Рішення

від 24.12.2014 по справі 910/22446/14-908/5400/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 32/120/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2014 Справа № 910/22446/14-908/5400/14

За позовом: Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (07442, Київська область, Броварський район, 51-км Санки-Петербурзького шосе)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" (69500, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 3)

про стягнення 39971,82 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

Від позивача: Прокопенко О.В., довіреність № 1017-L від 18.10.2013 р.

Від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Розглядається позовна заява Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" до Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" про стягнення 39971,82 грн., які складаються з 34327,15 грн. основного боргу за договором поставки № 2414 від 14.01.2014 р., 2093,75 грн. втрат від інфляції, 428,80 грн. - 3% річних та 3122,12 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2014 р., на підставі ст. ст. 15, 17 ГПК України, матеріали позовної заяви з доданими до неї документами передано за підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Згідно протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 01.12.2014 р. справу № 910/22446/14-908/5400/14 передано на розгляд судді Колодій Н.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.12.2014 р. справу № 910/22446/14-908/5400/14 прийнято до розгляду суддею Колодій Н.А., справі присвоєно номер провадження 32/120/14, справа призначена до розгляду на 24.12.2014 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та обґрунтовує їх ст. ст. 525, 526, 552, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 224 Господарського кодексу України та умовами договору поставки № 2414 від 14.01.2014 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Ухвала суду від 02.12.2014 р. про порушення провадження по даній справі, яка направлялася на адресу відповідача, не повернута органом зв'язку, тому з урахуванням обставин справи вважається належним виконанням господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 24.12.2014 року за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 24.12.2014 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

14.01.2014 р. між Іноземним підприємством "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (позивач по справі) та Приватним акціонерним товариством "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" (відповідач по справі) було укладено договір поставки № 2414 (надалі - договір).

Згідно умов договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу, а відповідач прийняти та оплатити на умовах і у порядку, визначених договором та додатками до нього, товар в асортименті та за цінами, вказаними у специфікації, яка підписана та скріплена печатками сторін та є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1. договору).

Згідно зі ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим та іншим споживанням Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (обладнання, матеріали тощо).

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як і будь-який інший консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, бо права та відповідні обов'язки виникають для обох сторін договору. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 5.5 договору, здача товару позивачем та його отримання відповідачем по найменуванню та кількості проводиться на підставі товарно-транспортної накладної і тільки відповідно до погодженого сторонами замовлення. Відповідач приймає товар в асортименті та кількості, зазначеними у погодженому сторонами в замовленні.

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходить від позивача до відповідача з моменту фактичної передачі товару (2.3. договору).

Позивач передав відповідачу товар на загальну суму 38048,04 грн., що підтверджується підписаними відповідачем товарно -транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Пунктом 12.2. договору зазначено, що відповідач зобов'язався провести оплату товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 14 днів з дати поставки товару.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті продукції виконав частково, внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 34327,15 грн., що підтверджується матеріалами справи.

У зв'язку з цим, позивач на адресу відповідача надіслав претензію (вих. № 15/7391 від 08.07.2014 р.) з вимогою погасити існуючу заборгованість.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник),який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України ).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений ... кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд вважає, що відповідач необґрунтовано залишив без задоволення вимогу позивача про оплату продукції.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 34327,15 грн., доказів її погашення не надав, то вимога позивача про стягнення 34327,15 грн. основного боргу належить задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлено вимоги про стягнення з боржника суми 2093,75 грн. -інфляційних втрат та 428,80 грн. - 3% річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення 428,80 грн. - 3% річних є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Щодо розрахунку втрат від інфляції грошових коштів, то перевіривши наданий розрахунок, судом встановлено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів позивачем виконаний не вірно. Фактично, стягненню з відповідача підлягає сума в більшому розмірі чим заявлена позивачем. Однак, оскільки судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем заявлено до стягнення 2093,75 грн. втрат від інфляції, то судом позовна вимога в цій частині задовольняється в межах суми, заявленої позивачем.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 3122,12 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Відповідно до п. 8.1 договору, у випадку порушення відповідачем строків оплати товару відповідно п. 4.4.1 договору він сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на момент виникнення боргу, від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що вимога позивача про стягнення 3122,12 грн. пені за неналежне виконання умов договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача про стягнення 39971,82 грн., які складаються 34327,15 грн. основного боргу, 2093,75 грн. втрат від інфляції, 428,80 грн. - 3% річних та 3122,12 грн. пені обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" до Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" про стягнення 39971,82 грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" (69500, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 3, код ЄДРПОУ 30725116) на користь Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (07442, Київська область, Броварський район, 51-км Санки-Петербурзького шосе, код ЄДРПОУ 21651322) 34327 (тридцять чотири тисячі триста двадцять сім) грн. 15 коп. основного боргу, 2093 (дві тисячі дев'яносто три) грн. 75 коп. втрат від інфляції , 428 (чотириста двадцять вісім) грн. 80 коп. - 3% річних, 3122 (три тисячі сто двадцять дві) грн. 12 коп. пені та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України "25" грудня 2014 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.