Ухвала

від 05.02.2015 по справі 816/4465/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 р.Справа № 816/4465/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2014р. по справі № 816/4465/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрахім"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрахім" (надалі по тексту позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2014 року №0005132203/1993.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрахім" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 17 жовтня 2014 року №0005132203/1993.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2014 р. та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Петрахім" (ідентифікаційний код 31998503) 22.05.2002 зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер та дата запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 585 120 0000 001832 (а.с. 8). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість (а.с. 10, 26).

У період з 25.09.2014 по 01.10.2014 Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Петрахім" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Трафік Дон" за жовтень 2012 року, ПП "Полтава-Проект-Монтаж" за січень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 2362/16-03-22-03-08/31998503 від 06.10.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201 10 статті 201 Податкового кодексу, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 11254,00 грн (а.с.31-38).

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0005132203/1993 від 17.10.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16881,00 грн, в тому числі 11254,00 грн - за основним платежем, 5627,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.29).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту за жовтень 2012 р., січень 2013 р. за господарськими операціями з ПП «Трафік Дон», ПП «Полтава-Проект-Монтаж», реальність яких документально не підтверджена.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

Між тим, колегія суддів зазначає, що визначальною умовою для формування податкового кредиту за певними господарськими операціями є реальність цих господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено реальність спірних господарських операцій за якими був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.

Між позивачем та ТОВ "Транс Бизнес Лайн", правонаступником якого згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (а.с.113-117) є ПП "Трафік Дон", укладено договір № ТБЛ3010 від 30.10.2012, відповідно до якого ТОВ "Транс Бизнес Лайн" зобов'язувався продати, а ТОВ "Петрахім" прийняти та оплатити целюлозну сировину (а.с.51).

31.01.2013 позивачем укладено договір № ППМ3101 з ПП "Полтава-Проект-Монтаж" також про придбання целюлозної сировини (а.с.46).

На підтвердження здійснення господарських операцій ТОВ "Транс Бизнес Лайн" та ПП "Полтава-Проект-Монтаж" виписано позивачу податкові накладні № 245 від 30.10.2012 на загальну суму 37944,00 грн, в тому числі ПДВ- 6324,00 грн (а.с.52) та № 1636 від 31.01.2013 на загальну суму 29580,00 грн, в тому числі ПДВ - 4930,00 грн відповідно (а.с.47).

Про виконання умов договору свідчать також видаткові накладні, рахунок-фактура, товарно-транспортні накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.48-50, 53-54).

Оплата за отриманий товар проведена із рахункового рахунку позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням №1832 від 19.04.2013, банківською випискою та витягом з картки рахунку 63.1 (а.с.50, 132-133, 144-145).

Придбаний у ТОВ "Транс Бизнес Лайн" та ПП "Полтава-Проект-Монтаж" товар зберігався на складі по вул.Заводська, 4-д, м.Світловодськ, який належить позивачу на підставі договору оренди виробничого приміщення № 07/2012 від 12.07.2012 та акту приймання-передачі (а.с.129,174).

Придбаний позивачем товар використаний для виготовлення целюлозного волокнистого матеріалу "Армоцель" (а.с.165-169), який в подальшому реалізований наступним покупцям, що підтверджується актами на списання матеріалів, накладними на передачу у виробництво, витягом з картки складського обліку целюлозної сировини (а.с.130-143), договорами купівлі-продажу продукції "Армоцель", податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару від ТОВ "Петрахім" (а.с.146-164).

Отже, матеріалами справи підтверджено реальність спірних господарських операцій.

Включення позивачем до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за жовтень 2012 року суми податку на додану вартість у розмірі 6324,00 грн, за січень 2013 року - у розмірі 4930,00 грн на підставі виписаних ТОВ "Транс Бизнес Лайн" та ПП "Полтава-Проект-Монтаж" податкових накладних підтверджується актом перевірки.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Транс Бизнес Лайн" та ПП "Полтава-Проект-Монтаж" на момент здійснення господарської операції у ході розгляду справи не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентами позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року та січень 2013 року у загальному розмірі 11254,00 грн, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2014 року №0005132203/1993.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2014р. по справі № 816/4465/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Макаренко Я.М. Судді Водолажська Н.С. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 10.02.2015 р.