Рішення

від 04.02.2015 по справі 908/5749/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 10/148/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2015 Справа № 908/5749/14

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Автотрейдінг", м. Лисичанськ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "ІЗОСЕВ", м. Київ

про встановлення сервітуту

Суддя Алейникова Т.Г.

За участю представників сторін :

від позивача - Соборук Ю.Ф., на підставі довіреності № 1 від 30.01.2015 р. ;

від відповідача - не з'явився;

До господарського суду Запорізької області звернулось Приватне підприємство "Автотрейдінг", м. Лисичанськ із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ІЗОСЕВ", м. Київ про встановлення сервітуту.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 15.12.2014 р., справу 908/5749/14 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою господарського суду від 17.12.2014 р. порушено провадження у справі № 10/148/14, її розгляд призначено на 21.01.2015 р.

Представник позивача 21.01.2015 р. у судовому засіданні не з'явився, направив клопотання про відкладення розгляду справи. Суд клопотання прийняв.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив не направив, ніяких клопотань не надав.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, є підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України.

Відтак, виходячи з вищенаведеного суд відклав розгляд справи на 04.02.2015 р.

04.02.2015 р. позивач підтримав свої вимоги, надав письмові уточнення до позовної заяви.

Відповідач в судове засідання 04.02.2015 р. повторно не з'явився, про визнання позову не заявив, письмовий відзив на позовну заяву, а також витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав. Про поважність причин неявки себе особисто або свого уповноваженого представника відповідач суду завчасно не повідомляв.

Згідно п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка відповідача не перешкоджала вирішенню спору, у судовому засіданні 04.02.2015 р., розгляд справи був закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Сіверської міської ради Артемівського району Донецької області від 08 грудня 2004 року № IV/17-364 затверджено проект відведення земельної ділянки Приватному підприємству «АВТОТРЕИДІНГ» (надалі - Позивач) площею 0,8100 га для обслуговування майданчика під розміщення та відвантаження аргілітових глин на території м. Сіверська в районі шляхопроводу «Північний» поруч з вантажним залізничним тупиком станції Сіверськ, зі складу земель промислового призначення, кадастровий номер 1420910400:00:001:0405 та надано в оренду терміном на 5 років з правом викупу на будь-якому етапі оренди.

На підставі зазначеного рішення Сіверської міської ради 09.02.2006 року було укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1420910400:00:001:0405), зареєстрованого в Артемівському райвідділі ДРФ ДП «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.02.2006 за №040614800001.

Рішенням Сіверської міської ради Донецької області №6/4-76 від 08.02.2011 року продовжено на п'ять років дію договору оренди земельної ділянки від 09.02.2006 р. за №040614800001. На виконання зазначеного рішення між Позивачем та Сіверською міською радою було укладено договір про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 09.02.2006р. Позивач здійснює свою господарську діяльність в галузі видобування корисних копали, а саме аргілітових глин та користується орендованою земельною ділянкою з метою складання, накопичення та подальшого відвантаження на залізничний транспорт аргілітових глин, що видобуваються.

Рішенням Сіверської міської ради Донецької області від 03 березня 2006 року № IV/26-553 затверджено технічну документацію з землевідведення та передано Закритому акціонерному товариству «ІЗОСЕВ» (правонаступником прав та обов'язків якого є Приватне акціонерне товариство «ІЗОСЕВ») (надалі за текстом - Відповідач) в оренду, строком на 49 років, земельні ділянки загальною площею 25,4491 га, для обслуговування об'єктів промислового призначення, а саме:

- адміністративно битовий комбінат кад. №1420910400:00:001:0853 площею 0,8110 га;

- проммайданчик виробничих будівель кад. №1420910400:00:001:0147 площею 21,4700 га;

- цех СОМ с. Рудник кад. №1420910400:00:001:0854 площею 1,6651 га;

- котельна промислова кад. №1420910400:00:001:0212 площею 1,5030 га.

