Рішення

від 10.12.2014 по справі 905/1814/14-908/4617/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 32/102/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2014 Справа № 905/1814/14-908/4617/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Мілтон" (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, буд. 14; адреса для листування: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОБО-1" (83004, м. Донецьк, вул. Гаражна, буд. 1; тел. (062) 2661207, (050)3680515)

про стягнення 191481,34 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники

Від позивача: Шкред А.О., довіреність № 8 від 09.12.2014 р.

Від відповідача: не з'явився

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що розгляд господарських справ підсудних господарському суду Донецької області здійснюються господарським судом Запорізької області.

До господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Мілтон" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОБО-1" про стягнення 191481,34 грн., які складаються з 170565,20 грн. основного боргу, 3592,06 грн. - 3% річних, 2722,12 грн. втрат від інфляції та 14601,96 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., протоколом автоматичного розподілу копії матеріалів № 905/1814/14 передано на розгляд судді Колодій Н.А.. та присвоєно справі № 905/1814/14-908/4617/14.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.11.2014 р. прийняті подані матеріали до розгляду, порушено провадження у справі № 905/1814/14-908/4617/14, присвоєно справі номер провадження 32/102/14 з призначенням судового засідання на 10.12.2014 р.

Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Позивач в судовому засіданні 10.12.2014 р. надав заяву, якою зменшив розмір позовних вимоги. Просить суд стягнути з відповідача 171481,34 грн., які складаються з 150565,20 грн. основного боргу, 3592,06 грн. -3% річних, 2722,12 грн. втрат від інфляції та 14601,96 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством (п. 3.10. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

При цьому в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом, в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, приймається судом. Суд розглядає позовні вимоги про стягнення 150565,20 грн. основного боргу, 3592,06 грн. - 3% річних, 2722,12 грн. втрат від інфляції та 14601,96 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 526, 530, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193, 222 Господарського кодексу України та умовами договору поставки № 26 від 11.03.2013 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Ухвала суду від 07.11.2014 р. про порушення провадження по даній справі, яка направлялася на адресу відповідача, не повернута органом зв'язку, тому з урахуванням обставин справи вважається належним виконанням господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 10.12.2014 року за відсутності представника відповідача.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 10.12.2014 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11.03.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Мілтон" (позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОБО-1" (відповідач по справі) було укладено договір поставки № 26 (надалі - договір).

Згідно умов договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити хімічну продукцію в асортименті, кількості та по цінам, викладеним в додатках до договору, які є невід'ємною його частиною. Під додатками до договору розуміються рахунки та видаткові накладні, що надаються позивачем (п. 1.1. договору).

Згідно зі ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим та іншим споживанням Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (обладнання, матеріали тощо).

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як і будь-який інший консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, бо права та відповідні обов'язки виникають для обох сторін договору. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 6.2. договору сторони узгодили, що приймання за кількістю здійснюється відповідно до інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення на товарів народного споживання за кількістю", що затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6.

Приймання за якістю здійснюється відповідно до інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення на товарів народного споживання за якістю", що затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 (пункт договору 6.3.).

Відповідно до п. 3.7 договору передбачено, що датою переходу права власності на продукцію від позивача до відповідача є дата поставки.

