Рішення

від 03.02.2015 по справі 914/4091/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2015 р. Справа № 914/4091/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ» (м. Київ)

до відповідача: Приватного підприємства «Науково-Виробниче Підприємство «Леоком» (м. Львів)

про: стягнення суми основного боргу в розмірі 11030,00 грн., пені у розмірі 916,01 грн., 3% річних у розмірі 277,23 грн., інфляційних втрат у розмірі 2144,73 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Пшеничній В.С.

Представники:

від позивача: Не з'явився.

від відповідача: Дмитренко А.М. - довіреність №0101/1 від 01.01.2014 року.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ» (м. Київ) до Приватного підприємства «Науково-Виробниче Підприємство «Леоком» (м. Львів) про стягнення суми основного боргу в розмірі 11030,00 грн., пені у розмірі 916,01 грн., 3% річних у розмірі 277,23 грн., інфляційних втрат у розмірі 2144,73 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.11.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 02.12.2014 року. Ухвалою суду від 02.12.2014 року розгляд справи відкладено до 10.12.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника позивача. Ухвалою суду від 10.12.2014 року розгляд справи відкладено до 16.12.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника позивача. Ухвалою суду від 16.12.2014 року розгляд справи відкладено до 26.12.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника позивача. Ухвалою суду від 26.12.2014 року розгляд справи відкладено до 06.01.2015 року, у зв'язку з відсутністю представника позивача. Ухвалою суду від 06.01.2015 року розгляд справи відкладено до 13.01.2015 року, у зв'язку з відсутністю представника позивача. Ухвалою суду від 13.01.2015 року розгляд справи відкладено до 22.01.2015 року, у зв'язку з відсутністю представника позивача та для надання доказів. Ухвалою суду від 22.01.2015 року розгляд справи відкладено до 27.01.2015 року, у зв'язку з відсутністю представника позивача. Ухвалою суду від 27.01.2015 року розгляд справи відкладено до 03.02.2015 року, у зв'язку з відсутністю представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.11.2014 року, про відкладення від 02.12.2014 року, 10.12.2014 року, від 16.12.2014 року, від 26.12.2014 року, від 06.01.2015 року, від 13.01.2015 року, від 22.01.2015 року, від 27.01.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр № 69 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 28.01.2015 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

02.12.2014 року за вх.№52173/1414 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

02.12.2014 року за вх.№52237/14 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

02.12.2014 року за вх.№5707/14 позивач подав заяву про забезпечення позову.

09.12.2014 року за вх.№53239/14 позивач подав додаткові пояснення по справі.

09.12.2014 року за вх.№53240/14 позивач подав клопотання по справі.

09.12.2014 року за вх.№53353/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

09.12.2014 року за вх.№5845/14 позивач подав клопотання про зменшення позовних вимог.

12.12.2014 року за вх.№54137/14 позивач подав додаткові пояснення по справі.

12.12.2014 року за вх.№54139/14 позивач подав клопотання по справі.

23.12.2014 року за вх.№55755/14 позивач подав клопотання по справі.

21.01.2015 року за вх.№2327/15 позивач подав клопотання по справі.

21.01.2015 року за вх.№268/15 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд, у зв'язку з оплатою відповідачем 13.01.2015 р. основного боргу, стягнути з відповідача лише 775.03 грн. пені, 2184,44 грн - інфляційних втрат та 278,77 грн. - 3 % річних.

02.02.2015 року за вх. № 5897/15 позивач подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.11.2014 року, про відкладення від 02.12.2014 року, від 10.12.2014 року, від 16.12.2014 року ,від 26.12.2014 року, від 06.01.2015 року, від 13.01.2015 року, від 22.01.2015 року, від 27.01.2015 року не виконав, явку повноважного представника забезпечив.

02.12.2014 року за вх.№52207/14 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

16.12.2014 року за вх.№54441/14 відповідач подав відзив на позовну заяву.

16.12.2014 року за вх.№54495/14 відповідач подав відзив на позовну заяву.

13.01.2015 року за вх.№702/15 відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву.

13.01.2015 року за вх.№86/15 відповідач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

22.01.2015 року за вх.№2513/15 відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву.

27.01.2015 року за вх.№2861/15 відповідач подав доповнення до відзиву, в якому частково заперечив суму уточнених (зменшених) позовних вимог, а саме: він незгоден лише з нарахуванням штрафних санкцій, а саме трьох річних пені та інфляційних, тільки щодо коштів за отриманий товар, відповідно до накладної № 638 від 07 серпня 2013 року.

27.01.2015 року за вх.№2862/15 відповідач подав клопотання по справі.

03.02.2015 року за вх. № 4156/15 відповідач подав пояснення по справі, в яких зазначив, що позовні вимоги щодо накладної № 808 від 25.09.2013 р. в частині стягення пені, інфляційних втрат та 3% річних, не заперечує.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 03.02.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ» (надалі - позивач) та Приватним підприємством "Науково-Виробниче Підприємство "Леоком" (надалі - відповідач) було укладено Договір поставки № 1/01/08/13-П від 01 серпня 2013 р. (надалі - Договір), за яким позивач передав, а відповідач прийняв у власність, товар, який відповідач зобов'язався своєчасно оплатити, у строки і на умовах, визначених Договором. Таким чином, відповідно до Договору, кожна із сторін, уклавши Договір, взяла на себе зобов'язання, а саме: позивач - поставити товар, а відповідач - оплатити його в порядку та на умовах визначених Договором.

Інформація щодо Товару, який був переданий позивачем відповідачу за Договором:

1. Приставка високої чіткості МАG 250 + Кабель HDMI 1.5 Full HD 3D, кількість - 20 одиниць, вартість 560,00 грн., сума 11200,00 грн. (одинадцять тисяч двісті) гривень 00 коп.

2. Стартовий ТV-пакет DIVAN.TV. Акційний, кількість - 50 одиниць, вартість 75,00 грн., сума 3750,00 грн. (три тисячі сімсот п'ятдесят) гривень 00 коп.

Позивач зазначає, що, відповідно до п.2.3 Договору, датою поставки Товару є дата передачі Товару покупцеві та підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної на Товар. У зв'язку з цим, позивачем було належним чином виконано покладене на нього зобов'язання здійснити поставку Товару, доказом чого є видаткові накладні № 638 від 07.08.2013 р. на суму 11200,00 грн. (одинадцять тисяч двісті) гривень 00 коп. та № 808 від 25.09.2013 р. на суму 3750,00 грн. (три тисячі сімсот п'ятдесят) гривень 00 коп., копії яких додаються, і які не містять відміток про некомплектність або дефекти Товару чи упаковки, або про невідповідність його кількості, як це передбачено п.2.6. Договору.

Таким чином, за твердженням позивача, загальна сума Товару, яку повинен був оплатити відповідач за Договором, становила 14950,00 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) гривень 00 коп. (Копії рахунків на оплату замовлення № 694 від 07.08.2013 р. на суму 11200,00 грн. (одинадцять тисяч двісті) гривень 00 коп. та № 862 від 25.09.2013 р. 3750,00 грн. (три тисячі сімсот п'ятдесят) гривень 00 коп. додано до матеріалів справи.)

Позивач звертає увагу на те, що вищевказані видаткові накладні були підписані уповноваженими особами відповідача, а саме: виконавчим директором ПП НВП «Леоком» Дмитренком Арсенієм Миколайовичем, який діяв на момент підписання на підставі Довіреності від 07 серпня 2013 року за № 346, на отримання Товару, згідно рахунку № 694 від 07.08.2013 р., та директором ПП НВП «Леоком» Мумрієнком Володимиром Олександровичем, згідно рахунку № 862 від 25.09.2013 р.

Позивач зазначає, що, у відповідності до п. 3.2. Договору, оплата Товару відповідачем повинна була бути здійснена безготівковим шляхом з відстрочкою платежу шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача повної вартості партії Товару, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту прийому даної партії Товару. Також, згідно Договору, відповідач зобов'язувався повідомляти позивача про здійснену оплату, та надати позивачу підтверджуючі документи.

Позивач наголошує, що, відповідно до Додаткової угоди № 2 до Договору від 01.08.2013 р., позивач та відповідач домовились, що відповідач має право щодо першої партії Товару замовити Товар із розрахунку не більше 1 одиниці для однієї торговельної точки, і проводити оплату щодо першої партії Товару щомісячно, по мірі реалізації товару.

Однак, за твердженням позивача, відповідач не виконав належним чином умови Договору поставки в частині повної оплати вартості поставленого Товару. Натомість, відповідач сплатив 11.09.2013 р. 560,00 грн., 14.11.2013 р. 1680,00 грн., 21.01.2014 р. 1680,00 грн., тобто, загалом оплачено 3920,00 грн. (три тисячі дев'ятсот двадцять гривень 00 коп.), а сума боргу відповідача за Договором становить 11030,00 грн. (одинадцять тисяч тридцять) гривень 00 коп., що становить різницю між загальною сумою Товару, яку повинен був оплатити відповідач за Договором в розмірі 14950,00 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) гривень 00 коп. та сумою оплати в розмірі 3920,00 грн. (три тисячі дев'ятсот двадцять) гривень 00 коп.

Позивач наголошує, що станом на 13.11.2014 р. зобов'язання по оплаті Товару відповідачем не виконано.

Позивач зазначає, що в зв'язку з наведеними вище обставинами, з метою безпосереднього врегулювання спору, позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями в усній формі про наявність в нього заборгованості внаслідок невиконання грошового зобов'язання по оплаті за поставлений Товар, яку необхідно сплатити в найкоротші строки. Крім того, у відповідності до вимог ст. 6 ГПК України позивачем було направлено відповідачеві претензію вих. № 108 від 05.02.2014 р. (копія претензії та поштового чеку з описом вкладення, як доказ направлення її відповідачеві, додаються). Однак, відповідач на час звернення з цим позовом не повідомив позивача про результати розгляду претензії по Договору, та не задовольнив обґрунтовані вимоги позивача щодо сплати боргу за поставлений Товар.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст. 193 Господарського Кодексу України (надалі - ГК України), господарське зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору. Також, як передбачено ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як передбачено ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу. Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 3 ст. 232 ГК України визначено, що вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське зобов'язання може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено. Частина 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, відносить також і пеню. Частина 6 ст. 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців із дня, коли зобов'язання повинно бути виконано.

За таких обставин, на думку позивача, відповідач не виконав належним чином своє грошове зобов'язання в строки та в розмірі, що передбачені Договором, за поставлений Товар, внаслідок чого не сплатив за нього остаточну грошову суму коштів у розмірі 11030,00 грн., а тому, необхідно стягнути її як заборгованість по оплаті за поставлений Товар.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що, у відповідності до п. 5.2. Договору, у випадку несвоєчасної оплати згідно Договору, відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

Згідно ч. 1 та ч.3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Як передбачено ч.2 ст. 550 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. У відповідності до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За таких умов пеня, у відповідності до п. 5.2. Договору, складає грошову суму коштів розмір якої вираховується наступним чином: за накладною № 638 від 07.08.2013 р. в сумі 666,77 грн. та за накладною № 808 від 25.09.2013р. в сумі 249,25 грн., що загалом 916,01 грн.

Також, позивач зазначає, що, як передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Постановою Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позивач зазначає, що сума заборгованості за накладною № 638, з урахуванням індексу інфляції, становить 7280,00 * 1,180265 = 8 592,33 грн., а сума заборгованості за накладною № 808, з урахуванням індексу інфляції, становить 3750,00 * 1,221975= 4 582,40 грн., а загалом, інфляційні втрати по Договору становлять 2 144,73 (дві тисячі сто сорок чотири) гривні 73 коп.

Щодо розрахунку 3 % річних за Договором, то, на думку позивача, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 277,23 грн.

Щодо невиконання зобов'язань відповідачем за Договором від 30 травня 2014 р., позивач подав заяву про вчинене кримінальне правопорушення до Франківського районного відділу Львівського міського управління МВС України (копія додається), на що було отримано відповідь про те, що дані правовідносини є цивільно-правовими, і їх розгляд належить до компетенції суду (копія листа Франківського районного відділу МВС України ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області від 13.06.2014р. №71/111-12 додається).

У заяві про забезпечення позову позивач зазначає, що, відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який функціонує відповідно Наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року № 1846/5 "Про затвердження Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 року за № 2105/22417, стосовно Приватного підприємства "Науково-Виробниче Підприємство "Леоком" в графі «Дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування» вказано: «Розмір (грн..): 0.00». Роздрукована інформація з реєстру додається.

Позивач зазначає, що оскільки ним було подано позов щодо заборгованості відповідача, та враховуючи, що за своїми боргами підприємство розраховується своїми активами, зокрема, коштами зі свого поточного банківського рахунку, приймаючи до уваги той факт, що у випадку внесення коштів до статутного капіталу внесення проводиться, по суті, на банківський рахунок підприємства, і в подальшому може використовуватися в його поточній господарській діяльності, позивач вважає, що відповідачем кошти або взагалі не були внесені на рахунок, або ж всі витрачені.

Крім того, в графі «Статус відомостей про юридичну особу» відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ПП «НВК «Леоком»» зазначено: «Відомості не підтверджено». Ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу. Частиною 14 зазначеної статті встановлено, що у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Таким чином, на думку позивача, відсутність підтверджених відомостей про відповідача викликає сумніви з приводу достовірності інформації щодо відповідача на поточний момент, а у сукупності із інформацією щодо статутного капіталу у розмірі 0,00 грн. взагалі постає питання про реальність здійснення діяльності відповідачем та його спроможність виконувати свої грошові зобов'язання перед добросовісними суб'єктами господарювання. Позивач вважає, що вищевказане у сукупності свідчить про ухилення відповідача від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги позивачем і підтверджує недобросовісне ставлення відповідача до своїх зобов'язань перед позивачем, та може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З метою захисту прав та законних інтересів позивача, уникнення ризиків, які можуть настати у разі невжиття заходів забезпечення позову, та у відповідності до принципу, встановленого ст. 115 ГПК України, що полягає у обов'язковому виконанні судових рішень, що набрали законної сили на всій території України, позивач вважає вимогу щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно та грошові кошти, що перебувають у власності відповідача, обґрунтованою та співмірною.

09.12.2014 року за вх. № 5845/14 позивач подав клопотання про зменшення позовних вимог, в якій зазначає, що при проведенні звірки позивачем було встановлено, що відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості. Зокрема, відповідачем було здійснено оплату в розмірі 1680,00 грн. 06.02.2014 р. Тобто, відповідач частково погасив заборгованість у розмірі 1680,00 грн. до моменту звернення з позовом.

Таким чином, за твердженням позивача, сума основного боргу, з урахуванням проведених відповідачем платежів на день подання цієї заяви, становить: 9350,00 грн., що становить різницю між загальною сумою Товару, яку повинен був оплатити відповідач за Договором в розмірі 14950,00 грн. та сумою оплати в розмірі 5600,00 грн.

Виходячи з вищенаведеного, позивачем здійснено перерахунок пені, тому загальна сума пені, у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання з оплати за поставлений Товар згідно Договору, яку повинен сплатити відповідач, на думку позивача, складає 775,03 грн.

Також, за твердженням позивача, загальна сума заборгованості відповідача за Договором, з урахуванням індексу інфляції, становить 11 191,89 грн., з яких інфляційні втрати по Договору становлять 1 841,89 грн., а основний борг за Договором становить 9 350,00 грн.

Щодо розрахунку 3 % річних за Договором, то, на думку позивача, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 231,41 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, сума основного боргу, з урахуванням проведених відповідачем платежів на день подання цієї заяви, становить: 9350,00 грн., загальна сума пені у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання з оплати за поставлений Товар згідно Договору, яку повинен сплатити відповідач, складає 775,03 грн., інфляційні втрати по Договору становлять 1 841,89 грн., 3 % річних за Договором становлять 237,41 грн.

Позивач зазначає, що відповідач не надавав позивачу жодного Акту звірки, а на виконання вимог Ухвали Господарського суду Львівської області від 21.11.2014 року про порушення провадження у справі, позивач склав Акт звірки взаємних розрахунків станом за період 01.01.2013 р. - 21.11.2014 р. між ТОВ «Діван.ТВ» та ПП "Науково-Виробниче Підприємство "Леоком" з підписом директора ТОВ «Діван.ТВ» Шевчук Л.В., який був направлений ТОВ «Діван.ТВ» на адресу ПП "Науково-Виробниче Підприємство "Леоком" у 2-ох оригінальних примірниках 01.12.2014 р. для підписання (доказ направлення - копія декларації кур'єрської служби АСО №14-0312500 від 01.12.2014 р.)

21.01.2015 року за вх.№268/15 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 775,03 грн., інфляційні втрати в розмірі 2184,44 грн., 3 % річних в розмірі 278,77 грн., оскільки, 11.12.2014 р. відповідачем було здійснено часткове повернення товару за видатковою накладною № 808 від 25.09.2013 р. на суму 3225,00 грн. (три тисячі двісті двадцять п'ять гривень 00 коп.)., 13.01.2015 р. відповідачем було здійснено часткову оплату боргу за видатковою накладною № 808 від 25.09.2013 р. на суму 525,00 грн. (п'ятсот двадцять п'ять гривень 00 коп.). Також, 13.01.2015 р. відповідачем було здійснено погашення боргу по видатковій накладній № 638 від 07.08.2013 р. у сумі 5600,00 грн. (п'ять тисяч шістсот гривень 00 коп.), тобто, повністю.

Отже, станом на 19.01.2015 р. сума основного боргу відповідача, з урахуванням проведених відповідачем платежів та повернень товару, дорівнює 0.

Позивач зазначає, що склав Акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2012 р. - 16.01.2015 р. між ТОВ «Діван.ТВ» та ПП «НВП «Леоком»» за Договором № 1/01/08/13-П від 01.08.2013 р., який було направлено на адресу відповідача у 2-ох оригінальних примірниках для підписання разом із накладною на повернення постачальнику № 1 від 11.12.2014 р., підписаною уповноваженими представниками ТОВ «Діван.ТВ» та ПП «НВП «Леоком»» (копії додаються до даних додаткових пояснень), доказ направлення - копія декларації кур'єрської служби АСБ №14-0336670 від 16.01.2015 р. (додається).

Позивач звертає увагу на те, що, у відповідності до п. 5.2. Договору, у випадку несвоєчасної оплати згідно Договору поставки № 1/01/08/13-П від 01 серпня 2013 р., відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати, що складає 775 (сімсот сімдесят п'ять) грн. 03 коп.

За твердженням позивача, станом на 19.01.2015 р. інфляційні втрати позивача по Договору визначатимуться наступним чином:

А) Сума заборгованості, на яку нараховуються інфляційні втрати: 5600, 00 грн. (накладна № 638) Період за який нараховуються інфляційні втрати: з 01.03.2014 р. по 13.01.2015 р.

Сукупний індекс інфляції = (102,2:100) х (103,3:100) х (103,8:100) х (101,0:100) х (100,4:100) х

(100,8:100) х (102,9:100) х(102,4:100)х (101,9:100) х (103,0:100)= 1,2387707.

Таким чином інфляційні втрати за накладною № 638 становлять (5600,00*1,2387707) - 5600,00 =

1337,12 грн.(одна тисяча триста тридцять сім) гривень 12 коп.

Б) Сума заборгованості, на яку нараховуються інфляційні втрати: 3750,00 грн. (накладна № 808). Період за який нараховуються інфляційні втрати: з 25.10.2013 р. по 19.01.2014 р.

Щодо частини суми в розмірі 3225,00 грн. сукупний індекс інфляції = (100,2/100)*(100,5/100)*(100,2/100)*(100,6:100)х (102,2:100) х (103,3:100) х (103,8:100) х (101,0:100) х (100,4:100) х (100,8:100) х(102,9:100)х (102,4:100) х (101,9:100)= 1,2208244

Таким чином, інфляційні втрати становлять (3225,00*1,2208244) - 3225,00=712,16 грн.

Щодо частини суми в розмірі 525,00 грн. сукупний індекс інфляції = (100,2/100)*(100,5/100)*(100,2/100)*(100,6:100) х (102,2:100) х (103,3:100) х (103,8:100) х (101,0:100) х (100,4:100) х (100,8:100) х (102,9:100) х (102,4:100) х (101,9:100) х (103,0:100)= 1,2574491

Таким чином, інфляційні втрати становлять (525,00*1,2574491)-525,00=135,16 грн.

За накладною № 808 інфляційні втрати становлять 712,16 + 135,16=847,32 грн. (вісімсот сорок сім гривень 32 коп.).

Отже, станом на 19.01.2015 р. інфляційні втрати по Договору становлять 2 184,44 грн. (дві тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 44 коп.

Позивач зазначає, що, станом на 19.01.2015 р., 3 % річних від простроченої суми по Договору визначаються наступним чином:

Сума санкції = С х 3 х Д / 365 /100, де: С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочки.

Сума санкції по заборгованості в розмірі 5600,00 грн. (накладна № 638) становить: 5600,00*3*326/ 365 / 100 = 150,05 грн.

Сума санкції по заборгованості в розмірі 3750,00 грн. (накладна № 808) становить: Щодо частини суми в розмірі 3225,00 грн.: 3225,00 *3*413/ 365 /100 =109,47 грн. Щодо частини суми в розмірі 525,00 грн.: 525,00 *3*385/ 365 /100 = 19,25 грн. Загалом сума санкції по накладній №808 становить: 128,72 грн.

Загалом, за твердженням позивача, 3 % річних від простроченої суми по Договору становлять 278,77 грн. (двісті сімдесят вісім гривень 77 коп.).

Таким чином, на думку позивача, сума основного боргу, з урахуванням проведених відповідачем платежів та повернень товару на 19.01.2015 р., становить: 0,00 грн., загальна сума пені у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання з оплати за поставлений Товар згідно Договору, яку повинен сплатити відповідач, складає 775 (сімсот сімдесят п'ять) грн. 03 коп., інфляційні втрати по Договору становлять 2 184 (дві тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 44 коп., 3 % річних за Договором становлять 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 77 коп.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що визначені позивачем у процесуальних документах розмір заборгованості та розмір штафних санкцій є безпідставними, оскільки не взято до уваги важливий юридичний факт - повернення певної кількості товару, а саме - Стартових ТV-пакетів DIVAN.TV. Акційний. Так, відповідно до Договору поставки № 1/01/08/13-П від 01 серпня 2013 року, позивачем було поставлено відповідачу Стартовий ТV-пакет DIVAN.TV. Акційний у кількості 50 шт., про що свідчить розхідна накладна № 808 від 25 вересня 2013 року. Вартість кожного пакета становить 75 грн. З цих 50-ти пакетів, 43-и Стартових ТV-пакетів DIVAN.TV. Акційний (надалі стартовий пакет) було повернуто позивачу через «Нову пошту», про що складено експрес - накладну від 06 листопада 2014 року. Отже, беручи до уваги, що вартість стартового пакету становить 75 грн. сума основного боргу відповідача повинна була бути визначена у розмірі 6125 грн. (шість тисяч сто двадцять п'ять) грн.

