Рішення

від 09.02.2015 по справі 904/139/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.02.15р. Справа № 904/139/15

За позовом Приватного підприємства "Будівник Кривбасу" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

до Відділу освіти Апостолівської районної державної адміністрації (м. Апостолове, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором підряду № 92 по реконструкції частини Апостолівської загальноосвітньої школи № 3 для розміщення будинку дитячої творчості по вул. Визволення, 30 в м. Апостолове Дніпропетровської області від 06.11.2013 в загальному розмірі 714 521 грн. 03 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Ширинов М.Ф. - представник (довіреність № вих.8 від 10.02.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Будівник Кривбасу" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Відділу освіти Апостолівської районної державної адміністрації (далі-відповідач) заборгованість за договором підряду № 92 по реконструкції частини Апостолівської загальноосвітньої школи № 3 для розміщення будинку дитячої творчості по вул. Визволення, 30 в м. Апостолове Дніпропетровської області від 06.11.2013 в загальному розмірі 714 521 грн. 03 коп.

Сума позову складається з наступних сум:

- 586 875 грн. 60 коп. - основний борг;

- 16 139 грн. 07 коп. - 3% річних;

- 111 506 грн. 36 коп. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором підряду № 92 по реконструкції частини Апостолівської загальноосвітньої школи № 3 для розміщення будинку дитячої творчості по вул. Визволення, 30 в м. Апостолове Дніпропетровської області від 06.11.2013 в частині повної та своєчасної оплати виконаної позивачем роботи, що була прийнята відповідачем відповідно до акту № 43 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року, та, відповідно, наявністю боргу у сумі 586 875 грн. 60 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 16 139 грн. 07 коп., втрати від інфляції у сумі 111 506 грн. 36 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 03.02.2015.

У судове засідання 03.02.2015 представник відповідача не з'явився, при цьому надіслав клопотання про розгляд справи без участі його представника, у зв'язку з відсутністю коштів на відрядження. Клопотання задоволено судом.

Крім того, відповідач надіслав відзив на позов, в якому визнав наявність заборгованості за договором підряду № 92 по реконструкції частини Апостолівської загальноосвітньої школи № 3 для розміщення будинку дитячої творчості по вул. Визволення, 30 в м.Апостолове Дніпропетровської області від 06.11.2013 в сумі 586 875 грн. 60 коп., у задоволенні вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 16 139 грн. 07 коп. та інфляційних втрат в сумі 111 506 грн. 36 коп. відповідач просить суд відмовити, у зв'язку з тим, що в районному бюджеті на 2015 рік були передбачені кошти на погашення кредиторської заборгованості за виконані роботи по об'єму лише в сумі 586 875 грн. 60 коп.

Так, ухвалою суду від 03.02.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 10.02.2015, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

У судовому засіданні 10.02.2015 представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 10.02.2015 не з'явився, при цьому, судом враховано, що ухвалою суду від 03.02.2015 явку у судове засідання представника відповідача судом залишено на розсуд сторони, а також судом прийнято до уваги клопотання відповідача (а.с.50), в якому він просив суд розглянути справу без його присутності, у зв'язку з відсутністю коштів на відрядження.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 06.11.2013 між Приватним підприємством "Будівник Кривбасу" (далі-підрядник, позивач) та Відділом освіти Апостолівської районної державної адміністрації (далі-замовник, відповідач) було укладено договір підряду № 92 по реконструкції частини Апостолівської загальноосвітньої школи № 3 для розміщення будинку дитячої творчості по вул. Визволення, 30 в м. Апостолове Дніпропетровської області (далі-договір) (а.с.10-13), відповідно до умов якого підрядник зобов'язався виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи по реконструкції частини Апостолівської загальноосвітньої школи № 3 для розміщення будинку дитячої творчості по вул. Визволення, 30 в м. Апостолове Дніпропетровської області, а замовник зобов'язався надати підряднику фронт робіт, прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх (пункт 1.1. договору).

Строк виконання робіт з дня підписання договору до 31.12.2013. Підрядник може забезпечити дострокове завершення виконаних робіт і здачу їх замовнику (пункти 1.2., 1.3. договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 та до повного виконання зобов'язань по договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (пункти 13.1. та 13.2. договору).

Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та затрати) за грудень 2013 року, всього вартість будівельних робіт з ПДВ складає 586 875 грн. 60 коп. (а.с.29).

