Рішення

від 04.02.2015 по справі 922/5971/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2015 р.Справа № 922/5971/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Спеціалізована експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" (ДП "Укрдержбудекспертиза"), м. Київ в особі філії ДП "Укрдержбудекспертиза" у Харківській області, м. Харків до Зміївського районного комунального водопровідно-каналізаційного підприємства, м. Зміїв про стягнення коштів в розмірі 6440,87 грн. за участю :

Представник позивача - Скрипка К.М. довіреність №26-15 від 24.12.2014 року;

Представник відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство "Спеціалізована експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" в особі філії ДП "Укрдержбудекспертиза" у Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Зміївського районного комунального водопровідно-каналізаційного підприємства про стягнення основної заборгованості у розмірі 4912,57 грн., інфляційних втрат у розмірі 1072,44 грн. та 3% річних у розмірі 455,86 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором на виконання експертизи проекту будівництва №21-01385-11 від 11.11.2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.12.2015 року за позовною заявою було порушено провадження по справі №922/5971/14 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 січня 2015 року.

Ухвалою суду від 20.01.2015 року розгляд справи було відкладено на 04 лютого 2015 року.

Педставник позивача 04.02.2015 року через канцелярію суду надав клопотання (вх.№4355) про долучення до матеріалів справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно відповідача станом на 23.01.2015 року.

Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача в призначеному судовому засіданні підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про причини неявки суд не повідомляв. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. с. 23, 31).

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та надані представником Позивача докази в обгрунтування заявлених позовних вимог, вислухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.

11 листопада 2011 року між Зміївським районним комунальним водопровідно-каналізаційним підприємством (Замовник) та Державним підприємством "Спеціалізована експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" в особі філії ДП "Укрдержбудекспертиза" у Харківській області (Виконавець) було укладено договір № 21-01385-11 (Договір) на виконання експертизи проекту будівництва, відповідно до умов якого Замовник доручає Виконавцю провести експертизу проекту будівництва щодо дотримання вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, санітарного та епідерміологічного благополуччя населення, пожежної та екологічної безпеки (Експертиза).

Згідно з п. 1.2. Договору результати робіт надаються Замовнику у вигляді письмового звіту за результатами проведеної експертизи.

Вартість проведення експертизи визначається згідно з ДБН Д.1.1-7-2000 "Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на території України", затвердженими наказом Держбуду України від 14.12.2000 р. № 285, та іншими нормативно - правовим актами, які визначають порядок розрахунку вартості експертизи (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п.2.2. Договору вартість проведення експертизи склала 4093,81грн., крім того ПДВ 818,76 грн.

У встановлені умовами Договору строки позивачем були виконані роботи з проведення експертизи зазначеної проектно-кошторисної документації та Замовнику надано позитивний експертний звіт щодо розгляду проектної документації №21-01385-11 від 12.12.2011 року.

Факт прийому-передачі виконаних робіт за Договором підтверджується підписаним Сторонами актом прийому-передачі робіт від 19.12.2011 року (а.с. 15).

Згідно з п. 2.4. Договору оплата робіт здійснюється Замовником у строк не більше 5 (п'яти) календарних днів з дня підписання сторонами Договору, у відповідності з виставленим рахунком, у розмірі 100% вартості виконаних робіт за Договором.

Однак, як стверджує позивач, відповідач оплату вартості виконаних робіт за Договором не здійснив.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача Претензію № 218 від 17.12.2012 року про сплату грошових коштів за виконані роботи у добровільному порядку (а. с.16).

У відповіді на зазначену претензію за вих.№31 від 16.01.2013 року відповідач просив термін сплати за виконані роботи за Договором на виконання експертизи проекту будівництва №21-01385-11 від 11.11.2011 року відстрочити до кінця лютого 2013 року (арк.с. 18).

Однак, станом на момент звернення позивача до суду, відповідачем не було здійснено оплату виконаних робіт. Таким чином, основна заборгованість Зміївського районного комунального водопровідно-каналізаційного підприємства перед Державним підприємством "Спеціалізована експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" в особі філії ДП "Укрдержбудекспертиза" у Харківській області за Договором на виконання експертизи проекту будівництва №21-01385-11 від 11.11.2011 року складає 4912,57 грн..

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу в розмірі 4912,57 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов"язань за Договором, просить стягнути з нього 3% річних у розмірі 455,86 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1072,44 грн..

Відповідно до п. 6.1. Договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин суд визнав позовні вимоги позивача в сумі 1072,44 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 455,86 грн. - 3% річних, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір в розмірі 1827,00 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України 1, 4, 4-3, 12, 33, 43, 44, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Зміївського районного комунального водопровідно-каналізаційного підприємства (63404, Харківська обл., Зміївський р-н., м. Зміїв, вул. Червоноармійська, буд.24, код ЄДРПОУ: 21231318) на користь Філії Державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" у Харківській області (61052, м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, код ЄДРПОУ: 35851636) - заборгованість в сумі 6440,87 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1827,00грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.02.2015 р.

Суддя Т.С. Денисюк