Рішення

від 05.02.2015 по справі 925/2181/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року Справа № 925/2181/14

Господарський суд Черкаської області в особі судді Гури І.І., при секретарі судового засідання Мирошниченко Б.В., за участю представника відповідача - Конопатський О.О. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області за позовом фермерського господарства "ВМС", с. Мліїв Городищенського району Черкаської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Аркоп", м. Черкаси про стягнення 7856,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Подано позов, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 29260,00 грн. основного боргу, 1156,00 грн. три проценти річних, 6077,82 грн. пені, 936,32 грн. інфляції, 5852,00 грн. штраф 20%, а разом: 43282,14 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем у встановлений договором строк, обов'язку щодо оплати за виконані позивачем роботи по договору № 2 від 01.07.2013, укладеного між сторонами, виконання яких підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 22 липня 2013 року. 20 листопада 2013 року позивач надіслав відповідачу лист про заборгованість та добровільну сплату боргу.

В уточненій позовній заяві від 23.12.2014 позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача: 27260,00 грн. основного боргу 1229,41 грн. три проценти річних, 6382,35 грн. пені, 946,84 грн. інфляції, 5852,00 грн. штраф 20%, а загалом - 41670,06 грн. та судові витрати. В уточненій позовній заяві позивач повідомив суд, що 17 грудня 2013 року відповідач здійснив переказ коштів в сумі 2000,00 грн. на рахунок позивача в якості часткового погашення боргу.

У відзиві від 20.01.2015 на позовну заяву відповідач просить суд: 1. застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2. задовольнити позовні вимоги позивача частково та стягнути з відповідача 682,57 грн. за порушення умов договору № 2 від 01.07.2013; 3. у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У відзиві відповідач повідомив, що вважає заявлені позовні вимоги лише частково обґрунтовані та підлягаючі до часткового задоволення, з огляду на наступне:

- згідно умов Договору та акту приймання-передачі виконаних робіт оплата за виконані роботи, яку зобов'язався сплатити відповідач, була визначена в сумі 29 260,0 грн. Частина вказаної суми в розмірі 2 000,00 грн. була сплачена позивачу 17.12.2013, що визнає у своїй уточненій позовній заяві позивач. Крім того, 03.12.2014 позивачу було сплачено 11 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 263, а 24.12.2014 - 18 260,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 300.Таким чином у даний час заборгованість по сплаті суми основного боргу відсутня, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення;

- щодо позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних, пені та інфляційних втрат, то відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Пунктами 2.3., 3.6. Договору визначено, що остаточні розрахунки за виконані роботи на окремому полі та в цілому в господарстві "Господарство" зобов'язується провести не пізніше двох діб після закінчення збиральних робіт на окремому полі та в цілому в господарстві. Протягом двох календарних днів з моменту завершення збиральних робіт сторони складають і підписують «Акт виконаних робіт» (Додаток № 5) та іншу необхідну документацію. Відповідач заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) та просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності. Отже, позовна вимога про стягнення штрафу за несвоєчасне проведення розрахунку мала бути заявлена протягом року після виникнення права на стягнення штрафу, тобто з 24.07.2013 року по 24.07.2014. Оскільки така вимога заявлена після закінчення строку позовної давності, вона не підлягає до задоволення у зв'язку з пропуском строку позовної давності;

- враховуючи, що позовна заява з вимогою про стягнення пені була подана

до суду 24.11.2014 року, а також, що нарахування штрафних санкцій

припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, то вимога про стягнення пені є обґрунтованою в частині її стягнення за період з 24.11.2013 року по 24.01.2014 року, що становить 618,34 грн. Отже, законною є вимога про сплату пені в сумі 618,34 грн.;

- позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних є обґрунтованими в сумі 1 117,39 грн. за період з 24.07.2013 по 23.11.2014;

- заявлені позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 946,84 грн. є обґрунтованими та визнаються відповідачем;

- оскільки при проведенні розрахунків по сплаті суми основного боргу утворилася переплата в сумі 2 000,00 грн., то відповідач визнає позовні вимоги в сумі 672,05 грн. (618,34 грн. + 1 117,39 грн. + 946,84 грн. - 2 000,00 грн. = 682,57 грн.).

У заяві про зменшення позовних вимог від 27.01.2015 просить суд стягнути з відповідача: 1162 грн. (3% річних) + 1896 грн. (пеня) + 946,84 (інфляція) + 3852 грн. (штраф) = 7856,84 грн. та стягнути понесені судові витрати.

