Рішення

від 29.01.2015 по справі 908/6362/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 1/54/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2015 Справа № 908/6362/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАМАРКЕТ" (83017, м. Донецьк, б. Шевченка, 73; 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Калініна, 2, прим. 2)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БУМСІТІ" (83092, м. Донецьк, вул. 230-ї Стрілецької дивізії, 1а)

про стягнення 152 915 грн. 69 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Господарським судом Запорізької області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАМАРКЕТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУМСІТІ" про стягнення 152 915 грн. 69 коп. основного боргу.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 525, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, а також умов договору поставки № 469/2 від 01.01.2010 р. і обґрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.12.2014 р. справу призначено до розгляду на 29.01.2015 р., про що сторони були повідомлені належним чином.

20.01.2015 р. від позивача у справі надійшли письмові пояснення та документи в обґрунтування пояснень.

27.01.2015 р. позивач повідомив суд про неможливість виїзду представника товариства для участі в судовому засіданні та просив повідомити про нову дату розгляду справи.

Представники сторін в судове засідання 29.01.2015 р. не з'явились.

Неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, в судовому засіданні 29.01.2015 р., суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАМАРКЕТ" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУМСІТІ" (продавцем) було укладено договір поставки № 469/2л (надалі - договір).

До договору сторонами підписані протокол погодження розбіжностей, додаткові угоди та специфікації, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується протягом терміну дії цього договору постачати у власність покупця товар на підставі погодженої сторонами специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього договору, у відповідності із поданим покупцем замовленням. А покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору, ціни та асортимент товару визначається у двосторонніх специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, погоджених сторонами у письмовій формі.

Ціна товару формується у національній валюті України ( п. 2.6 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору поставка здійснюється на умовах DDP (з доставкою) на визначені об'єкти.

Пунктом 5.2 договору (в редакції відповідно до протоколу погодження розбіжностей) передбачено, що покупець здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 45 календарних днів з моменту отримання товару.

Додатковою угодою від 01.05.2014 р. передбачено термін дії договору до 31.12.2014 р.

Договір, протокол погодження розбіжностей, додаткові угоди та специфікації до договору підписані з боку обох сторін та скріплені печатками сторін.

Згідно позову, на виконання умов договору, в період з 27.02.2014 р. по 12.06.2014 р., у відповідності із поданим покупцем замовленнями, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 153 715 грн. 29 коп., що підтверджується видатковими накладними.

Відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 800 грн. 38 коп.

Станом на 24.06.2014 р. сторони у акті звірки підтвердили заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 152 915 грн. 69 коп.

Вимогою від 01.07.2014 р. № 73 позивач вказував на заборгованість відповідача станом на 01.07.2014 р. в сумі 152 915 грн. 69 коп., з яких строк по оплаті на вказаний час настав зі сплати 116 783 грн. 53 коп. та просив сплатити вказану прострочену заборгованість протягом 10 банківських днів з дня отримання вимоги.

Відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, станом на день звернення позивача до суду із цим позовом мав прострочену заборгованість перед позивачем в сумі 152 915 грн. 69 коп.

Враховуючи несплату відповідачем позивачу заборгованості за поставлений товар в сумі 152 915 грн. 69 коп., позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 152 915 грн. 69 коп. було предметом судового розгляду в цій справі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, правовідносини сторін було врегульовано договором поставки № 469/2л від 01.01.2010 р. (із протоколом узгодження розбіжностей, додатковими угодами до нього та специфікаціями).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Поставка позивачем відповідачу товару на виконання договірних зобов'язань підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, в яких є посилання на договір від 01.01.2010 р. № 469/2л та які підписані сторонами та скріплені печатками товариств. З боку відповідача накладні підписані без зауважень та заперечень.

Відповідач поставлений від позивача товар частково повернув та оплатив частково, в порушення п. 5.2 договору, у зв'язку з чим, станом на день подання позову до суду та розгляду справи за ним рахується прострочена заборгованість в сумі 152 915 грн. 69 коп.

Вказана сума заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується матеріалами справи та актом звірки сторін станом на 24.06.2014 р., підписаного з боку обох сторін та скріпленим печатками сторін.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Факт наявності простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в заявленій до стягнення сумі підтверджений матеріалами справи. Відповідачем доказів відсутності спірної суми заборгованості, її сплати не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено, і матеріалами справи підтверджується правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 152 915 грн. 69 коп. основного боргу.

Суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 152 915 грн. 69 коп. основного боргу за поставлений товар.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом в сумі 3 058 грн. 31 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22,33, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУМСІТІ" (83092, м. Донецьк, вул. 230-ї Стрілецької дивізії, 1а, код ЄДРПОУ 33913348, з усіх рахунків, встановлених державним виконавцем при виконанні судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАМАРКЕТ" (83017, м. Донецьк, б. Шевченка, 73; 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Калініна, 2, прим. 2; код ЄДРПОУ 32011610, р/р 26004005934202 в ПАТ "Банк Фінанси та Кредит", МФО 300131) 152 915 (сто п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятнадцять) грн.. 69 коп. основного боргу та 3 058 (три тисячі п'ятдесят вісім) грн. 31 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано " 03" лютого 2015 р.

Суддя О.І. Немченко