Рішення

від 03.02.2015 по справі 910/28006/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2015Справа №910/28006/14

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма

"Екмі"

до Приватного підприємства "Еквітрейд"

про повернення передоплати та стягнення 136 437,33 грн.

Суддя: Домнічева І.О.

Представники сторін:

від позивача: Кузьмічов О.Д. - за дов.;

від відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Екмі" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Еквітрейд" про повернення передоплати та стягнення 136 437,33 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються умови договору поставки № 190 від 18.06.09р.

Ухвалою від 16.12.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.01.2015 р.

13.01.15р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.

Ухвалою від 13.01.15р. розгляд справи відкладено на 03.02.15р.

03.02.15р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали.

Представник відповідача в судове засідання 03.02.15 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 03.02.15 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі матеріали,заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «ЕКМІ» (надалі - Покупець, позивач) та Приватним підприємством «ЕКВІТРЕЙД» (надалі за текстом - Постачальник, відповідач ) був укладений Договір поставки № 190 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити на умовах цього Договору тіогліколеву кислоту (99%) виробництва "Bruno Bock Chemische Fabrik KG", Німеччина, призначену для використання у власній господарській діяльності Покупця (надалі - Продукція).

Згідно додаткової угоди від 26.12.2011 до Договору, поставка Продукції, що пройшла митну очистку та випущена у вільний обіг на території України, здійснюється на умовах передачі Продукції Постачальником на території складу Покупця за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 4.

Згідно рахунку №121400 від 07.05.2014 та на підставі п. 1.1. та п. 7.4. Договору Покупець 15.05.2014 здійснив 100% передплату, а саме: 115107,84 грн., переказом грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням 9797 від 15.05.14р.

Згідно п. 6 специфікації №5 від 06.05.2014 до Договору, яка підписана уповноваженими представниками Сторін, Постачальник повинен поставити продукцію у строк до 11 червня 2014 року.

Згідно п.4.3. Договору датою поставки вважається дата фактичного отримання Покупцем Продукції в місці поставки.

Зобов'язання по поставці оплаченого товару відповідач не виконав, на час прийняття рішення по справі, доказів повернення передоплати суду не надано.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 165 від 19.06.14р. про повернення попередньої оплати, проте вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.2. договору, у випадку не поставки постачальником продукції покупцю у термін, зазначений у п. 4.2. договору, він сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від вартості партії продукції.

Позивач просить суд стягнути штраф у розмірі 5 755,39 грн., 13 775,10 грн. пені, 1702,97 грн. 3% річних.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Враховуючи відсутність між сторонами будь-яких домовленостей щодо застосування штрафних санкцій у вигляді пені, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення пені у розмірі 13 775,10 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 1 702,97 грн. 3 % річних, 5 755,10 грн. штрафу. В решті позову відмовити.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Еквітрейд» (03127, м. Київ, пр.-т 40 - річчя Жовтня, 120, корпус 1; код ЄДРПОУ 31745683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Екмі» (08720, Київська обл. Обухівський р-н., м. Українка, вул. Промислова, буд. 5; код ЄДРПОУ 35751947) 115 107 (сто п'ятнадцять тисяч сто сім ) грн. 84 коп. заборгованості, 1702 (одну тисячу сімсот дві) грн.. 97 коп. 3% річних, 5 755 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 39 коп. штрафу та 2 451 (дві тисячі чотириста п'ятдесят одну) грн. 32 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.05.2015р.

Суддя І.О.Домнічева