У заяві про зменшення позовних вимог позивач вказав:

- відповідно до умов Договору - п. 2.3 відповідач зобов'язаний був розрахуватися 24 липня 2013 року. В передбачуваний договором строк не розрахувався за виконані роботи. 17 грудня 20013 року відповідач здійснив переказ коштів позивачу у сумі 2000,00 грн. в якості часткового погашення боргу. У своєму відзиві від 20.01.2015 року відповідач надав до суду платіжні доручення про сплату боргу в повному обсязі, а саме: 03.12.2014 року сплатив - 11000 грн. а 24.12.2014 року - 18260 грн.;

- відповідач просить застосувати вимоги п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України про строк позовної давності в один рік. Позивач вважає, що дана вимога підлягає до відхилення на підставі наступного: відповідно до ч. 1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Згідно ч. З ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Відповідно до матеріалів справи відповідач 17 грудня 2013 року сплатив позивачу частину боргу у сумі 2000,00 грн., даний факт не заперечується і відповідачем, тобто вчинив дії, що свідчить про визнання ним свого боргу. На підставі норм закону, а саме ч. 1, ч. 3 ст.264 ЦК України строк позовної давності вважається розпочатим з 17.12.2013 року по 17.12.2014 року. У зв'язку з тим, що позовна заява була подана до суду 24.11.2014 року, то строк на звернення щодо стягнення штрафу, пені, боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми позивачем не пропущений;

- погоджуючись з висновками про те, що згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкції за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців, від дня коли зобов'язання мало бути виконано. То підлягають до стягнення з відповідача штрафні санкції за період з 24.07.2013 року по 24.01.2014 року.

- користуючись своїм правом позивач нарахував розмір суми 3 відсотків річних з простроченої суми у сумі 1162,00 грн., пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення зобов'язання у сумі 1896 грн., збитки від інфляції у сумі 946,84 грн. та штрафних санкцій у розмірі 20% від суми боргу - 5852 грн., відповідно до п. 5.2 Договору;

- три відсотки річних розраховані за період з 24.07.2013 по 24.12.2014 на суму 1162,00 грн. Пеня розрахована за період з 24.07.2013 по 24.01.2014 на суму 1896,00 грн. Збитки від інфляції з липня 2013 по грудень 2014 на суму 946,84 грн.;

- оскільки при проведенні розрахунків по сплаті основного боргу у відповідача перед позивачем на даний час є переплата в сумі 2000 грн., то виходячи з розрахунків з урахуванням переплати: загальна сума заборгованості відповідача становить: 1162 грн. (3% річних) + 1896 грн. (пеня) + 946,84 (інфляція) + ((5852 грн. (штраф 20%) - 2000 грн. (переплата)) = 7856,84 грн.

Заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

У доповненнях від 04.02.2015 до відзиву відповідач просить суд: 1. застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2. задовольнити позовні вимоги позивача частково та стягнути з відповідача 727,18 грн. за порушення умов Договору. 3. у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У Доповненнях до відзиву відповідач вважає зменшені позовні вимоги частково обґрунтованими та підлягаючими до часткового задоволення, оскільки:

- згідно умов Договору та акту приймання-передачі робіт оплата за виконані роботи, яку зобов'язався сплатити відповідач, була визначена в сумі 29260,00 грн. Частину вказаної суми в розмірі 2000,00 грн. була сплачена - 17.12.2013, що визнає позивач в уточненій позовній заяві. Крім того, 03.12.2014 позивачу було сплачено 11 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 263, а 24.12.2014 - 18260,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 300. У зв'язку з повним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем в частині сплати основного боргу позивач відмовився від вимог у цій частині.

- щодо позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних, пені та інфляційних втрат . Відповідач заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) та просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Відповідно до п. 4.З. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10, далі Постанова, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.

Доводи позивача про те, що оскільки 17.12.2013 року відповідач погасив частину суми основного боргу в розмірі 2 000 грн., то строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафу був перерваний, є безпідставними. Пунктом 4.4.1. вказаної Постанови встановлено, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Таким чином, сплата відповідачем 17.12.2013 року частини суми основного боргу в розмірі 2 000 грн. не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за вимогами про стягнення штрафу та пені. З урахуванням викладеного позовна вимога про стягнення штрафу за несвоєчасне проведення розрахунку мала бути заявлена протягом року після виникнення права на стягнення штрафу, тобто з 24.07.2013 року по 24.07.2014 року. Оскільки вимога про стягнення 5 852 грн. штрафу була заявлена після закінчення строку позовної давності, то вона не підлягає до задоволення у зв'язку з пропуском строку позовної давності. Враховуючи, що позовна заява з вимогою про стягнення пені була подана до суду 24.11.2014 року, а також, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, то вимога про стягнення пені є обґрунтованою в частині її стягнення за період з 24.11.2013 року по 24.01.2014 року. З урахуванням вказаного законною є вимога про сплату відповідачем позивачу пені в сумі 618,34 грн.;

