Рішення

від 03.02.2015 по справі 922/13/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р.Справа № 922/13/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" с. П'ятигірське до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм", м.Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача - Рождественська І.В. (дов. № 01/КБ/Ю від 02.01.2015 року);

від відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 51227,59 грн., з яких сума основного боргу у розмірі 45000,00 грн., 3% річних у розмірі - 6227,59 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки № 28/04 11-133/КБ-Ю від 28.04.2011 року у частині повного та своєчасного виконання зобов'язань.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 січня 2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 20 січня 2015 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 20.01.2015 року на 03.02.2015 року.

Представник позивача в судове засідання 03.02.2015 року з`явився, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 03.02.2015 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про вручення.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.02.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 28.04.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм" (відповідач) було укладено договір поставки № 28/04 11-133/КБ-10, у відповідності до умов якого відповідач зобов`язується поставити та передати у власність позивача товар, а позивач зобов`язується прийняти цей товар і здійснити його оплату.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна одиниці та загальна кількість товару визначається специфікацією, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом. 4.3 договору сторони узгодили, що розрахунки за товар здійснюються на умовах 100% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів позивачем на розрахунковий рахунок відповідача.

Відповідно до п. 3.4 договору строк поставки товару становить до 14 травня 2011 року включно після отримання передплати.

Позивачем на виконання умов вищезазначеного договору було здійснено відповідачу передплату в сумі 237900,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1901898059 від 05.05.2011 року(а.с. 23).

За твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання за договором щодо поставки товару, в строк передбачений п. 3.4 договору поставки № 28/04 11-133/КБ-10 від 28.04.11 року, не виконав.

Тому позивачем 25.05.2011 року було направлено на адресу відповідача вимогу за вих. № 729 (а.с. 17) про повернення грошових коштів у сумі 237900,00 грн., перерахованих позивачем в якості передплати.

Відповідач частково здійснив повернення коштів, сплачених позивачем в сумі 192900,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача в яких зазначена підстава повернення коштів згідно листа № 729 від 25.05.2011 року.

Також, як стверджує позивач 25.09.2014 року ним було направлено на адресу відповідача повідомлення - вимогу про повернення грошових коштів в сумі 45000,00 грн. (за вих. № 763, а.с. 18).

Відповідач відповіді на вимогу не надав, передплату позивачу в сумі 45000,00 грн. не повернув, що і стало підставою останньому для звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги те, що факт перерахування коштів позивачем підтверджується належними доказами, а саме платіжним дорученням № 1901898059 від 05.05.2011 року, враховуючи те, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки продукції в повному обсязі, чим суттєво порушив умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача передплати в сумі 45000,00 грн., які було перераховано відповідачу в якості авансу правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 6227,59 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем 25.05.2011 року було направлено на адресу відповідача претензію відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, яку слід вважати вимогою про повернення основного боргу з відповідними нарахуваннями.

Отже, у відповідності із положеннями ч.2 ст.530 ЦК України у семиденний строк з дня отримання претензії у відповідача виникло зобов'язання по сплаті позивачу грошових коштів.

З огляду на дату відправлення претензії відповідачу (25.05.2011 року) та враховуючи поштовий перебіг встановлений у відповідності до п.п.4.1.4 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. „Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" у кількості 5 днів, строк виконання зобов'язання щодо повернення коштів, відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України, є таким, що настав 07.06.2011 року.

Проте, у встановлений законодавством строк відповідачем не було повернуто позивачу суму попередньої оплати за непоставлений товар. Як вбачається з банківських виписок відповідачем було отримано лист № 729 від 25.05.23011 року та здіснено повернення коштів із призначенням платежу: згідно листа №729 від 25.05.2011 року (а.с. 24-67).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність нарахування на суму заборгованості трьох відсотків річних у розмірі 6051,61 грн. за період з 07.06.2011 року по 24.11.2014 року.

Щодо стягнення трьох відсотків річних в сумі 175,98 грн. за період з 29.05.2011 року по 06.06.2011 року, суд відмовляє в їх задоволенні як безпідставно нарахованих.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, з відповідача підлягає стягненню 1820,72 грн. судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм" (61057, м. Харків, вул. Римарська, 16, кв. 12, р/р 26005000063405 в ПАТ "Себ Банк", МФО 300175, код ЄДРПОУ 34862614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" (64252, Харківська область, Балаклійський район, с. П`ятигірське, вул. Першотравнева, 1, р/р 26009962496929 у філії ПАТ "Пумб" м. Донецьк, МФО 343851, код ЄДРПОУ 30773272) 45000,00 грн. суми передплати за товар за договором № 28/04 11-133/КБ-Ю від 28.04.2011 року, 6051,61 грн. 3% річних, 1820,72 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті стягнення 3% річних у розмірі 175,98 грн. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 09.02.2015 р.

Суддя О.О. Ємельянова