Відповідач зазначає, що сума, визначена позивачем у розмірі 9 350 грн. основного боргу, повинна була бути ним зменшена на вартість повернутих стартових пакетів вартістю 3225 грн. Отже, крім проплат, здійснених відповідачем, відповідно до Договру поставки № 1/01/08/13-П від 01 серпня 2013 року, у розмірі 5 600 грн. (пять тисяч шістсот грн.) було здійснено повернення товару на суму 3225 грн. (три тисячі двісті двадцять пять грн.). Отже, від 14 950 грн. - загальної суми здійсненої позивачем поставки відповідно до Договору поставки № 1/01/08/13-П від 01 серпня 2013 року, слід відмінусувати 5 600 грн. проплати, здіснені відповідачем по Договору поставки № 1/01/08/13-П від 01 серпня 2013 року, та відмінусувати вартість повернених стартових пакетів на суму 3225 грн., то, на думку відповідача, отримаємо актуальну суму заборгованості на момент розгляду страви по суті, а саме - 6125 грн. (шість тисяч сто двадцять п'ять грн.).

З приводу нарахованих позивачем штрафних санкцій, мається на увазі 3 % річних, інфляційні, пеня, відповідач зазначає, що позивач у позовній заяві стверджує, що, відповідно до Договру поставки № 1/01/08/13-П від 01 серпня 2013 року, відповідачу було поставлено товару загальною вартістю 14 950 грн., а саме IPTV Приставка високої чіткості МАG 250 + Кабель HDMI 1.5 Full HD 3D у кількості 20 одиниць загально вартістю 11 200 грн. (розхідна накладна № 638 від 07 серпня 2013 року) та Стартовий ТV-пакет DIVAN.TV. Акційний у кількості 50 одиниць загальною вартістю 3750 грн. (розхідна накладна № 808 від 25 вересня 2013 року). Далі по тексту позовної заяви позивачем зазначено, що, у відповідності до п. 3.2 Договору, оплата товару відповідачем повинна була бути здійснена безготівковим шляхом з відстрочкою платежу шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача повної вартості партії товару протягом 30 календарних днів з моменту прийому даної партії товару.

За твердженням відповідача, ключовим моментом спірних правовідносин є умови, передбачені у Додатковій угоді № 2 до Договору від 01.08.2013 року., а саме: у п. 3 Додаткової угоди зазначено, що оплата першої партії товару здійснюється покупцем, тобто відповідачем, щомісячно по мірі продажу товару кінцевому споживачу. З огляду на те, що партія товару, яка була поставлена позивачем відповідачу 07 серпня 2013 на суму 11200 грн. (розхідна накладна № 638 від 07 серпня 2013 року) є першою, то для врегулювання правовідносин, щодо її оплати слід використовувати п. 3 Додаткової угоди № 2 до Договору поставки № 1/01/08/13-П від 01 серпня 2013 року. Отже, на думку відповідача, оплату поставленої партії товару відповідач повинен був здійснювати щомісячно, по мірі продажу товару кінцевому споживачу. Відповідні проплати відповідачем здійснювалися, про що йдеться у процесуальних документах позивача. Відповідач вважає, що для врегулювання розрахункових відносин між позивачем та відповідачем слід було застосовувати саме п. 3 Додаткової угоди № 2 до Договору поставки, оскільки дана угода є невідємною частиною Договору № 1/01/08/13-П від 01 серпня 2013 року та належним чином підписана обома сторонами, про що йдеться у п. 5 цієї Додаткової угоди. Останні операції, щодо продажу кінцевому споживачу товару, придбаного у позивача, відбулися 07 жовтня 2014 року та 14 жовтня 2014 року.

Відповідач зазначає, що 07 жовтня 2014 року відповідачем було виставлено рахунок - фактуру № Р0710/1 приватному підприємству «Фенікс ВТ», товар відвантажено відповідно до видаткової накладної № Р0710/1 від 07 жовтня 2014 року, товар оплачений 07.10.2014 року (виписка за особовим рахунком від 12 грудня 2014 року), 13 жовтня 2014 року виставлено рахунок - фактуру № 1310/1 приватному підприємству «Фенікс ВТ», товар відвантажено 14 жовтня 2014 року відповідно до видаткової накладної №1410/1, товар оплачений 14.10.2014 року (виписка за особовим рахунком від 12 грудня 2014 року). Отже, в контексті вимог п. 3 Додаткової угоди № 2 до Договору поставки № 1/01/08/13-П від 01 серпня 2013 року, прострочення оплати за поставлений позивачем товар виникла у відповідача аж ніяк не у 2013 році, а в кінці 2014 року.

Отже, за твердженням відповідача, будь-які нарахування пені, інфляційних витрат та процентів є безпідставними та необгрунтованими. Важливим моментом є той факт, що сам позивач визнає поставку товару, відповідно до розхідної накладної № 638 від 07 серпня 2013 року, першою партією товару і стверджує про те, що слід застосовувати для врегулювання правовідносин оплати п. 3 Додаткової угоди № 2.

На думку відповідача, в судовому процесі маємо дві складові суми, які утворювали суму основного боргу:

3225 грн. - вартість повернутого майна, яке було поставлене відповідачу відповідно до розхідної накладної № 808 від 25 вересня 2013 року, а саме 43 шт. Стартові ТV- пакет DIVAN/TV Акційний;

6125 грн. - сума коштів, перерахованих відповідачем у зв'язку з продажем товару, саме IPTV приставка високої чіткості МАG250 + кабель HDMI 1,5 Full HD, партію яких відповідач отримав від позивача 07 серпня 2013 року відповідно до накладної № 638.

За твердженням відповідача, він не згоден лише з нарахуванням штрафних санкцій, а саме: трьох відсотків річних, пені та інфляційних, тільки щодо коштів за отриманий товар, відповідно до накладної № 638 від 07 серпня 2013 року. Отже, в контексті Додаткової угоди № 2 до Договору від 01.08.2013 року., а саме у п. 3 Додаткової угоди, оплата першої партії товару здійснюється покупцем, тобто відповідачем, щомісячно, по мірі продажу товару кінцевому споживачу. З огляду на те, що партія товару, яка була поставлена позивачем відповідачу 07 серпня 2013 на суму 11200 грн. (розхідна накладна № 638 від 07 серпня 2013 року) є першою, то для врегулювання правовідносин, щодо її оплати, слід використовувати п. 3 Додаткової угоди № 2 до Договору поставки № 1/01/08/13-П від 01 серпня 2013 року. Отже, оплату поставленої партії товару відповідач повинен був здійснювати щомісячно, по мірі продажу товару кінцевому споживачу.

27.01.2015 року за вх.№2861/15 відповідач подав доповнення до відзиву, в якому зазначив, що він не згоден лише з нарахуванням штрафних санкцій, а саме трьох річних пені та інфляційних, тільки щодо коштів за отриманий товар, відповідно до накладної № 638 від 07 серпня 2013 року.

03.02.2015 року за вх. № 4156/15 відповідач подав пояснення по справі, в яких зазначив, що позовні вимоги щодо накладної № 808 від 25.09.2013 р. в частині стягення пені, інфляційних втрат та 3% річних, не заперечує.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ» та Приватним підприємством "Науково-Виробниче Підприємство "Леоком" було укладено Договір поставки № 1/01/08/13-П від 01 серпня 2013 р. (надалі - Договір), за яким позивач передав, а відповідач прийняв у власність, товар, який відповідач зобов'язався своєчасно оплатити, у строки і на умовах, визначених Договором. Таким чином, відповідно до Договору, кожна із сторін, уклавши Договір, взяла на себе зобов'язання, а саме позивач - поставити товар, а відповідач - оплатити його в порядку та на умовах, визначених Договором.

Інформація щодо Товару, який був переданий позивачем відповідачу за Договором:

1. Приставка високої чіткості МАG 250 + Кабель HDMI 1.5 Full HD 3D, кількість - 20 одиниць, вартість 560,00 грн., сума 11200,00 грн. (одинадцять тисяч двісті) гривень 00 коп.

2. Стартовий ТV-пакет DIVAN.TV. Акційний, кількість - 50 одиниць, вартість 75,00 грн., сума 3750,00 грн. (три тисячі сімсот п'ятдесят) гривень 00 коп.

Відповідно до п. 2.3 Договору, датою поставки Товару є дата передачі Товару покупцеві та підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної на Товар. У зв'язку з цим, позивачем було належним чином виконано покладене на нього зобов'язання здійснити поставку Товару, доказом чого є видаткові накладні № 638 від 07.08.2013 р. на суму 11200,00 грн. (одинадцять тисяч двісті) гривень 00 коп. та № 808 від 25.09.2013 р. на суму 3750,00 грн. (три тисячі сімсот п'ятдесят) гривень 00 коп., копії яких додаються, і які не містять відміток про некомплектність або дефекти Товару чи упаковки, або про невідповідність його кількості, як це передбачено п.2.6. Договору.

Таким чином, загальна вартість Товару, яку повинен був оплатити відповідач за Договором, становила 14950,00 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) гривень 00 коп. (Копії рахунків на оплату замовлення № 694 від 07.08.2013 р. на суму 11200,00 грн. (одинадцять тисяч двісті) гривень 00 коп. та № 862 від 25.09.2013 р. 3750,00 грн. (три тисячі сімсот п'ятдесят) гривень 00 коп. додано до матеріалів справи.)

Вищевказані видаткові накладні були підписані уповноваженими особами відповідача, а саме: виконавчим директором ПП НВП «Леоком» Дмитренком Арсенієм Миколайовичем, який діяв на момент підписання на підставі Довіреності від 07 серпня 2013 року за № 346, на отримання Товару, згідно рахунку № 694 від 07.08.2013 р., та директором ПП НВП «Леоком» Мумрієнком Володимиром Олександровичем згідно рахунку № 862 від 25.09.2013 р.

У відповідності до п. 3.2. Договору, оплата Товару відповідачем повинна була здійснена безготівково з відстрочкою платежу шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача повної вартості партії Товару, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту прийому даної партії Товару.

Відповідно до Додаткової угоди № 2 до Договору від 01.08.2013 р., позивач та відповідач домовились, що відповідач має право щодо першої партії Товару замовити Товар із розрахунку не більше 1 одиниці для однієї торговельної точки, і проводити оплату щодо першої партії Товару щомісячно, по мірі продажу Товару кінцевому споживачу.

За твердженням позивача, відповідач не виконав належним чином умови Договору поставки в частині повної оплати вартості поставленого Товару. Натомість, відповідач сплатив 11.09.2013 р. суму в розмірі - 560,00 грн., 14.11.2013 р. суму в розмірі - 1680,00 грн., 21.01.2014 р. суму в розмірі - 1680,00 грн., тобто, загалом оплачено 3920,00 грн. (три тисячі дев'ятсот двадцять гривень 00 коп.), і сума боргу відповідача за Договором становить 11030,00 грн. (одинадцять тисяч тридцять) гривень 00 коп., що становить різницю між загальною сумою Товару, яку повинен був оплатити відповідач за Договором в розмірі 14950,00 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) гривень 00 коп. та сумою оплати в розмірі 3920,00 грн. (три тисячі дев'ятсот двадцять) гривень 00 коп.

Однак, 09.12.2014 року за вх. № 5845/14 позивач подав клопотання про зменшення позовних вимог, в якому зазначає, що, при проведенні звірки, позивачем було встановлено, що відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості. Зокрема, 06.02.2014 р. відповідачем було здійснено оплату в розмірі 1680,00 грн. Тобто, відповідач частково погасив заборгованість у розмірі 1680,00 грн. до подачі позову.

Таким чином, за твердженням позивача, сума основного боргу, з урахуванням проведених відповідачем платежів на день подання заяви, становить 9350,00 грн., загальна сума пені, у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання з оплати за поставлений Товар згідно Договору, яку повинен сплатити відповідач, складає 775,03 грн., інфляційні втрати по Договору становлять 1 841,89 грн., 3 % річних за Договором становлять 237,41 грн.

21.01.2015 року за вх.№268/15 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 775,03 грн., інфляційні втрати в розмірі 2184,44 грн., 3 % річних в розмірі 278,77 грн., оскільки, 11.12.2014 р. відповідачем було здійснено часткове повернення товару за видатковою накладною № 808 від 25.09.2013 р. на суму 3225,00 грн. (три тисячі двісті двадцять п'ять гривень 00 коп.)., 13.01.2015 р. відповідачем було здійснено часткову оплату боргу за видатковою накладною № 808 від 25.09.2013 р. на суму 525,00 грн. (п'ятсот двадцять п'ять гривень 00 коп.). Також, 13.01.2015 р. відповідачем було здійснено погашення боргу по видатковій накладній № 638 від 07.08.2013 р. у сумі 5600,00 грн. (п'ять тисяч шістсот гривень 00 коп.), тобто, повністю.

27.01.2015 року за вх.№2861/15 відповідач подав доповнення до відзиву, в якому частково заперечив суму уточнених (зменшених) позовних вимог, а саме: він не згоден лише з нарахуванням штрафних санкцій, а саме трьох відсотків річних, пені та інфляційних втрат, тільки щодо коштів за отриманий товар, відповідно до накладної № 638 від 07 серпня 2013 року.

03.02.2015 року за вх. № 4156/15 відповідач подав пояснення по справі, в яких зазначив, що позовні вимоги щодо накладної № 808 від 25.09.2013 р., в частині стягення пені, інфляційних втрат та 3% річних, не заперечує.

Суд звертає увагу на те, що позивачем при підрахунку 3 % річних, пені та інфляційних втрат по накладній № 638 від 07.08.2013 р., неправильно підраховано суму боргу, на яку нараховується 3 % річних, пені та інфляційних втрат, адже, згідно розрахунку позивача, нарахування 3 % річних, пені та інфляційних втрат починається з 01.03.2014 року. Виходячи з наданих суду належних та допустимих доказів, враховуючи пояснення сторін, суд прийшов до висновку, що станом на 01.03.2014 року, заборгованість відповідача перед позивачем становила 560,00 грн, оскільки, згідно Додаткової угоди №2 до Договору від 01.08.2013 р., позивач та відповідач домовились, що відповідач має право щодо першої партії Товару замовити Товар із розрахунку не більше 1 одиниці для однієї торговельної точки, і проводити оплату щодо першої партії Товару щомісячно, по мірі продажу Товару кінцевому споживачу, а наданими суду доказами підтверджено, що, станом на 01.03.2014 року відповідач продав 11 комплектів приставок високої чіткості МАG 250 + Кабель HDMI 1.5 Full HD 3D загальною вартістю 6160,00 грн., а оплатив позивачу лише за 10 комплектів, що підтверджується платіжним дорученням № 09 від 11.09.2013 р. на суму 560,00 грн., платіжним дорученням № 107 від 14.11.2013 р. на суму 1680,00 грн., платіжним дорученням № 2 від 21.01.2014 р. на суму 1680,00 грн., та платіжним дорученням № 35 від 06.02.2014 року на суму 1680,00 грн., тобто, загалом, оплачено 5600,00 грн., тому, сума боргу складає 560 грн., а також, це підтверджується поясненнями відповідача та доводами позивача, що зазначені у позовній заяві та додаткових поясненнях до неї.

Починаючи з 01.11.2014 року, сума боргу по накладній № 638 від 07.08.2013 р. становить 5600,00 грн, адже, згідно наданих суду доказів, судом встановлено, що 07.10.2014 року відповідачем продано ще 1 комплект приставки високої чіткості МАG 250 + Кабель HDMI 1.5 Full HD 3D, а 13.10.2014 року продано 8 комплектів приставок високої чіткості МАG 250 + Кабель HDMI 1.5 Full HD 3D, а оплачені вони були лише 13.01.2015 року, згідно платіжного доручення № 1 від 13..01.2015 року на суму 6125 грн., за рахунок якого також оплачено ще 525,00 грн. боргу по накладній № 808 від 07.08.2013 року.

Крім того, позивачем не враховано положень ч. 6 ст. 232 ГК України, в якій зазначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При перерахунку 3 % річних, пені та інфляційних втрат судом встановлено, що по накладній № 638 від 07.08.2013 р. сума інфляційних втрат становить 378,54 грн., пені - 223,85 грн, а 3 % річних - 45,34 грн.

Крім того, згідно розрахунку позивача, по накладній № 808 від 25.09.2013 р., з відповідача підлягають до сплати, 249,25 грн. - пені, 128,72 грн. - 3 % річних, а також 847,32 грн. - інфляційних втрат, що також підтверджується відповідачем у доповненні до відзиву, від 27.01.2015 року за вх. № 2861/15.

Отже, судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача пені у розмірі 473,10 грн., 3% річних у розмірі 174,06 грн., інфляційні втрати у розмірі 1225,86 грн.