- уточнені позивачем вимоги в частині стягнення 3 °% річних в сумі

1162,00 грн. підтверджені відповідним розрахунком та визнаються відповідачем;

- заявлені позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 946,84 грн. є також обґрунтованими та визнаються відповідачем.

- оскільки при проведенні розрахунків по сплаті суми основного боргу утворилася переплата в сумі 2 000,00 грн., то відповідач визнає позовні вимоги в сумі 727,18 грн. (618,34 грн. + 1 162 грн. + 946,84 грн. - 2 000,00 грн. = 727,18 грн.).

Позивач представника у судове засіданні від 05.02.2015 не направив з невідомих суду причин, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується телефонограмою суду від 30.01.2015 та відміткою канцелярії суду на ухвалі суду від 28.01.2015 про відправлення даної ухвали позивачу рекомендованим листом.

У судовому засіданні представник відповідача позов визнав частково в сумі 727,18 грн., у решті позовних вимог просив відмовити; просив суд застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) згідно доводів, викладених у доповненнях до відзиву на позовну заяву.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши представника відповідача, судом встановлені наступні обставини.

01 липня 2013 року між фермерським господарством "ВМС" (позивач у справі, виконавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Аркоп" (відповідач у справі, "Господарство" за договором) укладено договір № 2 (далі - Договір), за умовами якого позивач забезпечує проведення збиральних робіт зернових культур на "Господарства" комбайном марки Кейс в обсягах, термінах,, умовах, передбачених даним договором (п. 1.1.)

Договір, містить, зокрема, такі умови:

- "Господарство" замовляє збирання зернових культур на площах: пшениця - 70,00 га (п. 1.2.);

- вартість збиральних робіт становить 418,00 грн. за 1 га зібраної площі зернових культур (п. 2.1.);

- остаточні розрахунки за виконані роботи на окремому полі та в цілому в господарстві "Господарство" зобов'язується провести не пізніше двох діб після закінчення збиральних робіт на окремому полі та в цілому в господарстві (п. 2.3.);

- протягом двох календарних днів з моменту завершення збиральних робіт сторони складають та підписують "Акт виконаних робіт" (Додаток № 5) та оформлюють іншу необхідну документацію (п. 3.6.);

- у випадку несвоєчасного розрахунку за роботи. проведені Виконавцем відповідно до умов даного договору, Господарство сплачує Виконавцю штраф в розмірі 20% від суми боргу та, крім того, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення оплати. (п. 5.2.);

- договір набирає сили з моменту підписання і діє до повного його виконання сторонами (п. 6.3.).

На виконання умов Договору позивач в період з 15 липня по 22 липня 2013 року провів роботи по збирання врожаю зернових на площі 70 га, по проведеним роботам претензій немає, до оплати згідно умов Договору - 29260,00 грн. Дане підтверджується Додатком № 5 до Договору - Актом приймання-передачі виконаних робіт від 22 липня 2013 року, що підписаний та завірений печатками обох сторін.

Згідно п. 2.3. Договору остаточні розрахунки за виконані роботи відповідач зобов'язався провести не пізніше двох діб після закінчення збиральних робіт на окремому полі та в цілому в господарстві. Тобто не пізніше 24 липня 2013 року (роботи виконані 22 липня 2013 року згідно Акту приймання - передачі виконаних робіт).

Відповідач в порушення умов Договору розрахувався за роботи частково та з порушенням строку, а саме 17.12.2013 сплатив 2000,00 грн., що визнається позивачем у заяві про зменшення позовних вимог.

Після подачі позову до суду: 03.12.2014 - відповідач сплатив позивачу за виконі роботи згідно Акту виконаних робіт від 22.07.2013 - 11 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 263 та 24.12.2014 - 18 260,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 300.

Тобто, вцілому відповідач сплатив позивачу за виконані роботи 31260,00 грн., при наявності боргу за виконані роботи в сумі 29260,00 грн. Тобто , наявна переплата по основному боргу в сумі 2000,00 грн., що визнається і позивачем, і відповідачем.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Позивач і відповідач є суб'єктами господарювання у розумінні положень Господарського кодексу України (далі - ГК України), зокрема, ст.ст.2, 55.

