Рішення

від 04.02.2015 по справі 908/6032/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 18/157/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2015 Справа № 908/6032/14

за позовом державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» (87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 99)

до відповідача: Державної фітосанітарної інспекції Донецької області (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Доменна, 56)

про стягнення 6314,13 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Ладан О.М., довіреність № 01-10/33 від 27 січня 2015 року, паспорт серії МЕ № 834534 від 20.11.2007 р.;

від відповідача : не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 22.12.2014 року надійшов позов державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» до відповідача Державної фітосанітарної інспекції Донецької області про стягнення 11950,08 грн. заборгованості за договором на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням орендованих приміщень. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на ст.ст. 193, 197 ГК України, ст.ст. 526, 527, 610-612, 625, 629, 903 ЦК України та мотивував позов неповною та невчасною сплатою відповідачем витрат за утримання, експлуатацію, розміщення, ремонт і обслуговування будівлі по пр. Адмірала Луніна, 99, м. Маріуполь, Донецька область, пропорційно займаній площі.

Ухвалою суду від 23.12.2014 року порушено провадження у справі № 908/6032/14. Справі присвоєно номер провадження 18/157/14, судове засідання призначене на 04 лютого 2015 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за наявними в ній матеріалами та закінчений 04.02.2015 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судовому засіданні 04.02.2015 р. надав заяву № 18/18 від 27.01.2015 р. про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з Державної фітосанітарної інспекції Донецької області на свою користь заборгованість в сумі 6314,13 грн. (5294,60 грн. - основного боргу, 489,85 грн. - пені в розмірі 2 об. ст. НБУ, 56,27 грн. - 3% річних, 473,41 грн. - інфляції) та судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Судом заяву про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду та залучено до матеріалів справи. Отже, судом розглядаються вимоги про стягнення з Державної фітосанітарної інспекції Донецької області на користь позивача 5294,60 грн. основного боргу, 489,85 грн. пені, 56,27 грн. 3% річних, 473,41 грн. інфляційних втрат.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав зменшені позовні вимоги з підстав, викладених у позові та заяві про зменшення позовних вимог, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання свого представника не направив. До господарського суду від відповідача надійшов 03.02.2015 року електронною поштою та 04.02.2015 року поштовим обігом відзив на позовну заяву, в якому вказується, що позов відповідач визнає в частині стягнення суми заборгованості 5294,60 грн., в іншій частині позову просить відмовити та просить розглядати справу за відсутності відповідача.

Суд прийняв до уваги зазначене у відзиві та дійшов висновку про можливість розгляду спору за відсутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт» (Балансоутримувач, позивач) та Державною фітосанітарною інспекцією Донецької області (Орендар, відповідач) 31.01.2014 р. укладено договір № 35-16/03/14 на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням орендованих приміщень (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору балансоутримувач забезпечує обслуговування (прибирання приміщень загального користування та прибудинкової території, охорона приміщення, вивіз відходів, надання комунальних послуг), експлуатацію та ремонт будівлі КПП-1, що знаходиться за адресою: пр. Адм. Луніна, 99, м. Маріуполь, Донецька область 87500 (надалі - Будівля), загальною площею 1392,4 м 2 , а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Орендар користується приміщенням загальною площею 42,90 кв.м., на другому поверсі Будівлі, з метою розміщення офісу (п.п. 1.2., 1.3. договору).

Згідно п. 1.4. договору орендар бере на себе обов'язок відшкодовувати витрати балансоутримувача пов'язані зі сплатою податку на земельну ділянку, на якій розташована будівля, прибиранням приміщень загального користування та прибудинкової території, вивозу відходів, що утворюються в процесі діяльності орендаря, охороною приміщень будівлі, що здійснюється відділом внутрішньої охорони порту - пропорційно до займаної орендарем площі у будівлі, витрати пов'язані з тепло, водо, електрозабезпеченням орендованого приміщення та прийманню стоків.

Відповідно до п. п. 2.1. - 2.3. договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата наданих послуг здійснюється орендарем на підставі рахунків, що виставляються балансоутримувачем не пізніше десяти календарних днів з дня отримання включно. Виставлення рахунка здійснюється балансоутримувачем на підставі актів виконаних робіт, які складаються сторонами щомісячно.

Розрахунок витрат балансоутримувача, пов'язаних з прибиранням приміщень загального користування та прибудинкової території, вивозу відходів, що утворюються в процесі діяльності орендаря, охороною приміщень будівлі, що здійснюється відділом внутрішньої охорони порту, проводиться балансоутримувачем на підставі показників, що їх зумовлюють (витрати на обслуговуючий персонал, допоміжні засоби тощо) - пропорційно до займаної орендарем площі (п. 2.5. договору).

На підставі підписаних позивачем та відповідачем актів виставлені рахунки № 3332 від 30.04.2014 р. на суму 1848,48 грн., № 4228 від 31.05.2014 р. на суму 1289,21 грн., № 5188 від 30.06.2014 р. на суму 1401,94 грн., № 5936 від 31.07.2014 р. на суму 1446,66 грн., № 6720 від 31.08.2014 р. на суму 1433,16 грн., № 7818 від 30.09.2014 р. на суму 1466,58 грн., № 8658 від 31.10.2014 р. на суму 1658,95 грн., № 9363 від 30.11.2014 р. на суму 3046,85 грн., № 10024 від 16.12.2014 р. на суму 3072,95 грн. Всього на суму 16664,78 грн.

З приводу не вчасної сплати вказаних рахунків позивачем на адресу відповідача 03.06.2014 р. та 02.07.2014 р., відповідно, надіслані претензії № 39/П від 30.05.2014 р. та № 49/П від 27.06.2014 р. Претензії відповідачем отримані, розглянуті, 11.06.2014 р. та 29.07.2014 р., відповідно, надані відповіді 03.06.2014 № 01-12/587 та 18.07.2014 р. № 01-12/760.

В результаті вжитих дій за спірний період відповідачем частково оплачено надані послуги на суму 11370,18 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наданими до матеріалів справи (а.с. 57-61, 99-109).

На день прийняття рішення у справі заборгованість за надані послуги за період з квітня 2014 р. по грудень 2014 р. становить 5294,60 грн.

Факт наявності заборгованості у розмірі 5294,60 грн. підтверджується матеріалами справи, в тому числі підписаними обома сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2014 р.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Приписами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 5294,60 грн. основного боргу за період з квітня 2014 р. по грудень 2014 р. обґрунтована та задовольняється судом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За порушення виконання відповідачем умов договору позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 56,27 грн. за період з 25.05.2014 р. по 22.01.2015 р. та 473,41 грн. інфляційних втрат за період з червня 2014 р. по грудень 2014 р. Крім того позивач просив стягнути 489,85 грн. пені за період прострочення з 25.05.2014 р. по 22.01.2015 р.

Згідно з п. 5.1 договору відповідач несе відповідальність за несвоєчасне внесення плати за цим договором - у розмірі суми боргу, скоригованого на індекс інфляції за час прострочення (враховуючи день погашення зобов'язання), 3% річних від простроченої суми, пені у розмірі подвійної ставки НБУ (що діяла на момент виникнення зобов'язання) - за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних за період прострочення з 25.05.2014 р. по 22.01.2015 р. та інфляційних втрат за період з червня 2014 р. по грудень 2014 р. суд визнав виконаним вірно, а вимоги про стягнення 56,27 грн. 3% річних та 473,41 грн. інфляційних втрат такими, що підлягають задоволенню.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 489,85 грн. є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 489,85 грн. за період з 25.05.2014 року по 22.01.2015 року судом задовольняється.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державної фітосанітарної інспекції Донецької області (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Доменна, 56, код ЄДРПОУ 38531521) на користь державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» (87510, Донецька область, м. Маріуполь, просп. Адмірала Луніна, 99, код ЄДРПОУ 01125755, п/р 2600800016056 у ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» філія в м. Маріуполь, код банку 335957) 5294,60 грн. (п'ять тисяч двісті дев'яносто чотири грн. 60 коп.) основного боргу, 489,85 грн. (чотириста вісімдесят дев'ять грн. 85 коп.) пені, 56,27 грн. (п'ятдесят шість грн. 27 коп.) 3% річних, 473,41 грн. (чотириста сімдесят три грн. 41 коп.) інфляційних витрат, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 09 лютого 2015 р.