Ухвала

від 19.01.2015 по справі 812/5627/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2015 року м. Київ К/800/53860/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2013 року

у справі № 812/5627/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстройуголь»

до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промстройуголь» звернулось до суду з адміністративним позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2013 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 року у справі № 812/5627/13-а скасовано. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстройуголь» задоволено. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області № 0000732230 від 10.06.2013 року та зменшено суму грошового зобов'язання на 562 607, 04 грн., з яких: основний платіж 450 085, 63 грн., штрафні санкції 112 521, 41 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Промстройуголь» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, відповідачем складено акт від 27.05.2013 року № 896/223/32545240, яким встановлено, зокрема, порушення п. 192.1 ст. 192, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 464 267, 00 грн.; п.п. 4.1.1 п.4.1 статті 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 135.4.1 п.135.4, п.п. 135.5.4. п.135.5 статті 135, п. 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 35 889, 00 грн., у тому числі: за 2 - 4 квартали 2011 року в сумі 35 889, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.06.2013 року: - № 0000732230, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 580 893, 75 грн., з яких: за основним платежем - 464 267, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 116 626, 75 грн.; - № 0000742230, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем на суму 35 889, 00 грн.

Позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 0000732230 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 562 607, 04 грн., з яких основний платіж - 450 085, 63 грн., штрафні (фінансові) санкції - 112 521, 41 грн.

Підставою для нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням став висновок податкового органу про непідтвердження виконання господарських операцій первинним документами.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства з підстав відсутності доказів на виконання умов укладених договорів.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо реальності господарських операцій позивача з його контрагентами та правомірного формування позивачем даних податкового обліку по господарським операціям.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно із абз. 2 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України платник податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акту перевірки має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

В силу п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «СП Промекспорт», ТОВ «Єва плюс 2010», ТОВ «Полтаватехсервіс XXI В».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріалами справи підтверджується реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, зокрема, договорами, специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, актами приймання виконаних будівельних робіт.

Судом апеляційної інстанції вірно відхилено посилання відповідача на висновок експерта, згідно якого підписи від імені директора ТОВ «Полтаватехсервіс XXI В» ОСОБА_4 в податкових накладних не відповідають наданим зразкам підпису ОСОБА_4, оскільки будь-які документи, надані позивачем під час перевірки податковому органу, а також надані в судовому засіданні, експертом не досліджувались.

Крім того, встановлено, що акт перевірки позивачем отримано поштою рекомендованим листом-повідомленням 04.06.2013 року та для врахування відповідачем під час прийняття рішення листом від 07.06.2013 року направлено копії податкових накладних ТОВ «Єва плюс 2010», ТОВ «СП Промекспорт», які в акті перевірки вказані як відсутні. Однак дані документи, які отримані відповідачем 10.06.2013 року, не були враховані при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2013 року у справі № 812/5627/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук