Рішення

від 05.02.2015 по справі 904/229/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.02.15р. Справа № 904/229/15

За позовом прокурора Дзержинського району м. Кривого Рога Дніпропетровської області в інтересах держави Виконавчий комітет Криворізької міської ради, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область в особі позивача комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до житлово-будівельного кооперативу "ВОСТОК-13", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від прокуратури: прокурор Пономаренко А.Є. - посвідчення № 023761 від 20.12.13р.;

від Виконавчого комітету Криворізької міської ради: не з'явився;

від позивача: представник Касьян І.В. - довіреність № 5 від 30.12.14р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Дзержинського району м.Кривого Рогу Дніпропетровської області (далі по тексту - прокурор) в інтересах держави Виконавчого комітету Криворізької міської ради, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область в особі позивача комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою до житлово-будівельного кооперативу "Восток-13", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 121271,40грн. - заборгованості за теплову енергію; 5864,42грн. - пені; 28146,70грн. - збитків від інфляції; 4668,53грн. - три відсотки річних. Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Прокурор міста Дніпропетровська приймає участь у справі.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 61-3-15 від 14.01.2015р. ухвалою суду від 20.01.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 05.02.2015р.

03.02.2015р. на адресу господарського суду від прокурора Дзержинського району м.Кривого Рогу надійшла заява за вих.№61-3-15 від 29.01.2015р. в якій прокурор збільшив свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за теплову енергію у розмірі 148268,80грн., пеню у розмірі 6331,65грн., суму збитків від інфляції у розмірі 28146,70грн. та три відсотки річних у розмірі 4888,05грн.

Розглянувши заяву за вих.№61-3-15 від 29.01.2015р. господарський суд прийняв її до розгляду.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Прокурор про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які повернулися на адресу господарського суду 29.01.2015р. з відміткою про отримання ухвали суду 27.01.2015р. та явкою прокурора в судове засідання.

Виконавчий комітет Криворізької міської ради про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які повернулися на адресу господарського суду 27.01.2015р. з відміткою про отримання ухвали суду 23.01.2015р.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 27.01.2015р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 23.01.2015р.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 29.01.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 28.01.2015р.

05.02.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав відзив на позовну заяву, згідно якого, суму заборгованості визнає та просить суд зменшити суму штрафних санкцій.

Прокурор подав уточнену позовну заяву, позов підтримує та наполягає на його задоволенні в повному обсязі. Наголосив, що сума основного боргу, який останній просить суд стягнути з відповідача складає 148264,80грн.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 05.02.2015р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення прокурора та позивача господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2006р. між комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі по тексту - позивач, постачальник) та житлово-будівельним кооперативом "Восток-13" (далі по тексту - відповідач, споживач) укладено договір №92 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари (далі по тексту - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник взяв на себе зобов'язання відпускати споживачу теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач зобов'язався оплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам (цінам) у строки, які передбачені даним договором.

Згідно дислокації до договору об'єктом теплопостачання є житловий будинок №95 по вулиці Отто Брозовського, місто Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Згідно пункту 2.1 договору облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку теплової енергії або розрахунковим способом за їх відсутності.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що оплата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем щомісяця, самостійно, в грошовій формі, та іншими формами розрахунку за погодженням сторін до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Споживач здійснює передплату в грошовій формі, в розмірі планового місячного споживання в термін до 20 числа кожного місяця (пункт 3.4 договору).

Договір діє з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не надійде заява однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляду. При заяві однієї із сторін про розірвання договору за один місяць і відсутності заборгованості споживача перед постачальником договір може бути розірваний. При наявності заборгованості за споживачем, нарахування за договором припиняються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості (пункт 6.1 договору).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином здійснивши поставку теплової енергії відповідачу, що підтверджується виставленими на оплату рахунками-фактури.

За період з 13.11.2012р. по 15.12.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 148264,80грн.

В свою чергу, відповідач скористався правом на судовий захист шляхом подання відзиву на уточнену позовну заяву в якій визнав суму основного боргу у розмірі 148264,80грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих учасниками процесу на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних учасників процесу в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у сумі 148264,80грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на положення пункту 3.1 договору, строк оплати теплової енергії за спірний період є таким, що настав.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися підписання представниками сторін акту взаємних розрахунків на суму 148264,80грн.

Доказів оплати теплової енергії в сумі 148264,80грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що якщо споживач є суб'єктом іншого сектора господарювання економіки та не здійснив оплату за відпущену теплову енергію у строк, визначений пунктом 3.1 договору, він несе відповідальність у відповідності з пунктами 4-7 статті 231 Господарського кодексу України та Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Позивач нарахував відповідачу до сплати пеню за загальний період з 15.01.2014р. по 25.01.2015р. на суму 6331,65грн. за кожний період окремо.

Відповідач визнав розрахунок пені здійснений позивачем вірним, однак просить суд зменшити суму штрафних санкцій, так як підприємство відповідача не є прибутковим.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Щодо прохання відповідача зменшити суму штрафних санкцій господарський суд повідомляє наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як передбачено у п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Так, відповідно до роз'яснень, наданих у підпункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 частина 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарський суд не вбачає винятковості випадку відповідача у неналежному виконанні взятих на себе зобов'язань з оплати за теплову енергію отриману від позивача, у зв'язку з чим господарський суд не вбачає підстав і для зменшення суми пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного прокурор в інтересах держави Криворізької міської ради в особі позивача просить суд стягнути з відповідача 28146,70грн. збитків від інфляції за загальний період з лютого 2013р. по грудень 2014р. (за кожним рахунком окремо) та 4888,05грн. три відсотки річних за загальний період з 15.01.2013р. по 25.01.2015р. (за кожним рахунком окремо).

Відповідач визнав розрахунок збитків від інфляції за загальний період з лютого 2013р. по грудень 2014р. (за кожним рахунком окремо) та трьох відсотки річних за загальний період з 15.01.2013р. по 25.01.2015р. (за кожним рахунком окремо) здійснений позивачем вірним.

Перевіривши розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних втрат господарський суд визнав їх вірними, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1827,00грн.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 525, 526, 509, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 216, 218, 230, 231, 232, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85, 115-117, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу "Восток-13" (50086, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Отто Брозовського, 95; ідентифікаційний код 21909507) на користь комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, ідентифікаційний код 03342184) 148264,80грн. (сто сорок вісім тисяч двісті шістдесят чотири грн. 80 коп.) заборгованості за теплову енергію; 6331,65грн. (шість тисяч триста тридцять одна грн. 65 коп.) пені; 28146,70грн. (двадцять вісім тисяч сто сорок шість грн. 70 коп.) збитків від інфляції; 4888,05грн. (чотири тисячі вісімсот вісімдесят вісім грн. 05 коп.) три відсотки річних, видати наказ.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу "Восток-13" (50086, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Отто Брозовського, 95; ідентифікаційний код 21909507) в дохід державного бюджету в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області у відділенні банку ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; код ЄДРПОУ 37989269; р/р 31214206783005; МФО 805012; КБКД 22030001; призначення платежу (необхідно вказати): судовий збір, код ЄДРПОУ суду 03499891 та пункт з таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору (ст. 4 Закону України „Про судовий збір") 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору, видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

09.02.2015р.

Суддя І.В. Петренко