Судом було встановлено, що у п. 1.4. зазначеного рішення Відповідачу встановлено обмеження в користуванні земельною ділянкою площею 0,0120 га, де розташовано переїзд залізничних колій Відповідача, для здійснення технологічного проїзду автомобільним транспортом до площадки накопичення та відвантаження аргілітових глин Позивача, шляхом заборони демонтажу переїзду, та створення перешкод в користуванні переїздом автомобільним транспортом власника площадки, на термін дії договору оренди.

Зазначене рішення було прийнятне внаслідок того, що земельна ділянка, (кадастровий номер 1420910400:00:001:0405) з усіх сторін оточена іншими земельними ділянками та залізничною колією, що ускладнює вільне потрапляння до неї та використання за цільовим признанням. Єдиний прохід до орендованої ділянки від дороги загального користування можливий лише через ділянку, яку використовує Відповідач. При цьому на земельній ділянці Відповідача розміщені залізничні колії, перетин яких здійснюється в місці технологічного проїзду залізничних колій.

Як стверджує позивач, починаючи від дати отримання в оренду земельної ділянки (кад. №1420910400:00:001:0147) Відповідач всіляко ухилявся від виконання умов п. 1.4. Рішення Сіверської міської ради Донецької області № IV/26-553 від 03 березня 2006 року та створював перешкоди Позивачу в користуванні технологічним проїздом до орендованої земельної ділянки шляхом встановлення на технологічному переїзді залізничних колій власного автомобільного транспорту або залізобетонних блоків.

15 березня 2007 року Позивач звернувся до Артемівського районного відділу земельних ресурсів Донецького обласного головного управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах із заявою про встановлення на користь Позивача земельного сервітуту на право проїзду транспортних засобів останнього.

Матеріалами справи доведено, що рішенням Артемівського районного відділу земельних ресурсів від 22 березня 2007 року за №245/03 рекомендовано після досягнення домовленості між підприємствами щодо обладнання та обслуговування залізничного переїзду, встановити земельних сервітут шляхом укладання та державної реєстрації договору сервітуту.

Як пояснив суду позивач, він іншим способом не може задовольнити потреби (проїзду) до орендованої земельної ділянки, інакше, як шляхом встановлення земельного сервітуту. В зв'язку з чим, Позивач звертався в письмовій формі з пропозицією до Відповідача встановити земельний сервітут для забезпечення проходу та проїзду автотранспортом на територію його земельної ділянки через земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні Відповідача. Проте, Відповідач на запропонованих умовах в добровільному порядку укласти договір земельного сервітуту не погодився.

Поняття, зміст та підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначені главою 32 ЦК України (статті 401 - 406) та главою 16 ЗК України (статті 98 - 102).

Статтею 401 ЦК України визначено поняття користування чужим майном: право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Таким чином, для встановлення особі земельного сервітуту необхідна сукупність двох умов:

- потреби зазначеної особи не можуть бути задоволені іншим способом (ст. 401 ЦК України);

- ця особа повинна бути власником (володільцем) сусідньої земельної ділянки (ст. 401 ЦК України та ст.100 ЗК України).

Стаття 403 ЦК України визначає, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Відповідно до норм ст. 401 ЦК України та ст. 100 ЗК України сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки.

Стаття 404 ЦК України встановлює право особи вимагати надання сервітуту і від власника (володільця) іншої земельної ділянки -у разі необхідності.

Таким чином, в першу чергу такі вимоги пред'являються власникові (володільцеві) саме сусідньої земельної ділянки, а у разі необхідності (наприклад, коли прохід або проїзд до шляхів загального користування йде через декілька земельних ділянок) - і власникам (володільцям) інших земельних ділянок.

Виходячи зі змісту ст., ст.106 - 109 ЗК України необхідною ознакою сусідніх земельних ділянок є наявність спільної межі між ними.

