Рішення

від 04.02.2015 по справі 910/784/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2015Справа №910/784/15-г Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Імпап",м. Дніпропетровськ доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЮБС Плюс", м.Київ простягнення 7251,11 грн. за участю представників сторін:

від позивача:Гончаревський А.П. (довіреність №03.01-15к від 03.01.2015р.) від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпап" (надалі - ТОВ "Імпап", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБС Плюс", (надалі - ТОВ "ЮБС Плюс", відповідач) про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 6089,54 грн., пені у розмірі 811,46 грн. та 3% річних у розмірі 350,11 грн.

Ухвалою від 19.01.2015р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №910/784/15-г та розгляд справи призначено на 04.02.2015р.

02.02.2015р. через канцелярію суду представником позивача подано додаткові документи для залучення до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 04.02.2015р. надав пояснення до позову.

Відповідач у судове засідання не з'явився, приписи ухвали не виконав, зокрема, не надав відзив на позов у порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України, проте 04.02.2015р. через відділ діловодства та документообігу (канцелярія) суду передав на розгляд суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечення явки представника ТОВ "ЮБС Плюс".

Ознайомившись з поданим клопотанням відповідача, суд не знаходить підстав для його задоволення з наступних підстав.

Згідно приписів частин 1 та 3 статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (стаття 246 Цивільного кодексу України).

Відповідно до відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, відповідач отримав ухвалу про порушення провадження 21.01.2015р., тобто мав достатній час для підготовки мотивованого відзиву на позовну заяву та/або для забезпечення явки у судове засідання одного зі своїх представників.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини відносно обґрунтованості заявленого відповідачем клопотання за номером 446 та враховуючи те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному і повному з'ясуванню фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивному оцінюванню доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/784/15-г.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

02.09.2013р. між ТОВ "Імпап" (постачальник) та ТОВ "ЮБС Плюс" (покупець) було укладено Договір поставки №96 (надалі - Договір), згідно із п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, в обсязі, на умовах та в строки, визначені цим договором, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, кількість та ціна товару зазначається у накладних на відпуск товару, що є невід'ємною частиною договору. Накладні складаються на підставі замовлень покупця і оформляються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до цього договору.

Згідно п. 2.1. договору номенклатура і кількість товару визначаються у видаткових накладних на відпуск товару.

Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі товару та підписання останнім накладної на відпуск товару та товарно-транспортної накладної або документа, що її замінює.

За змістом п. 4.2. договору узгодження ціни на товар здійснюється шляхом підписання сторонами накладної на відпуск товару, а також, у випадках передбачених договором у акті зміни ціни.

Загальна сума цього договору визначається як наростаюча сума по всіх поставках, здійснених протягом всього терміну дії договору, згідно суми всіх накладних на відпуск товару (п. 4.3. договору).

Згідно п. 5.2. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється з відстрочкою платежу шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Термін відстрочення платежу: 14 (чотирнадцять) календарних днів.

У випадку неповної оплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення. Крім того, поставка наступної партії товару можлива після повної оплати партії товару, строк оплати за якою настав, і такі дії постачальника не вважатимуться не поставкою/недопоставкою товару за договором та не матимуть підстав для застосування санкцій для останнього (п. 7.4. договору).

Договір набирає сили з моменту підписання і діє до « 31» грудня 2014 року з можливою пролонгацією за узгодженням сторін (п. 10.1. договору).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 12573,24 грн., що підтверджується видатковими накладними №КФ-0004379 від 02.09.2013р. на суму 10489,54 грн., № КФ-0004459 від 03.09.2013р. на суму 2083,70 грн., довіреностями на одержання товарно-матеріальних цінностей №24 від 02.09.2013р., №25 від 02.09.2013р. та товарно-транспортними накладними від 02.09.2013р. і від 03.09.2013р. (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали досліджено у судовому засіданні), які підписано представниками позивача та відповідача та скріплено печатками.

У п. 5.2. договору сторони погодили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється з відстрочкою платежу шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Термін відстрочення платежу: 14 (чотирнадцять) календарних днів.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов п. 5.2 договору та вимог ст.. 530 ЦК України, відповідач повинен був оплатити вказані накладні у строк до 16.09.2013р . на суму 10489,54 грн. та у строк до 17.09.2013р. на суму 2083,70 грн.

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором №96 від 02.09.2013р. зобов'язання виконав не в повному обсязі, товар у визначений договором строк оплатив лише на суму 6483,70 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку від 28.01.2015р. за період з 02.09.2013р. по 19.06.2014р. на суму 6483,70 грн.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт наявності прострочення виконання ТОВ "ЮБС Плюс" зобов'язань щодо оплати позивачу товару судом встановлено та по суті відповідачем не оспорено.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

Таким чином, враховуючи оплату ТОВ "ЮБС Плюс" товару лише на суму 6483,70 грн., приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання стосовно оплати товару на суму 6089,54 грн., суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення 6089,54 грн. з ТОВ "ЮБС Плюс" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, судом взято до уваги акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.07.2013р. по 01.12.2014р., який підписано та скріплено печатками обох сторін.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення пені у розмірі 811,46 грн.

Як встановлено судом, в п. 7.4. договору у випадку неповної оплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення.

Як вбачається із матеріалів справи, розрахунок пені позивачем виконано за період з 16.09.2013р. по 17.03.2014р.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Ознайомившись з розрахунком пені позивача, суд зазначає, що пеня за прострочення оплати отриманого товару за договором, розрахована позивачем без урахування вимог частини другої статті 530 ЦК України, отже, період за який було нараховано позивачем пеню, є невірним.

Розрахунок пені здійснюється за формулою: Пеня = С х 2УСД х Д : 100, (де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення).

Встановлено, що відповідач мав оплатити:

- за накладною №КФ-0004379 від 02.09.2013р. - 10489,54 грн. в строк до 16.09.2013р. (пеня нараховується з 17.09.2013р. по 24.02.2014р. на суму 10489,54 грн.);

(пеня нараховується з 25.02.2014р. по 16.06.2014р. на суму 9989,54 грн. - часткова оплата 24.02.2014р.);

- за накладною №КФ-0004459 від 03.09.2013р. - 2083,70 грн. в строк до 17.09.2013р. (пеня нараховується з 18.09.2013р. по 17.03.2014р. на суму 2083,70 грн.).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що загальний розмір пені за вказаний вище період становить 811,29 грн., а саме:

- за накладною №КФ-0004379 від 02.09.2013р. (на суму 10489,54 грн.) - розмір пені з 17.09.2013р. по 24.02.2014р. становить 601,50 грн.;

- на суму 9989,54 грн. - розмір пені з 24.02.2014р. по 17.03.2014р. становить 74,72 грн.;

- за накладною №КФ-0004459 від 03.09.2013р. (на суму 2083,70 грн.) - розмір пені з 18.09.2013р. по 18.03.2014 р. становить 135,07 грн.

Отже, згідно розрахунку суду, вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 811,29 грн.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачена загальна позовна давність у три роки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено спеціальну позовну давність в один рік, що застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Загальне правило початку перебігу позовної давності міститься у ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України: перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 1 ст. 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Разом з тим, у п. 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. за №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Зокрема, у абзаці 5 п. 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. за №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Згідно з частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, господарський суд зазначає наступне, що вимоги щодо стягнення пені за порушення строків оплати по видаткових накладних за 2013рік, позивачем заявлено лише 15.01.2015р., тобто за межами річного строку позовної давності, проте, оскільки ТОВ "ЮБС Плюс" не заявлялось про застосування позовної давності, то в силу ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України господарським судом позовна давність не застосовується.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 350,11 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо стягнення 3% річних за період вересень 2013р. по грудень 2014р., суд зазначає наступне, що розрахунок 3% річних також здійснено без урахування вимог частини другої статті 530 ЦК України.

Розрахунок 3% річних:

за період з 17.09.2013р. по 24.02.2014р. 10489,54 х 3 х 161: 365 : 100 = 138,81 грн.

за період з 25.02.2014р. по 27.03.2014р. 9989,54 х 3 х 31 : 365 : 100 = 25,45 грн.

за період з 28.03.2014р. по 01.04.2014р. 9489,54 х 3 х 5 : 365 : 100 = 3,90 грн.

за період з 07.04.2014р. по 28.04.2014р. 8089,54 х 3 х 22:365 :100 = 14,63 грн.

за період з 29.04.2014р. по 11.05.2014р . 7089,54 х 3 х 13 : 365 : 100 = 7,58 грн.

за період з 12.05.2014р. по 09.06.2014р . 6089,54 х 3 х 29 : 365 : 100 = 14,51 грн.

за період з 10.06.2014р. по 18.06.2014р . 5047,69 х 3 х 9 : 365 : 100 = 3,73 грн.

за період з 19.06.2014р. по 22.12.2014р . 4005,84 х 3 х 187 : 365 : 100 = 61,57 грн.

за період з 18.09.2014р. по 22.12.2014р . 2083,70 х 3 х 461 : 365 : 100 = 78,95 грн.

Отже, згідно розрахунку суду (в межах заявлених позивачем періодів), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 349,08 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають частковому задоволенню, а саме: 6089,54 грн. - основний борг, 811,29 грн. - пені та 349,08 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпап" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБС Плюс" (03151, м.Київ, вулиця Волинська, будинок 48/50, ЄДРПОУ 38639412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпап" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Московська, будинок 12, ЄДРПОУ 30198424) заборгованість у розмірі 6089 (шість тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 54 коп.; пеню у розмірі 811 (вісімсот одинадцять) грн. 29 коп., 3% річних у розмірі 349 (триста сорок дев'ять) грн. 08 коп., судовий збір у розмірі 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 70 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 04.02.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 09.02.2015р.

Суддя В.В. Князьков