Рішення

від 02.02.2015 по справі 911/5504/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"02" лютого 2015 р. Справа № 911/5504/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Управління спеціальних машин», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло», м. Ірпінь

про стягнення 37 019,27 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Рачинський В.А. предст. дов. б/н від 01.10.2012;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Управління спеціальних машин» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло» про стягнення 37 019,27 грн. заборгованості за договором на виконання будівельно-монтажних, навантажувально-розвантажувальних та інших робіт механізмами і будівельною технікою № 3 від 17.02.2014р., яка складається з: 34 431,21 грн. основного боргу, 191,76 грн. 3% річних, 654,19 грн. інфляційних втрат та 1 742,11 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.12.2014р. у справі №911/5504/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 19.01.2015р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.01.2015 розгляд справи було відкладено на 02.02.2015 року.

В судове засідання 02.02.2015 року відповідач повторно не забезпечив явку свого повноважного представника, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги суду, викладені в попередніх ухвалах не виконав, витребувані документи, в тому числі, відзив на позов, суду не надав.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

02.02.2015 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні повноважного представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

17.02.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Управління спеціальних машин» (Субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарантжилом» (Генпідрядник) укладено Договір на виконання будівельно-монтажних, навантажувально-розвантажувальних та інших робіт механізмами та будівельною технікою № 3.

Відповідно до п. 1.1 Генпідрядник доручає, а Субпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню своїми механізмами і будівельною технікою будівельно-монтажних, навантажувально-розвантажувальних та інших робіт на будівельному майданчику, що наданий Генпідрядником.

Пунктом 3.1. визначено, що оплата за виконані Субпідрядником роботи здійснюється Генпідрядником щомісячно на підставі довідок про виконані роботи або актів виконаних робіт форми (КБ-2В, КБ-3), які оформлені Субпідрядником у відповідності з цінами, що наведені в Додатку № 1 до даного Договору, не пізніше 5 числа поточного місяця за попередній місяць

Кінцеві розрахунки з Субпідрядником за виконані роботи здійснюється через три робочі дні після підписання сторонами останньої довідки про виконані роботи або акту приймання-передачі робіт.

На виконання умов Договору, позивачем були надані відповідачу послуги з виконання будівельно-монтажних, навантажувально-розвантажувальних та інших робіт механізмами та будівельною технікою, для сплати яких було складено та надано відповідачу наступні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000026 від 11.08.2014, № ОУ-0000032 від 30.09.2014, № ОУ-0000020 від 13.0.2014 та № ОУ-0000022 від 21.10.2014.

Зазначені вище акти приймання-здачі виконаних послуг були підписані та скріплені печаткою ТОВ «Гарантжитло». Претензій щодо наданих послуг відповідач позивачу, після отримання зазначених документів, не пред'являв.

Станом на день пред'явлення позовної заяви, оплату за надані послуги за вищевказаними актами, відповідач не здійснив, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 34 431,21 грн., яку і просить стягнути позивач.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що фактично між сторонами склались відносини з надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як це передбачено ст. 33 ГПК України.

Зважаючи на те, що надані позивачем послуги, які були прийняті відповідачем, не оплачені ним у повному обсязі, доказів оплати суду відповідачем не надано, вимога позивача про стягнення з відповідача 34 431,21 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1742,11 грн.

Відповідно до пункту 7.2. Договору, за несплату Генпідрядником платежів за виконані роботи у строки, що передбачені цим Договором, Генпідрядник зобов'язується сплатити Субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перевірку правильності розрахунку пені позивачем та встановлено, що поданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, відповідає нормам законодавства та матеріалам справи, а відтак вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 1742,11 грн.

Позивачем також заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 191,76 грн. 3% річних та 654,19 грн. інфляційних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, суд встановив, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення 3% річних в розмірі 191,76 грн. та 654,19 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 34 431,21 грн. боргу, 1742,11 грн. пені, 3% річних в розмірі 191,76 грн. та 654,19 грн. інфляційних втрат.

Згідно із статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, 1-Б, код ЄДРПОУ 37547792) на користь Публічного акціонерного товариства «Управління спеціальних машин» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії,6, код ЄДРПОУ 04012916) - 34 431 (тридцять чотири тисячі чотириста тридцять одну) грн. 21 коп. боргу, 1 742 (одну тисячу сімсот сорок дві) грн. 11 коп. пені, 191 (сто дев'яносто одну) грн. 76 коп. 3% річних, 654 (шістсот п'ятдесят чотири) грн. 19 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 10.02.2015р.

Суддя О.В. Щоткін