Стаття 98 ЗК України, яка є спеціальною нормою права щодо земельних відносин, розкриває зміст права земельного сервітуту, а саме: право земельного сервітуту -це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Стаття 99 ЗКУ встановлює, які види права земельного сервітуту власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати.

Порядок встановлення земельних сервітутів регулюється ст. 100 ЗК України, а саме: сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Стаття 100 ЗК України передбачає, що земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

За таких обставин, право земельного сервітуту характеризується певними рисами:

по-перше: відносини сервітуту передбачають наявність двох земельних ділянок, необов'язково суміжних;

по-друге: обслуговування однієї ділянки іншою відбувається не безсистемно, а в межах прав, які надані власникові/користувачеві панівної земельної ділянки щодо користування обслуговуючою земельною ділянкою.

Існує два види сервітутів -земельні (реальні) та особисті (персональні). Земельний сервітут обов'язково пов'язаний із існуванням двох земельних ділянок, а особистий належить конкретно визначеній особі, (як і зазначено в ЦК України і ЗК України) і не пов'язаний із певною ділянкою чи речами.

Отже, встановлення позивачу права безоплатного земельного сервітуту, передбачає наявну у його володінні/користуванні земельну ділянку. А встановлення особистого сервітуту передбачає конкретну особу.

Крім того, за загальними правилами, встановленими ст.ст. 401, 402 ЦК України встановлення земельного сервітуту є обтяженням земельної ділянки, щодо якої встановлюється сервітут та таке обтяження можливе лише у випадку, якщо потреби заінтересованої особи не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно з п., п. 2.33 і 2.34 постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" відповідно до частини першої статті 402 ЦК України та частини першої статті 100 ЗК України суд може винести рішення про встановлення сервітуту, умови якого визначаються судом з урахуванням обставин справи.

У відповідності з частиною третьою статті 402 ЦК України спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі не досягнення домовленості про встановлення сервітуту та його умови.

У зв'язку з цим господарським судам необхідно враховувати, що обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), господарським судам слід відмовляти у задоволенні відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у такої особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб.

Під час розгляду справи у спорі про встановлення земельного сервітуту господарським судам належить з'ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно. Не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту, якщо судом визначено, що неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача.

В судовому засіданні позивач надав письмові уточнення до позовної заяви, в яких уточнює свої позовні вимоги, а саме просить суд лише про встановлення сервітуту - право проїзду автомобільним транспортом Позивача по наявному технологічному проїзду через земельну ділянку кадастровий номер №1420910400:00:001:0147 до площадки накопичення та відвантаження аргілітових глин Позивача, розташованій на земельній ділянці кадастровий №1420910400:00:001:0405.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах наявні правові підстави для встановлення земельного сервітуту - право проїзду автомобільним транспортом Позивача по наявному технологічному проїзду через земельну ділянку кадастровий номер №1420910400:00:001:0147 до площадки накопичення та відвантаження аргілітових глин Позивача, розташованій на земельній ділянці кадастровий №1420910400:00:001:0405.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень. Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є документально підтвердженими, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються повністю на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Автотрейдінг", м. Лисичанськ до Приватного акціонерного товариства "ІЗОСЕВ", м. Київ задовольнити повністю.

Встановити земельний сервітут - право проїзду автомобільним транспортом позивача по наявному технологічному проїзду через земельну ділянку кадастровий номер №1420910400:00:001:0147 до площадки накопичення та відвантаження аргілітових глин позивача, розташованій на земельній ділянці кадастровий №1420910400:00:001:0405.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ІЗОСЕВ" (04071, м. Київ, вул. Межигірська, 37, кв. 1 ЄДРПОУ 31354250) на користь Приватне підприємство «АВТОТРЕИДІНГ» ( 93107, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Орджонікідзе, 126, ЄДРПОУ 31261360) 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Суддя Т. Г. Алейникова

Повне рішення оформлено і підписано 06.02.2015 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.