На виконання умов договору у грудні 2013 року позивачем були виконані будівельні роботи у відповідності з будівельними нормами та правилами.

Приймання-передача закінчених робіт оформлюється актами виконаних робіт Ф КБ-2в (пункт 9.1. договору).

Згідно пункту 8.2. та 8.3. договору розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися на підставі акту виконаних робіт. Замовник зобов'язаний підписати подані підрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 5 днів з дня одержання.

Виконані позивачем роботи були прийняті відповідачем без зауважень, що підтверджується актом № 43 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року, що підписаний позивачем та відповідачем (а.с.30-43).

Відповідно до пунктів 2.1., 2.3., 2.4. договору, вартість робіт, доручених до виконання підряднику, складає 489 063 грн. 00 коп., крім того ПДВ 20% - 97 812 грн. 60 коп., всього з ПДВ - 586 875 грн. 60 коп.

Замовник зобов'язався згідно Постанови КМУ від 09.10.2006 № 1401 "Питання попередньої оплати товарів, робіт та послуг, що закуповуються за державні кошти" здійснити перерахування підряднику попередньої оплати на проведення поточного ремонту у розмірі 30% від їх вартості.

Оплата вартості робіт за договором виконується замовником поетапно в наступному порядку:

- 1-й етап: Замовник перераховує на поточний банківський рахунок підрядника попередню оплату, необхідну для проведення поточного ремонту, у розмірі - 30% від загальної вартості (176 062 грн. 68 коп. з ПДВ);

- 2-й етап: остаточна оплата дійсного договору, виконується замовником на розрахунковий банківський рахунок підрядника на протязі 10-ти календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт на підставі виставлених рахунків-фактур на оплату.

Так, у строки, визначені пунктами 2.3. та 2.4. договору, оплата виконаних позивачем робіт з реконструкції частини Апостолівської загальноосвітньої школи № 3 для розміщення будинку дитячої творчості по вул. Визволення, 30 в м. Апостолове Дніпропетровської області відповідачем здійснена не була, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 586 875 грн. 60 коп. Так, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо вчасної оплати виконаних будівельних робіт, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 586 875 грн. 60 коп., що і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

Так, позивачем та відповідачем у пункті 2.1. договору було визначено, що загальна сума договору складає 586 875 грн. 60 коп. з ПДВ.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

У пункті 9.1. договору сторонами узгоджено, що приймання-передача закінчених робіт оформлюється актами виконаних робіт Ф КБ-2в.

З урахуванням вказаного пункту договору позивачем та відповідачем було підписано акт № 43 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року, згідно якого виконавцем були проведені роботи обумовлені пунктом 1.1. договору; загальна вартість робіт з ПДВ - 586 875 грн. 60 коп.

Отже, позивач виконав роботи, а відповідач їх прийняв на загальну суму 586 875 грн. 60 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року, який підписаний та скріплений печатками сторін.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо заперечень відповідача стосовно строку та якості виконання робіт. А також, з вищезазначеного акту вбачається, що акт підписаний без заперечень. Позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за договором.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Так, згідно пункту 2.4. договору оплата вартості робіт за договором виконується замовником поетапно в наступному порядку:

- 1-й етап: Замовник перераховує на поточний банківський рахунок підрядника попередню оплату, необхідну для проведення поточного ремонту, у розмірі - 30% від загальної вартості (176 062 грн. 68 коп. з ПДВ);

- 2-й етап: остаточна оплата дійсного договору, виконується замовником на розрахунковий банківський рахунок підрядника на протязі 10-ти календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт на підставі виставлених рахунків-фактур на оплату.

Враховуючи положення вказаних пунктів договору, позивачем було виставлено:

- Рахунок № 66 від 06.11.2013 на суму 176 062 грн. 68 коп. на попередню оплату на придбання матеріалів для виконання робіт "Реконструкція частини Апостолівської загальноосвітньої школи № 3 для розміщення будинку дитячої творчості по вул. Визволення, 30 в м. Апостолове Дніпропетровської області"; рахунок отриманий відповідачем 12.11.2013, про що мається відмітка відповідача на акті;

- Рахунок № 76 від 09.12.2013 на суму 410 812 грн. 92 коп. за виконання робіт по "Реконструкції частини Апостолівської загальноосвітньої школи № 3 для розміщення будинку дитячої творчості по вул. Визволення, 30 в м. Апостолове Дніпропетровської області ", згідно акту № 43 за грудень 2013 року; рахунок отриманий відповідачем 10.12.2013, про що мається відмітка відповідача на акті.