Позивач поставив відповідачу продукцію відповідно до договору, на загальну суму 298554,40 грн.., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: № МІ-0000137 від 11.03.2013 р. (на суму 18408,00 грн.), № МІ 0000150 від 13.03.2013 р. (на суму 1970,40 грн.), № МІ - 0000177 від 26.03.2013 р. (на суму 3010,80 грн.), № МІ-0000195 від 03.04.2013 р. (на суму 46692,00 грн.), № МІ - 0000268 від 24.04.2013 р. (на суму 18408,00 грн.), № МІ - 0000283 від 26.04.2013 р. (на суму 6250 грн.), № МІ-0000402 від 11.06.2013 р. (на суму 1800 грн.), № МІ-0000408 від 13.06.2013 р. (на суму 39405,00 грн.), № МІ-0000499 від 12.07.2013 р. (на суму 10700,40 грн.), № МІ-0000500 від 12.07.2013 р. (на суму 35304,90 грн.), № МІ-0000553 від 30.07.2013 р. (на суму 6400,20 грн.), № МІ-0000568 від 05.08.2013 р. (на суму 15735,00 грн.), № МІ-0000588 від 12.08.2013 р. (на суму 11752,20 грн.), № МІ-0000594 від 14.08.2013 р. (на суму 32700,60 грн.), № МІ-0000718 від 26.09.2013 р. (на суму 50016,90 грн.), копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт прийняття продукції відповідачем підтверджується підписаними довіреностями на отримання матеріальних цінностей: ЯПК № 743550 від 11.03.2013 р., ЯПК № 743551 від 23.03.2013 р., ЯПК № 743552 від 03.04.2013 р., ЯПК № 743553 від 01.04.2013 р., ЯПК № 743565 від 03.04.2013 р., ЯПК № 743566 від 24.04.2013 р., ЯПК № 743567 від 12.06.2013 р., ЯПК № 743570 від 12.07.2013 р., ЯПК № 743571 від 30.07.2013 р., ЯПК № 743572/2 від 05.08.2013 р., ЯПК № 743573 від 12.08.2013 р., ЯПК № 743574 від 14.08.2013 р., ЯПК № 743577 від 25.09.2013 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно до п. 5.1. договору, продукція поставляється на умовах відстрочки платежу. Відповідач зобов'язаний здійснити оплату відповідної партії продукції в строк, що не перевищує 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати виписки видаткової накладної .

На виконання умов договору, позивачем були надані відповідачу для сплати продукції рахунки на загальну суму 298554,40 грн., копії долучені до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті продукції виконав частково, внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 150565,20 грн., що підтверджується матеріалами справи.

У зв'язку з цим, позивач на адресу відповідач направив претензію (вих. № 5 від 17.02.2014 р.) з вимогою погасити існуючу заборгованість.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник),який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України ).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений ... кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач відповідно до листа (вих. № 3 від 28.02.2014 р.) зобов'язався виплачувати позивачу щомісяця у період з 20 до 10 числа наступного місяця 20000 грн. в рахунок погашення заборгованості.

Однак відповідач свої зобов'язання за листом (вих. № 3 від 28.02.2014 р.) виконав лише 13.03.2013 р. перерахувавши на рахунок позивача 20000 грн., що підтверджується банківською випискою, інших платежів відповідач не здійснював.

Приймаючи до уваги, що, на момент розгляду справи в суді, відповідач має заборгованість за отриману продукцію в сумі 150565,20 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 150565,20 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи і підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3592,06 грн. - 3% річних та 2722,12 грн. втрат від інфляції

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення 3592,06 грн. - 3% річних та 2722,12 грн. втрат від інфляції є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 14601,96 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Відповідно до п. 7.3. договору, у випадку затримання проведення розрахунку відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано не вірно. Згідно проведеного перерахунку суми пені в судовому засіданні судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню за 182 дня складає 14505,75 грн. В решті вимог щодо стягнення пені слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Таким чином позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Мілтон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОБО-1" про стягнення 150565,20 грн. основного боргу, 3592,06 грн. - 3% річних, 2722,12 грн. втрат від інфляції та 14601,96 грн. пені задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОБО-1" (83004, м. Донецьк, вул. Гаражна, буд. 1; код ЄДРПОУ 32885687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Мілтон" (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, буд. 14; адреса для листування: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, код ЄДРПОУ 38180257) 150565 (сто п'ятдесят тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 20 коп. основного боргу, 3592 (три тисячі п'ятсот дев'яносто дві) грн. 06 коп. - 3% річних, 2722 (дві тисячі сімсот двадцять дві) грн. 12 коп. втрат від інфляції, 14505 (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ять) грн. 75 коп. пені та 3427 (три тисячі чотириста двадцять сім) грн. 69 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "16" грудня 2014 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.