Рішення

від 03.02.2015 по справі 910/28017/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2015Справа №910/28017/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ем-Ес-Ай"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС"

про стягнення 71 192,95 грн.

Суддя: Домнічева І.О.

Представники сторін:

від позивача: Щепоткіна Т.Б. - за дов.;

від відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ем-Ес-Ай" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" про стягнення 71 192,95 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються умови договору поставки № 0401/13-К від 04.01.13р.

Ухвалою від 16.12.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.01.2015 р.

13.01.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли документи на виконання ухвали суду.

Ухвалою від 13.01.15р. розгляд справи відкладено на 03.02.15р.

Представник відповідача в судове засідання 03.02.15 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 03.02.15 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі матеріали,заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ЕМ-ЕС-АЙ» (надалі - позивач, постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (надалі - відповідач, покупець) було укладено Договір №0401/13-К.

Відповідно до умов Договору Позивач зобов'язався поставити і передати у власність Відповідача, а Відповідач забов'язується прийняти і оплатити товар, вказаний в рахунках-фактурах і видаткових накладних.

Пунктом договору п.п.2.4. передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 30 (тридцять) календарних днів з моменту фактичного отримання товару на підставі рахунків постачальника.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано Продукцію за період з 01.01.214р. по 31.07.2014р. на загальну суму 206 740,01 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було частково виконано свої зобов'язання за договором щодо оплати поставленого товару, в зв'язку з чим на час прийняття рішення за відповідачем рахується заборгованість, яка становить 58 247,73 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 29.10.2014 року, яку Відповідач, згідно поштового повідомлення, отримав 04.11.2014 року, однак відповіді Відповідача на претензію у вказаний в претензії строк Позивачем так і не було отримано, сума заборгованості не сплачена.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п.5.2 договору, у випадку прострочення оплати товару понад 7 (сім) робочих днів постачальник вправі нарахувати покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день оплати.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 6 700,84 грн. пені, 5 426,19 грн. інфляційних, 818,19 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги, обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ - МТС» (01024, Київ, вул. Лютеранська, б.15, літ. А, н/п. 17; код ЄДРПОУ 37702357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ЕМ-ЕС-АЙ» (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд.1; код ЄДРПОУ 19344541) 58 247 (п'ятдесят вісім тисяч двісті сорок вісім) грн. 73 коп. заборгованості, 6 700 (шість тисяч сімсот) грн. 84 коп. пені, 818 (вісімсот вісімнадцять) грн. 19 коп., 3% річних, 5 426 (п'ять тисяч чотириста двадцять шість) грн.. 19 коп. інфляційних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.02.2015р.

Суддя І.О.Домнічева