Суд звертає увагу на те, що, при подачі позивачем позову, ним не було враховано оплату товару, що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 21.01.2014 р. на суму 1680,00 грн. Тому, у задоволенні даних позовних вимог слід відмовити.

Також, суд звертає увагу на те, що, відповідачем було здійснено часткове повернення товару за видатковою накладною № 808 від 25.09.2013 р. на суму 3225,00 грн., а також, згідно платіжного доручення № 1 від 13.01.2015 року на суму 6125 грн., відповідачем повністю оплачену суму основного боргу, однак, дана оплата була здійснена після подання позовної заяви до суду, тому, в даній частині позовних вимог, провадження підлягає припиненню, згідно п. 1-1. ч.1 ст. 80 ГПК України, однак, судові витрати щодо даної частини позовних вимог підлягають до стягнення з відповідача.

Зважаючи на вищенаведене, з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1437,07 грн.

02.12.2014 року за вх. № 5707/14 позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій зазначає, що, відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який функціонує відповідно Наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року № 1846/5 "Про затвердження Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 року за № 2105/22417, стосовно Приватного підприємства "Науково-Виробниче Підприємство "Леоком" в графі «Дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування» вказано: «Розмір (грн..): 0.00».

Позивач зазначає, що оскільки ним було подано позов щодо заборгованості відповідача, та враховуючи, що за своїми боргами підприємство розраховується своїми активами, зокрема, коштами зі свого поточного банківського рахунку, приймаючи до уваги той факт, що, у випадку внесення коштів до статутного капіталу, внесення проводиться, по суті, на банківський рахунок підприємства, і в подальшому може використовуватися в його поточній господарській діяльності, позивач вважає, що відповідачем кошти або взагалі не були внесені на рахунок, або ж всі витрачені.

Крім того, в графі «Статус відомостей про юридичну особу» відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ПП «НВК «Леоком»» зазначено: «Відомості не підтверджено». Ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу. Частиною 14 зазначеної статті встановлено, що у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Таким чином, на думку позивача, відсутність підтверджених відомостей про відповідача викликає сумніви з приводу достовірності інформації щодо відповідача на поточний момент, а у сукупності із інформацією щодо статутного капіталу у розмірі 0,00 грн., взагалі постає питання про реальність здійснення діяльності відповідачем та його спроможність виконувати свої грошові зобов'язання перед добросовісними суб'єктами господарювання. Позивач вважає, що вищевказане у сукупності свідчить про ухилення відповідача від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги позивачем і підтверджує недобросовісне ставлення відповідача до своїх зобов'язань перед позивачем, та може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 7 ст. 67 ГПК України, види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, позивач наголошує на тому, що відсутність підтверджених відомостей про відповідача викликає сумніви з приводу достовірності інформації щодо відповідача на поточний момент, а у сукупності із інформацією щодо статутного капіталу у розмірі 0,00 грн. взагалі постає питання про реальність здійснення діяльності відповідачем та його спроможність виконувати свої грошові зобов'язання перед добросовісними суб'єктами господарювання

Разом з тим, виходячи з вищенаведених обставин, зокрема, щодо наявності зв'язку між конкретними заходами щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, оскільки предметом позову є стягнення коштів за отриманий відповідачем товар та судових витрат, вимоги позивача щодо накладення арешту на усе рухоме і нерухоме майно не відповідає цим критеріям.

Причому, як підтверджено матеріалами справи, більша частина заявленої до стягнення заборгованості, що є предметом позову, була погашена як відповідачем, так і в результаті уточнення обліку позивача, ще до прийняття судового рішення, в ході розгляду справи.

Тому, суд прийшов до висновку про те, що в задоволенні заяви про забезпечення позову, слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не заперечив та не спростував, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх уточнених (зменшених) позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував та частково не заперечив, а суму основного боргу погасив повністю, суд прийшов до висновку, що уточнені (зменшені) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ» до Приватного підприємства «Науково-Виробниче Підприємство «Леоком» в частині стягнення суми пені в розмірі 473,10 грн., 3% річних у розмірі 174,06 грн., інфляційні втрати у розмірі 1225,86 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 1519 від 23.10.2014 року на суму 1827,00 грн. про сплату судового збору, а також платіжне доручення № 1521 від 28.10.2014 року на суму 1827,00 грн. про сплату судового збору за забезпечення позову.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони, пропорційно задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що при подачі позову, сума позовних вимог щодо основного боргу складала 11030,00 грн., однак, зважаючи на проплату позивачем цієї суми ще 06.02.2014 року на суму 1680,00 грн., тобто, ще до подачі позовної заяви, сума судових витрат, що підлягає до стягнення з відповідача, становить 1437,07 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов - задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Науково-Виробниче Підприємство «Леоком» (79017, м. Львів, вул. Коціловського, 16, кв. 5, код ЄДРПОУ 32053844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ» (03194, м. Київ, б-р Кольцова, 1А, код ЄДРПОУ 37675470, п/р № 26000013005844 в АТ «Сбербанк Росії», м. Київ, МФО 320627) пеню у розмірі 473 (сімсот сімдесят три) грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 174 (сто сімдесят чотири) грн. 06 коп., інфляційних втрат у розмірі 1225 (одна тисяча двісті двадцять п'ять) грн. 86 коп. та судовий збір в сумі 1437 (одна тисяча чотириста тридцять сім) грн. 07 коп.

3. Провадження по справі в частині стягнення з Приватного підприємства «Науково-Виробниче Підприємство «Леоком» (79017, м. Львів, вул. Коціловського, 16, кв. 5, код ЄДРПОУ 32053844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ» (03194, м. Київ, б-р Кольцова, 1А, код ЄДРПОУ 37675470, п/р № 26000013005844 в АТ «Сбербанк Росії», м. Київ, МФО 320627) 9350 (девять тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 00 коп. основного боргу - припинити.

4. В решті частині позовних вимог - відмовити.

5. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.02.2015 року.