дії та прийняття оскаржуваної ухвали.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_6 її адвокат та представники доводи апеляційних скарг, з підстав викладених в них підтримали та просили задовольнити апеляційні скарги.

Представник ДВСУ проти апеляційної скарги не заперечувала також просила її задовольнити.

Адвокат ОСОБА_9 - ОСОБА_2 проти апеляційних скарг заперечувала,подала письмові заперечення,які в судовому засіданні підтримала та просила залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді Шахової О.В., пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» зазначається, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії ( частина 1 ст.11), а особи ,які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч.7 ст.12).

Згідно ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» на майно боржника може бути накладено арешт в межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.

Згідно ст.26 ЗУ України «Про виконавче провадження» передбачена відмова у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема, наявності інших обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Зупинення виконання і є саме тою обставиною, що виключає здійснення виконавчого провадження.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Апеляційного суду м.Києва від 23.10.2014року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_9 та зустрічним позовом про поділ спільного сумісного майна подружжя, скасовано рішення Подільського районного суду м. Києва та ухвалено нове рішення, яким в порядку поділу майна подружжя, зокрема, стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 22 182 124,20 грн. грошової компенсації.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.11.2014р. відкрито касаційне провадження по даній справі та зупинено виконання рішення суду до розгляду касаційного провадження.

Зазначена ухвала внесена до Єдиного реєстру судових рішень.

19.11.2014р. до ДВС України надійшла заява представника стягувача ОСОБА_4 про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого Подільським районним судом м. Києва 07.11.2014р., в якій він просив накласти арешт на все майно боржника, а також встановити обмеження у праві виїзду за межі України.

Постановою головного державного виконавця ДВС України Сіщуком В.В. від 20.11.2014р. відкрито виконавче провадження та надано боржнику строк для добровільного виконання до семи днів з моменту винесення постанови.

В цей же день постановою від 20.11.2014р. накладено арешт на майно боржника та заборонено його відчужувати.

Задовольняючи скаргу представника ОСОБА_9 - ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України СіщукаВ.В. від 20.11.2014р. про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження винесена після зупинення виконання рішення Апеляційного суду м. Києва, без передбачених ст.19 Закону підстав та з порушенням принципових положень цього Закону, без здійснення необхідних та достатніх заходів для дотримання неупередженості, повноти виконавчого провадження, що виключило будь-яку можливість для державного виконавця здійснювати будь-які виконавчі дії, зокрема: відкривати виконавче провадження, накладати арешт на майно та оголошувати заборону його відчуження.

Судом встановлено, що державний виконавець, не провів опис майна, не визначив його вартість, не індивідуалізував його, не з'ясував чи доведеться застосовувати наслідки примусового виконання у вигляді стягнення виконавчого збору та які витрати необхідні для його виконання, наклав арештна все майно, вартість якого значно перевищує суму стягнення.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним і суд дійшов його після належного з‛ясування обставин справи,перевірки доводів та заперечень осіб,які приймали участь у справі та застосування правових норм які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що ухвала суду є законною.

Колегія суддів погоджується з доводами представника (адвоката ОСОБА_9.) ОСОБА_2 про те,що неправомірність дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та виконання виконавчих дій в період заборони на їх проведення,призвели до порушення конституційних прав заявника та є такими, що суперечать реалізації механізму недопущення виконання судового рішення до його фактичного перегляду судом касаційної інстанції,тобто зазначені дії є передчасними.

Неможливо погодитися з доводами апеляційних скарг про те,що держвиконавцю про ухвалу про зупинення виконавчого провадження не було нічого відомо,оскільки ця ухвала відповідно до закону зразу ж була внесена до реєстру судових рішень, а тому державному виконавцю належало б перевірити цю інформацію і, можливо, вирішити питання про зупинення виконавчого провадження до розгляду справи в касаційному порядку. В той же час, державний виконавець з ухвалою суду про визнання дій неправомірними та скасування постанов погодився і ухвалу суду не оскаржив.

Щодо доводів апелянтів стосовно розгляду справи у відсутності стягувача ОСОБА_6 та не дослідження судом матеріалів цивільної справи про поділ майна,ці доводи не приймаються як такі що не впливають на правильність висновків суду та не свідчать про порушення судом норм процесуального права,оскільки відповідно до ст. 386 ЦПК залучення до участі стягувача не є обов'язковим. Судом першої інстанції розглянуто справу відповідно до закону, в заявлених ОСОБА_9 межах, в судовому засіданні досліджені матеріали які містяться в справі, заслухані пояснення державного виконавця,який,як і інші учасники, не заперечував обставини справи,а тому необхідності в дослідженні матеріалів цивільної справи,які перебувають у провадженні касаційної інстанції не вбачалось.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість постановлення ухвали щодо скасування або зміни оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги представників ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відхилити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 5 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів, з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді