Рішення

від 02.02.2015 по справі 910/27628/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015Справа №910/27628/14

За позовом Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоривець»

про стягнення 26 103, 87 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Сокольчук С.О.

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоривець» (далі -відповідач) про стягнення 26 103, 87 грн., з яких: 20 800, 00 - основна заборгованість, 1 513, 87 грн. - пеня, 663, 00 грн. - 3 % річних, 3 127, 00 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати винагороди за договором № КБР - 01/06/12 від 01.06.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.12.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 23.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 р. та від 25.12.2014 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 11.12.2014 р. з відмітками «інші причини, що не дали змоги виконати», «вибув», при цьому, поштове повідомлення або конверт з ухвалою суду від 25.12.2014 р. до суду не повернулись.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 02.02.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2012 р. між Приватною організацію «Українська ліга авторських і суміжних прав» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хоривець» укладено договір № КБР-01/06/12, умовами якого передбачено, що відповідач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів, а позивач надає відповідачу, на умовах визначених даним договором, дозвіл (невиключне право) на таке використання, в тому числі, усіх необхідних майнових прав для використання творів, та здійснює збір винагороди (роялті). Відповідач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) позивачу, відповідно до даного договору та закону.

Згідно п. 1 договору, позивач є організацією, що має повноваження надавати дозвіл (невиключне право) на використання в комерційній діяльності музичних творів, в тому числі, усіх необхідних майнових прав для їх використання, що використовуються, та здійснювати збір винагороди (роялті) та таке використання на підставі Свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за № 19/2011 від 24.01.2011 р.

Відповідно до п. 2.3. договору, користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до даного договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж, після чого надати позивачу акт про виплату роялті згідно п. 2.5. даного договору.

Не зважаючи на дату укладання договору, відповідач здійснює виплату винагороди за весь місяць (календарний період), в якому було укладеного договір. Платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання даного договору.

Згідно п. 2.4. договору, відповідач зобов'язується не пізніше 20-ого числа місяця наступного за звітним кварталом, надавати позивачу звіт про використані твори за формою наведеною у додатку №4 до даного договору, якщо інше не встановлено в додатках до даного договору.

У разі прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по договору, позивач має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення (п. 2.6. договору).

Пунктом 3.3. договору визначено, що відповідач зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити позивача про припинення використання творів в закладах відповідача, зазначених у відповідних додатках до даного договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин відповідач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках, у повному обсязі і за весь період.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р., а в частині невиконання фінансових зобов`язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання (п. 5.1. договору).

Згідно п. 5.2. договору у випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 5.1. дати припинення дії договору, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа.

Оскільки суду не надано жодного доказу наявності повідомлення про припинення дії договору № КБР-01/06/12 від 01.06.2012 р., суд приходить до висновку, що договір автоматично пролонговувався та станом на день прийняття рішення у справі є чинним.

Відповідно до п. 1.2. додатку №2 до договору, загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 800, 00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов договору.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач протягом дії договору, а саме з 01.06.2012 р. по 31.12.2014 р., повинен сплатити роялті на загальну суму 24 800, 00 грн.

Проте відповідач вказану винагороду оплатив частково у 4 000, 00 грн., що підтверджується реєстром платіжних документів по фільтру, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 20 800, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання щодо оплати винагороди за договором № КБР-01/06/12 від 01.06.2012 р., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 23 927, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 663, 00 грн. - 3 % річних та 1 513, 87 грн. - пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є організацією колективного управління, яка здійснює управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується Свідоцтвом про облік організації колективного управління на колективній снові майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за №19/2011 від 24.01.2011 р.

Станом на час вирішення спору відповідач визначеної договором винагороди (роялті) не оплатив, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 20 800, 00 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № КБР-01/06/12 від 01.06.2012 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 23 927, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 663, 00 грн. - 3 % річних та 1 513, 87 грн. - пені.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3 % річних і встановлено, що в останньому допущено помилку у визначенні моменту виникнення прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та відповідно розміру нарахування.

За розрахунком суду, обґрунтованою визнається позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 660, 32 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 513, 87 грн. - пені, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені і встановлено, що в останньому допущено помилку у визначенні моменту виникнення прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та відповідно розміру нарахування пені.

За розрахунком суду, обґрунтованою визнається позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 493, 87 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоривець» (04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 23, ідентифікаційний код - 21607700), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02100, м. Київ, вул. Бажова, буд. 15/20, ідентифікаційний код - 37396233) 23 927 (двадцять три тисячі дев'ятсот двадцять сім) грн. 00 коп. - основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 1 493 (одну тисячу чотириста дев'яносто три) грн. 87 коп. - пені, 660 (шістсот шістдесят) грн. 32 коп. - 3% річних та 1 825 (одну тисячу вісімсот двадцять п'ять) грн. 41 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 05.02.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.