Зобов'язання, що виникли між сторонами, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності.

Сторони спірних правовідносин є суб'єктами господарювання, зобов'язання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Господарські договори між суб'єктами господарювання укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).

Договір, що укладений між сторонами, за правовою природою є договором підряду.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

На момент винесення судом рішення основний борг відповідачем за виконані позивачем роботи погашений, у заяві про зменшення позовних вимог дана вимога про стягнення основного боргу відсутня.

Суд розглядає вимоги згідно заяви про зменшення позовних вимог.

Позивачем заявлено до стягнення штраф, пеня, 3 % річних та інфляційні за несвоєчасний розрахунок відповідача за виконані роботи.

Згідно п. 2.3. Договору остаточні розрахунки за виконані роботи відповідач зобов'язався провести не пізніше двох діб після закінчення збиральних робіт на окремому полі та в цілому в господарстві. Тобто не пізніше 24 липня 2013 року (роботи виконані 22 липня 2013 року згідно Акту приймання - передачі виконаних робіт).

У зв'язку з чим позивач згідно п. 5.2. Договору нарахував штраф в розмірі 20% від суми боргу в сумі 5852,00 грн.

Дійсно, п. 5.2. передбачає такий розмір штрафу.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до 4. ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та доповненнях на відзив заявив про застосування наслідків пропуску строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення неустойки - штрафу та пені. Послався на п. 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року згідно якого, визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогам, в даному випадку неустойки ( про переривання перебігу строку позовної давності вказав позивач пославшись на ч. 1 ст. 264 ЦК України).

Дані доводи відповідача дійсно відповідають положенням п. 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" .

Тому , суд вважає, що сплата відповідачем 17.12.2013 року частини основного боргу не перервала перебіг позовної давності щодо вимоги про сплату неустойки - штрафу, пені.

Позовна давність до вимоги про стягнення штрафу сплила 24 липня 2014 року. А позов поданий до суду 25.11.2014. Отже, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення штрафу повністю.

Позивачем на підставі п. 5.2. Договору та з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України (нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли мало бути виконано зобов'язання) нарахована пеня за період з 24.07.2013 по 24.01.2014.

З урахуванням спливу строку позовної давності, відповідач вважав обгрунтованим нарахування пені за період з 24.11.2013 по 24.01.2014 (позов поданий до суду 25.11.2014) на суму 618,34 грн. Суд вважає даний розрахунок пені обгрунтовним, таким, що відповідає законодавству. Розрахунок судом перевірений, він є арифметично вірним. Отже, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 618,34грн.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулює Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Також, згідно ст. 625 ЦК України "Відповідальність за порушення грошового зобов'язання" - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів річних сторонами у договорі не встановлений.

Позивач нарахував 3% річних за період з 24.07.2013 по 24.12.2014 на суму 1162,00 грн. Даний розрахунок судом перевірений , він є вірним. Отже, вимога про стягнення 1162,00 грн. трьох процентів річних підлягає до задоволення.

Інфляційні позивач нарахував за період з липня 2013 року по грудень 2014 року в сумі 946,84 грн. Даний розрахунок судом перевірений , він є вірним. Отже, вимога про стягнення 946,84 грн. підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню, а саме до задоволення: 618,34 грн. пені, 1 162 грн. трьох процентів річних та 946,84 грн. інфляційних; відмові в частині вимог: пені в сумі 1277,66 грн. та штрафу в сумі 5852 грн. - нарахований позивачем, в сумі 3852 грн. - заявлений до стягнення позивачем за мінусом 2000,00 грн. переплати відповідачем основного боргу.

Оскільки, наявна переплата відповідача в розмірі 2000,00 грн. основного боргу, суд вважає підлягаючими до стягнення лише 727,18 грн. інфляційних .

У ч. 2 ст. 49 ГПК України встановлено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1827,00 грн. - в розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, понесений позивачем за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру.

Керуючись ч. 2 ст.49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аркоп" (м. Черкаси, провул. Котовського, 141/3, ідентифікаційний код 33978720; інша адреса: Черкаська обл., Черкаський район, с. Березняки, вул. Криворучка, 1-Б) на користь фермерського господарства "ВМС" (Черкаська область, Городищенський район, с. Мліїв, ідентифікаційний код 33570084) - 727,18 грн. інфляційних та 1827,00 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 10 лютого 2015 року.

Суддя І.І. Гура