Рішення

від 03.02.2015 по справі 910/22519/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року Справа № 910/22519/14

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Заливчий Я.В., дов. №149-К-О від 19.01.2015;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50,

адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КЛФЗ»,

54025, м. Миколаїв, пр-т Героїв Сталінграду, 9, оф. 3,

про стягнення 179215 грн. 13 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КЛФЗ» (далі - відповідач) заборгованості за Договором банківського обслуговування б/н від 08.04.2011 в сумі 179215 грн. 13 коп., з яких: 112000 грн. - основний борг; 42108 грн. 06 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 13994 грн. 38 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 11112 грн. 69 коп. - комісія за користування кредитом. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.11.2014 справу №910/22519/14 направлено за підсудністю до господарського суду Миколаївської області.

12.12.2014 автоматизованою системою документообігу господарського суду Миколаївської області здійснено автоматичний розподіл справи №910/22519/14 і для розгляду даної справи визначено суддю Гриньову-Новицьку Т.В.

Ухвалою від 15.12.2014 господарський суд призначив справу до розгляду у судовому засіданні та витребував у сторін низку документів.

Позивач вимоги ухвали суду від 15.12.2014 виконав повністю.

Про дату час і місце проведення судового засідання сторони повідомлені у порядку, встановленому ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) - шляхом надсилання ухвали про порушення провадження у справі на їх юридичні адреси.

Згідно з абзацом третім підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи вищенаведене та зважаючи на повернення "Укрпоштою" ухвал від 15.12.2014 та від 13.01.2015, що направлялися на юридичну адресу відповідача, з відміткою «за закінченням строку зберігання», суд вважає, що про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, відзив на позовну заяву не надав, позов не заперечив і не спростував, правом участі в судовому засіданні не скористався.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК спір розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши і оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого:

08.04.2011 відповідач підписав заяву про відкриття йому поточного рахунку й таким чином приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http//privatbank.ua, які разом складають Договір банківського обслуговування б/н від 08.04.2011 та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Цивільним законодавством України передбачено, що договір укладається шляхом приєднання до умов, встановлених однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах.

Укладання між банком і відповідачем Договору у спрощений спосіб підтверджується заявою про відкриття поточного рахунку, підписаною відповідачем 08.04.2011. У вказаній заяві зазначено, що відповідач, підписавши цю заяву, приєднується та погоджується з Умовами, Тарифами ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку http://privatbank.ua.

Відповідно до Договору станом на 13.04.2011 відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 16000 грн. на поточний рахунок 26006060741751 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, смс-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами, що підтверджується наданою позивачем довідкою №08.7.0.0.0/140909111408 від 09.09.2014 (а.с. 41) та випискою з особового рахунку відповідача. В подальшому кредитний ліміт неодноразово змінювався та з 04.03.2013 був встановлений у розмірі 112000 грн., а з 01.03.2014 знижений до 0 грн.

Відповідно до п. 3.18.1.16. Умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

У статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" встановлено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

У відповідності до ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Умовами, які є невід'ємною частиною Договору, укладеного між сторонами 08.04.2011, передбачено таке:

Банк при наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати обслуговування кредитного ліміту відповідача на вказаному рахунку, про розміри якого позивач повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та відповідача. Порядок встановлення, змінення ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами, Тарифами банка, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua.

Відповідно до п. 3.18.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або увстановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Пунктом 3.18.1.3. Умов зазначено, що кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до п. 3.18.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»). При порушенні клієнтом будь-якого з зобов'язань, передбачених Умовами, банк на свій розсуд має право змінити умови кредитування.

Відповідно до п. 3.18.1.6. Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, смс - повідомлення або інших).

За своєю юридичною природою укладений сторонами договір є змішаним договором здійснення банківських операцій, який містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Статтею 339 ГК передбачено, що банками здійснюється фінансове посередництво у формі банківських операцій, зокрема розрахункових, кредитних. Розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері (ч.1 ст.341 ГК), а кредитні операції полягають у розміщені банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян (ст.345 ГК).

Для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках (ч.2 ст.341 ГК). Юридичні особи та громадяни-підприємці мають право відкривати рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором (ч.4 ст. 342 ГК). За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком ( ч.1 ст.1066 ЦК). Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч.4 ст.1068 ЦК). Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК), якщо інше не встановлено договором або законом (ст.1069 ЦК).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 16000 грн., що підтверджено витягом з рахунку клієнта.

Відповідно до розділу 3.18.4 Умов «Порядок розрахунків», за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо піддягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості зі кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язання.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.18.2.3.4. Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Пунктом 3.18.6.1 Умов зазначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у форми «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк, або у формі паперовою або електронною інформацією, або у будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

З виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що відповідач прострочив виконання свого зобов'язання за Договором щодо своєчасного повернення вказаної суми кредиту, і тому на даний час основна заборгованість з повернення кредиту становить суму 112000 грн. Із вказаної виписки також вбачається, що відповідачем не сплачено нараховані банком проценти та комісійні за користування кредитними коштами.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за Договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку станом на 20.06.2014 відповідач має заборгованість 179215 грн. 13 коп., з яких: 112000 грн. - основний борг; 42108 грн. 06 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 13994 грн. 38 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості; 11112 грн. 69 коп. - комісія за користування кредитом.

Через невиконання умов укладеного сторонами Договору, банк звернувся до відповідача з претензією від 28.05.2014 №10412K3W0S0AZ про погашення заборгованості, направлення якої підтверджується копією фіскального чеку поштового відділення від 11.06.2014 та описом вкладення цінного листа. Дану претензію відповідач залишив без реагування та виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1069 ЦК якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Відповідачем не спростовано факт наявності вказаної заборгованості, як і не подано суду доказів оплати боргу. Отже, вимога про стягнення суми основної заборгованості з відповідача в сумі 112000 грн. є обґрунтованою, і такою, що підлягає задоволенню.

Як вбачається з поданого суду розрахунку позивачем правомірно відповідно до вимог вищевказаних положень Умов застосовано процентну ставку за користування кредитом. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 42108 грн. 06 коп. простроченої заборгованості зі сплати відсотків є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

В частині вимоги про стягнення суми комісії, нарахованої відповідно до п. 3.18.4.4 Умов, слід зазначити таке: відповідно до п. 3.18.1.17 Умов клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту у відповідності до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, першого числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, який існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

Розрахунок позивача здійснено з урахуванням положень п. 3.18.1.17 Умов. Таким чином, нарахування позивачем комісії в сумі 11112 грн. 69 коп. є обґрунтованим, отже, вказана сума також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положення п. 6 ст. 232 ГК України відносно нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин у випадку, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Пунктом 3.18.5.4 Умов встановлено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 3.18.0.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пеню було нараховано банком в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення відповідно до п. 3.18.5.1 Умов - за порушення клієнтом зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6.

Судом перевірено та встановлено, що розрахунок пені здійснено арифметично правильно. Отже, вимога про стягнення пені в сумі 13994 грн. 38 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на Договорі сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 51, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КЛФЗ» (54025, м. Миколаїв, пр-т Героїв Сталінграду, 9, оф. 3, ідентифікаційний код 36861869) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) грошові кошти у сумі: 112000 (сто дванадцять тисяч) грн. - основний борг; 42108 (сорок дві тисячі сто вісім) грн. 06 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 13994 (тринадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 38 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 11112 (одинадцять тисяч сто дванадцять) грн. 69 коп. - комісія за користування кредитом; 3584 (три тисячі п'ятсот вісідесят чотири) грн. 30 коп. - судовий збір.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК.

Повне рішення складено та підписано 9 лютого 2015 року.

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька