Рішення

від 04.02.2015 по справі 909/1348/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 р. Справа № 909/1348/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Колективного підприємства "Болехівський ринок",

вул. І.Франка, 7а,м. Болехів,Івано-Франківська область,77202

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гнатишин Лідії Ярославівни

вул. І.Франка, 5, м. Болехів, Івано-Франківська область,77202

про стягнення заборгованості та розірвання договору

за участю представників сторін:

Від позивача: Гошовський Михайло Федорович - директор КП "Болехівський ринок", (довіреність № 5 від 10.12.14)

Від відповідача: Лаврик Віктор Васильович - представник, (свідоцтво № 469979 від 15.03.96р.)

Від позивача: Гнатишин Лідія Ярославівна - підприємець, (довіреність № 370103 від 16.12.14)

Від позивача: Павликівська Галина Миколаївна - адвокат, (довіреність № 5 від 10.12.14)

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство "Болехівський ринок" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовною вимогою до фізичної особи-підприємця Гнатишин Лідії Ярославівни про стягнення заборгованості та розірвання договору.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 16.12.2014 року. В судовому засіданні 16.12.2014 року судом оголошено перерву у розгляді справи до 20.01.2015 року, про що представники сторін були повідомлені. В судовому засіданні 20.01.2015 року судом оголошено перерву у розгляді справи до 27.01.2015 року, про що представники сторін бути повідомлені. Ухвалою суду від 27.01.2015 року продовжено строк розгляд справи до 12.02.2015 року і відкладено розгляд справи на 04.02.2015 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в межах заяви про зменшення позовних вимог вих. №13 від 03.02.2015 року (вх. №1223/15 від 04.02.2015). Представник відповідача проти позову заперечив, згідно підстав викладених у відзиві (вх.№20011/14 від 16.12.2014 року) на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке. Між колективним підприємством "Болехівський ринок" та фізичною особою-підприємцем Гнатишин Лідією Ярославівною укладено договір оренди торговельного місця за №4 від 01.07.2014 року. Позивач стверджує, що вказаний договір по своїй суті є пролонгацією раніше укладеного сторонами договору оренди торговельного місця за №19 від 01.08.2012 року, строк дії якого закінчився.

Відповідно до п.1 договору предметом договору є надання позивачем відповідачу в тимчасове платне користування торговельного місця загальною площею 12 м. кв. на території Болехівського ринку, №4 для проведення відповідачем торговельної діяльності. Згідно п.9 договору сторони погодили щомісячну орендну плату за об'єкт оренди в розмірі 324 грн. до 01.07.2014 року та в розмірі 360 грн. з 01.07.2014 року. Пунктом 10 договору визначено порядок оплати послуг до 5-го числа місяця в якому надається торгове місце. У п.15 договору визначено строк чинності договору. Позивач стверджує, що у зв'язку з відсутністю заяв сторін про розірвання договору, договір діє.

Позивач також стверджує, що КП "Болехівський ринок" надає відповідачу послуги в повному обсязі, а відповідач продовжує користуватися об'єктом оренди, але не сплачує належно за отримані послуги, через що станом на 19.11.2014 року виникла заборгованість в загальному розмірі 1368,40 грн., з яких: заборгованість - 1328,54 грн., 3% річних - 39,86 грн.

Крім того, 27.01.2015 року від позивач поступила заява про уточнення позовних вимог вих. №7 від 26.01.2015 року (вх. №920/15 від 27.01.2015 року), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 1796,54 грн., 3% річних у розмірі 53,90 грн., що складає загальну заборгованість у розмірі 1904,34 грн., а також розірвати договір оренди торговельного місця №19 від 01.08.2012 року.

04.02.2015 року від позивача надійшла заява вих. №13 від 03.02.2015 року (вх. №1223/15 від 04.02.2015 року) про зменшення позовних вимог. Згідно вказаної заяви позивач повідомляє про зменшення заявлених позовних вимог в частині зменшення стягуваної суми боргу та відмову від позову в частині розірвання договору оренди торговельного місця за №4 від 01.07.2014 року. Крім того, у вказаній заяві позивач зазначає, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 1183 грн., з яких: 1148,54 грн. - заборгованість, 34,46 грн. - 3% річних, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Розглянувши надані позивачем заяви, суд приймає до уваги заяву позивача про зменшення позовних вимог, подану 04.02.2015 року, в якій позивач виклав свої остаточні вимоги, змінивши редакції попередньо поданих заяв.

Відповідач з позовною заявою не погоджується, подав суду відзив (вх. № 20011/14 від 16.12.2014 року), в якому вказує на те, що згідно договору оренди торговельного місця №19 від 01.08.2013 року відповідач орендував торговельне місце площею 12 кв.м. з орендною платою 324 грн. в місяць. За словами відповідача, під час дії вказаного договору керівництво КП "Болехівський ринок" не маючи жодних підстав (договір діяв до 01.08.2014 року) повідомив відповідача про переукладення даного договору та зміну розміру орендної плати з 324 грн. на 360 грн. в місяць. Крім того, відповідач зазначив, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 року по справі №909/529/14 визнано недійсним та скасовано державний акт на право постійного користування землею серії І-ІФ №000812 від 03.10.2000 р., реєстраційний номер в книзі записів державних актів на право постійного користування землею 45, виданий на ім'я колективного підприємства "Болехівський ринок". Таким чином, як вказує відповідач, з 07.10.2014 року право КП "Болехівський ринок" на постійне користування землею припинилось. Відповідач просив суд в позові відмовити.

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

З приводу заяви позивача про зменшення позовних вимог вих. №13 від 03.02.2015 року (вх. №1223/15 від 04.02.2015 ), згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 1183 грн. заборгованості та відмовляється від позову в частині розірвання договору оренди №4 від 01.07.2014 року, суд вважає на потрібне вказати таке.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ст.78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Згідно п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Пунктом 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

В спірному випадку, судом встановлено, що відмова позивача від позову в частині розірвання договору оренди торговельного місця №4 від 01.07.2014 року не суперечить законодавству та не порушує інтереси інших осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку про прийняття відмови позивача від позову в частині розірвання договору оренди торговельного місця №4 від 01.07.2014 року та припинення провадження у справі в цій частині.

Крім того, відповідно до п.4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Враховуючи викладене, суд розглядає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1183 грн. заборгованості по суті і вказує на таке.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України. З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди торговельного місця №19 від 01.08.2012 року, який діяв до 01.08.2014 року. Відповідно до п.1 вказаного договору предметом договору є торговельне місце загальною площею 12 м. кв., що розташоване на території ринку. Згідно п.9 орендна плата за об'єкт оренди становить за місяць оренди 324 грн. Вказані умови договору, в тому числі орендну плату за договором, сторони погодили, про що свідчить наявність підписів обох сторін на вказаному договорі.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6 договору передбачено, що орендодавець зобов'язаний передати орендареві в тимчасове користування об'єкт оренди. Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п.8 договору). Відповідно до п.10 договору послуги по наданню в оренду торгового місця в розмірі 324 грн. в місяць вносяться в касу Болехівського ринку попередньо до 5 числа місяця в якому надається торгове місце, включно по чеках електронно-касового апарату на ринку.

Позивач своє зобов'язання за договором оренди торговельного місця №19 від 01.08.2012 року виконав, про що свідчить фактичне використання відповідачем наданого в оренду торгового місця.

Що стосується твердження позивача про невиконання відповідачем своїх зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 1183 грн., суд бере до уваги таке.

В підтвердження своїх доводів, позивач надав суду розрахунок дебіторської заборгованості приватного підприємця вих. №12 від 04.02.2015 року станом на 19.11.2014 року. Відповідно до вказаного розрахунку загальна заборгованість відповідача в період з липня 2014 року по листопад 2014 року становить 1183 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди торговельного місця №19 від 01.08.2012 року діяв до 01.08.2014 року. Позивач в розрахунок заборгованості включив період (а саме: серпень, вересень, жовтень, листопад), коли договір №19 від 01.08.2012 року припинив свою дію. Таким чином, стягненню підлягає сума заборгованості за липень 2014 року в розмірі 324 грн. (існування вказаної заборгованості відповідач перед судом не спростував), підстави для стягнення з відповідача заборгованості в період з серпня 2014 року по листопад 2014 року - відсутні.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься ще один договір оренди торговельного місця №4 від 01.07.2014 року. Проте, в процесі розгляду справи судом встановлено, а пізніше підтверджено сторонами по справі, що вказаний договір є неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, таким чином вказаним договір не береться судом до уваги.

За таких обставин суд, дослідивши подані докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості, прийняття відмови позивача від позову в частині розірвання договору оренди торговельного місця №4 від 01.07.2014 року та припинення провадження у справі в цій частині.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір по справі слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, п.3.10, п.4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ст.ст. 22, 32, 43, 44, 49, 78, п.4 ч.1 ст.80, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з відповідача фізичної особи-підприємця Гнатишин Лідії Ярославівної / 77202, вул. І.Франка, 5, м. Болехів, Івано-Франківська область, ідентифікаційний код 2561413847 / на користь позивача колективного підприємства "Болехівський ринок" / 77202, вул. І.Франка, 7А, м. Болехів, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 25683856 / заборгованість в сумі 324 грн. (триста двадцять чотири гривні) та судовий збір в розмірі 500 грн. 37 коп. (п'ятсот гривень тридцять сім копійок).

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

В решті частині вимог - в позові відмовити.

Прийняти відмову від позову в частині розірвання договору оренди торговельного місця № 4 від 01.07.2014 року.

Припинити провадження у справі в частині розірвання договору оренди торговельного місця № 4 від 01.07.2014 року.

У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.02.15

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"