В порушення умов пунктів 2.3. та 2.4. договору та вище вказаних положень закону, відповідачем не була проведена попередня оплата у вказані в договорі строки, а також не була оплачена прийнята за актом робота, згідно виставлених та отриманих відповідачем рахунків.

Крім того, в матеріалах справи містяться двосторонні акт звірки розрахунків, підписані позивачем та відповідачем, в яких зазначено, що сальдо на 01.01.2014 та 30.01.2015, відповідно, - 586 875 грн. 00 коп.

Крім того, у відзиві на позов відповідач визнав наявність боргу в сумі 586 875 грн. 00 коп. перед позивачем.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пунктів 2.3. та 2.4. договору, строк оплати виконаних позивачем будівельних робіт на суму 586 875 грн. 60 коп. є таким, що настав.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 586 875 грн. 60 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, крім того, визнаний у відзиві на позов відповідачем, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 586 875 грн. 60 коп. визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем будівельних робіт у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були розраховані інфляційні втрати в сумі 111 506 грн. 36 коп. та 3% річних в сумі 16 139 грн. 07 коп., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

За змістом частини 3 пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.

Згідно пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що розрахунок здійснений за періодом прострочення з 01.01.2014 по 01.01.2015, який не виходить за межі визначеного судом періоду прострочення, з урахуванням пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а отже визнається судом таким, що відповідає вимогам чинного законодавства в частині порядку його проведення.

При цьому, після власного розрахунку інфляційних втрат в межах зазначеного позивачем періоду прострочення з 01.01.2014 по 01.01.2015 судом визначена сума, яка є більшою ніж заявлена позивачем, а отже суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 111 506 грн. 36 коп., що визначена позивачем у позові (є граничною для суду).

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України прокурор нарахував та просить суд стягнути 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 16 139 грн. 07 коп.

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем, та встановлено, що розрахунок здійснений за періодом прострочення з 01.02.2014 по 01.01.2015, який не виходить за межі визначеного судом періоду прострочення, а отже визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства в частині порядку його проведення.

При цьому, після власного розрахунку 3% річних в межах зазначеного позивачем періоду прострочення з 01.02.2014 по 01.01.2015 судом визначена сума, яка є більшою ніж заявлена позивачем, а отже суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача щодо стягнення 3% річних в сумі 16 139 грн. 07 коп., що визначена позивачем у позові (є граничною для суду).

З огляду на все вищенаведене, заявлені позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача у відзиві на позов на те, що у районному бюджеті на 2015 рік не були передбачені кошти на погашення інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку з чим в задоволенні вказаних вимог слід відмовити, не можуть братися судом до уваги, з огляду на наступне.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

При цьому, суд відзначає, що на підставі укладеного договору між сторонами виникли господарські відносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Так, статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Між тим, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, щодо відповідальності за порушення зобов'язань.

Також слід зазначити, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (пункт 2.1 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата з 1 січня 2015 року становить 1 218 грн. 00 коп. При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 14 290 грн. 43 коп. згідно з платіжним дорученням № 139 від 06.01.2015 замість 14 290 грн. 42 коп. (2% ціни позову).

Таким чином, при звернені з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 0 грн. 01 коп. (14 290, 43 грн. - 14 290, 42 грн.).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, з державного бюджету України підлягає поверненню позивачу надмірно сплачений судовий збір в розмірі 0 грн. 01 коп.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача у розмірі 14 290 грн. 42 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Відділу освіти Апостолівської районної державної адміністрації (53802, Дніпропетровська область, м. Апостолове, вул. Визволення, 31-А; ідентифікаційний код 02142394) на користь Приватного підприємства "Будівник Кривбасу" (50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Косіора, 66-А; ідентифікаційний код 30260057) - 586 875 грн. 60 коп. основного боргу, 111 506 грн. 36 коп. - інфляційних втрат, 16 139 грн. 07 коп. - 3% річних, 14 290 грн. 42 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути Приватному підприємству "Будівник Кривбасу" (50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Косіора, 66-А; ідентифікаційний код 30260057) надмірно сплачений судовий збір у сумі 0 грн. 01 коп., перерахований згідно платіжного доручення № 139 від 06.01.2015, що знаходиться в матеріалах справи.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко